ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/10933/18
адміністративне провадження № К/9901/32564/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючої судді Бєлової Л. В., суддів Аліменка В. О., Безименної Н. В. від 17.10.2019
у справі №826/10933/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просила: визнати протиправними відмови відповідача щодо перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці та індексу інфляції за період з 01.01.2013 по 01.07.2018 та індексу інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, оформлені листами від 07.02.2018 № 374/3-251 та від 15.06.2018 № 21164/02/3-311; зобов`язати відповідача зробити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2013 по 01.07.2018, виходячи із розміру суддівської винагороди, станом на 01.01.2013 - 18 352,00 грн, 01.01.2014 - 19 488,00 грн, 01.01.2015 - 8 526,00 грн, 01.10.2015 - 22 048,00 грн, 01.05.2016 - 23 200,00 грн, 01.01.2017 - 25 600,00 грн, 01.01.2018 - 25 800,00 грн з урахуванням індексу інфляції: за 2014 рік - 124,9%, 2015 рік - 143,3%, 2016 рік - 112,4%, 2017 рік - 117,7% та виплатити суму, яка виникла внаслідок перерахунку.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2019 скасовано та ухвалено нове, яким адміністративний позов задоволено: визнано протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 01.07.2018 та індексу інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, оформлені листами від 07.02.2018 № 374/3-251 та від 15.06.2018 № 21164/02/3-311; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на користь ОСОБА_1 відповідно до довідок, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Херсонській області від 03.10.2013 № 1547/4 та від 23.02.2018 № 312 за період з 01.01.2013 по 01.07.2018, виходячи із розміру суддівської винагороди станом на 01.01.2013 - 18 352,00 грн, 01.01.2014 - 19 488,00 грн, 01.01.2015 - 8 526,00 грн, 01.10.2015 - 22 048,00 грн, 01.05.2016 - 23 200,00 грн, 01.01.2017 - 25 600,00 грн, 01.01.2018 - 25 800,00 грн з урахуванням індексу інфляції: за 2014 рік - 124,9%, 2015 рік - 143,3%, 2016 рік - 112,4%, 2017 рік - 117,7% та здійснити виплати з урахуванням проведених раніше виплат.
4. 22.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 відкрито касаційне провадження у цій справі.
6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: судді-доповідача Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звільнена з посади судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку згідно з Постановою Верховної Ради України від 16.04.2009 № 1283-VI та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві.
8. 29.01.2018 позивач з посиланням на частину четверту статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (далі також - Закон №1402-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звернулась до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 2009 року, та виплатити різницю, що виникне внаслідок перерахунку.
9. Листом від 07.02.2018 № 374/3-251 відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку з огляду на ненадання позивачем документів про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення суддівської винагороди.
10. 05.05.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплатити різницю виплаченого та підлягаючого сплаті розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням індексу інфляції з 01.01.2014 по час звернення. До вказаної заяви позивачем долучено довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області від 08.02.2018 та 23.02.2018.
11. Листом від 15.06.2018 № 21164/02/3-311 відповідач зазначив про проведення перерахунку з 08.06.2016 на підставі поданої заяви від 15.03.2018 та доданих довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також зазначено про відсутність законних підстав для проведення перерахунку довічного грошового утримання з більш раннього терміну, ніж з 08.06.2016.
12. Позивач, вважаючи, що така відмова є протиправною, звернулась із цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня відповідного рішення за результатами такого або конкурсу. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційне оцінювання визначається, виходячи із суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010, у зв`язку із чим підстави для проведення перерахунку довічного грошового утримання з більш раннього терміну, ніж 08.06.2018, відсутні, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, виходив з того, що у цьому випадку позивачем не заявлялися вимоги щодо здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із застосуванням положень пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII. Натомість позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання у зв`язку із зміною розміру грошового утримання діючих суддів за період з 01.01.2013 по 01.07.2018. Правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом не враховано, що до позивача не застосовуються положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Для застосування частини четвертої статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016" №1402-VIII з метою перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які пішли у відставку до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, тобто до 30.09.2016, "відповідною" є посада судді, який працює в тому самому суді до проходження кваліфікаційного оцінювання. Відповідно до пункту 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII такий суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010. Судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваного судового рішення не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №0640/3835/18.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, згідно з положеннями якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.
17. Згідно з приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
18. Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
19. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
20. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
21. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
22. Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).
23. З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
24. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, № 686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 22.10.2020 у справі №420/1234/19.
25. Колегія суддів зауважує, що Конституція України у частині другій статті 19 закріплює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
27. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.
28. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у цій справі позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання у зв`язку із зміною розміру грошового утримання діючих суддів за період з 01.01.2013 по 01.07.2018; позивачем не заявлялися вимоги щодо здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із застосуванням положень пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII. Натомість доводи касаційної скарги відповідача зводяться до неможливості застосування відносно позивача положень абзацу першого пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, а відтак такі є безпідставними.
29. Водночас колегія суддів враховує, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, у цьому випадку оскаржувана відмова щодо перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці на користь позивача, оформлена листами від 07.02.2018 № 374/3-251 та від 15.06.2018 № 21164/02/3-311, - не містить жодних обставин, які б обумовлювали підстави їх прийняття, зокрема в частині відмови провести перерахунок довічного грошового утримання з більш раннього терміну ніж 08.06.2016 та неврахування розмірів з 01.01.2017 - 25 600,00 грн, 01.01.2018 - 25 800,00 грн. Оскаржувані відмови містять лише загальні посилання на відсутність підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання.
30. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно із частиною четвертою статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 (далі також - Закон № 2453-VI) у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
31. Згідно із статтею 141 Закону України від 07.07.2010 №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд" та рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016) у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
32. 02.06.2016 прийнято Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VIII та новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII (далі також - Закон № 1402), які набрали чинності 30.09.2016.
33. Частиною четвертою статті 142 цього Закону визначено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
34. Аналіз наведених законодавчих положень дає змогу дійти висновку, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
35. Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891, передбачено, що заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання. Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
36. Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач звернулася із заявою до відповідача про перерахунок довічного грошового утримання, до якої було додано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці - 15.03.2018. Перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача пенсійним органом здійснено з 90% розміру суддівської винагороди судді, що враховується при перерахунку. Відповідач зробив перерахунок розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання позивачу з 08.06.2016 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.02.2018 № 312 з розміру суддівської винагороди - 20880,00 грн.
37. Згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області від 03.10.2013 № 1547/4 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою ОСОБА_1, станом на 01.01.2013 заробітна плата, яка враховується при призначенні довічного грошового утримання суддям у відставці, становила 18 352, 00 грн.
38. Відповідно до довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданих ОСОБА_1 . Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Херсонській області від 23.02.2018 № 312, станом на 01.01.2014 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 19 488,00 грн; станом на 01.01.2015 - 8 526,00 грн; станом на 01.10.2015 - 22 048,00 грн; станом на 01.05.2016 - 23 200,00 грн; станом на 01.01.2017 - 25 600,00 грн; станом на 01.01.2018 - 25 800,87 грн.
39. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ці довідки містять перелік складових суддівської винагороди відповідно до вичерпного переліку, наведеного в Законі України "Про судоустрій та статус суддів".
40. Зважаючи на наведене, а також з огляду на невиконання відповідачем вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваної відмови щодо перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці на користь позивача, оформленої листами від 07.02.2018 № 374/3-251 та від 15.06.2018 № 21164/02/3-311, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її протиправність та наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на користь ОСОБА_1 відповідно до довідок, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Херсонській області від 03.10.2013 № 1547/4 та від 23.02.2018 № 312 за період з 01.01.2013 по 01.07.2018, виходячи із розміру суддівської винагороди, станом на 01.01.2013 - 18 352,00 грн, 01.01.2014 - 19 488,00 грн, 01.01.2015 - 8 526,00 грн, 01.10.2015 - 22 048,00 грн, 01.05.2016 - 23 200,00 грн, 01.01.2017 - 25 600,00 грн., 01.01.2018 - 25 800,00 грн.
41. Колегія суддів наголошує, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржувана відмова щодо перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці на користь позивача, оформлена листами від 07.02.2018 № 374/3-251 та від 15.06.2018 № 21164/02/3-311, не містить жодних обставин, які б обумовлювали підстави їх прийняття, зокрема в частині відмови провести перерахунок довічного грошового утримання з більш раннього терміну ніж 08.06.2016 та неврахування розмірів з 01.01.2017 - 25 600,00 грн, 01.01.2018 - 25 800,00 грн.
42. Відповідні доводи відсутні і у касаційній скарзі. Натомість її доводи зводяться до неможливості застосування відносно позивача положень абзацу першого пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції позивачем не заявлялися вимоги щодо здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із застосуванням положень пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.
43. Касаційна скарга не містить будь-яких інших доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваного судового рішення.
44. Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо неврахування судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваного судового рішення висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №0640/3835/18, оскільки обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду цієї справи. Так, під час розгляду справи № 0640/3835/18 судами встановлено, що позивачу було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з тієї причини, що він не проходив кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності займаній посаді та не працював три роки суддею, як це передбачено у пунктах 22 і 25 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.
45. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
46. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
47. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
48. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
49. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
50. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд