ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 344/5707/19
адміністративне провадження № К/9901/33278/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Остап`юк С. В. від 03.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М. А., суддів: Шинкар Т. І., Ільчишин Н. В. від 21.10.2019
у справі №344/5707/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання суддівської винагороди у розмірі 80 % суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 17 років 4 місяці 21 день без урахування половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету, календарного періоду проходження строкової військової служби, періоду праці на посаді стажера Івано-Франківського державного народного суду, головного юрисконсульта - арбітра відділу організації ревізійної роботи, юридичного обслуговування та правового забезпечення управління сільського господарства і продовольства, на посаді головного юрисконсульта контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною форму на юридичному факультеті Львівського державного університету, календарного періоду проходження строкової військової служби, строку праці на посаді стажера Івано-Франківського народного суду, головного юрисконсульта - арбітра відділу організації ревізійної роботи, юридичного обслуговування та правового забезпечення управління сільського господарства і продовольства, на посаді головного юрисконсульта контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області та провести з 07.03.2019 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з подальшим перерахуванням у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді та виплатити різницю між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання суддівської винагороди без урахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету - 2 роки 5 місяців 2 дні, календарного періоду проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною форму на юридичному факультеті Львівського державного університету - 2 роки 5 місяців 2 дні, календарного періоду проходження строкової військової служби - 2 роки 20 днів, провести з 07.03.2019 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру та виплатити різницю з урахуванням фактично виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.
4. 02.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання суддівської винагороди без урахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету - 2 роки 5 місяців 2 дні, календарного періоду проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів, періоду праці на посаді стажера Івано-Франківського державного народного суду, головного юрисконсульта - арбітра відділу організації ревізійної роботи, юридичного обслуговування та правового забезпечення управління сільського господарства і продовольства, на посаді головного юрисконсульта контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною форму на юридичному факультеті Львівського державного університету - 2 роки 5 місяців 2 дні, календарного періоду проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів, строку служби на посаді стажера Івано-Франківського народного суду, головного юрисконсульта - арбітра відділу організації ревізійної роботи, юридичного обслуговування та правового забезпечення управління сільського господарства і продовольства, на посаді головного юрисконсульта контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області та провести з 07.03.2019 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру та виплатити різницю з врахуванням фактично виплачених сум.
5. Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддяза № 2977/0/15-18 від 25.09.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
7. З 20.10.2018 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди.
8. 07.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до його стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання періоду навчання у вищому навчальному закладі з 24.08.1984 до 29.06.1989, періоду роботи стажистом судді з 01.08.1989 - 06.03.1990, юрисконсультом - арбітром з 26.06.1992 до 15.07.1994, головним юрисконсультом з 17.10.1995 до 17.05.2000, періоду проходження строкової військової служби з 25.05.1982 до 15.06.1984 та перерахунок пенсії у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди.
9. Листом Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області за № 103/Б-15 від 20.03.2019 повідомлено позивача про те, що згідно з поданим ним розрахунком до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зараховано період строкової служби 2 роки 20 днів, половину періоду навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка 2 роки 5 місяців 2 дні та посаду судді 17 років 4 місяці 21 день. Відповідно до пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень даного Закону. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до даного Закону. З цих підстав позивачу відмовлено в перерахунку та виплаті щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання період навчання у вищому навчальному закладі, період роботи стажистом судді, юрисконсульта - арбітра, головного юрисконсульта, проходження строкової військової служби та перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди.
11. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що з 20.10.2018 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди з урахуванням стажу на посаді судді - 17 років 4 місяці. Служба на посаді стажера Івано-Франківського народного суду, головного юрисконсульта-арбітра відділу організації ревізійної роботи, юридичного обслуговування та правового забезпечення управління сільського господарства і продовольства, на посаді головного юрисконсульта контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області не є роботою на посаді судді та не може бути взята до уваги при обчисленні відсоткового відношення суддівської винагороди.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
12. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову у цій справі, виходив з того, що відповідач для встановлення позивачу права на щомісячне довічне грошове утримання врахував його стаж на посаді судді 17 років 4 місяці 21 день, період проходження військової служби 2 роки 21 день та половину періоду навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка 2 роки 5 місяців 2 дні. Однак при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач не врахував стаж позивача 21 рік 10 місяців 11 днів, а відтак такі дії відповідача є протиправними.
13. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що судом першої інстанції дано неправильне тлумачення норм матеріального права, а саме суд першої інстанції ототожнив поняття "стаж роботи на посаді судді" з поняттям "робота на посаді судді". До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів, зараховується також робота на інших посадах, визначених законом, та служба в армії і половина строку навчання у вищому навчальному закладі. Однак право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням стажу роботи на посаді судді автоматично не тягне за собою зарахування такого стажу для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання, який у даному випадку з урахуванням положень пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІІ від 02.06.2016 (в редакції чинній на момент звільнення позивача) повинен становити 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону, а позивач пропрацював на посаді судді саме 17 років 4 місяці 21 день, відповідно і підстав для зарахування інших періодів (роботи, навчання чи служби в армії) до роботи на посаді судді немає, а відтак відсутні підстави для задоволення позову взагалі.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що суть спору у цій справі полягає у тому, чи належить до стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, час строкової служби в складі збройних сил, навчання у вищому навчальному закладі та попередній період за спеціальністю, що дає право на призначення на посаду судді. Вирішуючи вказане питання, судом апеляційної інстанції не враховано, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Окрім цього, судами не враховано, що відповідно до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
16. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. Згідно з приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
18. Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
19. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
20. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
21. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
22. Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).
23. З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
24. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 22.10.2020 у справі №420/1234/19.
25. Колегія суддів зауважує, що Конституція України у частині другій статті 19 закріплює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
27. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.
28. Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.
29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Вищої ради правосуддя № 2977/0/15-18 від 25.09.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
30. На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі також - Закон №1402-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
31. Згідно з пунктом 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
32. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
33. Згідно з пунктом 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
34. Згідно з пунктом 11 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (далі також - Закон №2453-VI, в редакції, чинній до 28.03.2015) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
35. Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ (далі також - Закон № 2862-ХІІ, в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді арбітражного суду Івано-Франківської області) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
36. Відповідно до пункту 1 Указу Президента України за №584/95 від 10.07.1995 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді арбітражного суду Івано-Франківської області) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
37. Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 17 років (при достатніх 10), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховується також половина строку навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка 2 роки 5 місяців 2 дні та період проходження строкової військової служби - 2 роки 20 днів.
38. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17 та від 28.11.2019 у справі №342/119/17.
39. Колегія суддів зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
40. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 у справі №592/3694/17.
41. Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.
42. Питання застосування норм матеріального права уже вирішувалось Верховним Судом у постановах від 28.11.2019 у справі №589/4735/16-а, від 28.11.2019 у справі №607/5454/17, від 13.05.2020 у справі № 242/1890/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висловлених у них висновків.
43. Водночас, дійшовши правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання суддівської винагороди без урахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету 2 роки 5 місяців 2 дні і календарного періоду проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів та зобов`язання відповідача зарахувати зазначений стаж (половину строку навчання за денною форму на юридичному факультеті Львівського державного університету 2 роки 5 місяців 2 дні та календарний період проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів) до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, та провести з 07.03.2019 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру, суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо наявності у нього підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала йому право для призначення на посаду судді з посиланням на частину другу статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII (далі також - Закон № 1402-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та пов`язаним з цим фактичним обставинам справи.
44. З огляду на наведене, попри те, що у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено про відмову у задоволенні решти позовних вимог, мотивувальна частина такого не містить жодних обґрунтувань щодо прийняття/відхилення відповідних доводів позивача, а відтак стосовно вирішення його позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, строку праці на посаді стажера Івано-Франківського народного суду, головного юрисконсульта - арбітра відділу організації ревізійної роботи, юридичного обслуговування та правового забезпечення управління сільського господарства і продовольства, на посаді головного юрисконсульта контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області та проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням такого.
45. Судом апеляційної інстанції допущене судом першої інстанції порушення під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не усунуто.
46. Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. Натомість суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення ними оскаржуваних судових рішень не надали належної та обґрунтованої оцінки змісту позовних вимог в частині наявності підстав для зарахування до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, строку праці на посаді стажера Івано-Франківського народного суду, головного юрисконсульта - арбітра відділу організації ревізійної роботи, юридичного обслуговування та правового забезпечення управління сільського господарства і продовольства, на посаді головного юрисконсульта контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області та проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням такого, протиправності дій відповідача в частині його незарахування та правовим підставам звернення позивача до суду в цій частині, а також пов`язаним з відповідними фактичними обставини справи, що підлягали обов`язковому встановленню в ході розгляду справи з наданням їм правової оцінки. Вказані позовні вимоги та підстави звернення з позовом до суду у спірних правовідносинах залишені судами поза увагою, оцінка всім аргументам учасників справи не надана.
48. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та обґрунтованого рішення.
49. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
50. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
51. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
52. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
53. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
54. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
55. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
56. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
57. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
58. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; пункт 30).
59. У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, пункт 30).
60. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
61. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
62. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 350, 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції, залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині, в якій позов задоволено, та скасування рішення суду першої інстанції в частині, в якій відмовлено у задоволенні позову, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд