ПОСТАНОВА
Іменем України
20 квітня 2021 року
Київ
справа №1640/2919/18
адміністративне провадження №К/9901/8421/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №1640/2919/18
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, постановлене у складі головуючого судді Слободянюк Н.І., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів: Кононенко З.О., Мельнікової Л.В.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат, про:
- визнання протиправним та скасування пункту 15 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №77 від 27 липня 2018 року щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
- зобов`язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 12 січня 2017 року йому вперше встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтями 16 та 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", а тому відмова відповідача у призначенні цієї грошової допомоги є протиправною.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, оформленого протоколом № 77 від 27 липня 2018 року (пункт 15).
Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 12 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії у відповідності до пункту 6 частини другої статті 16, частини другої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /в редакції чинній з 1 січня 2017 року/, а також підпункту 3 пункту 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року /в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 18 травня 2017 року, яка застосовується із 1 січня 2017 року/ з урахуванням висновків суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року в частині зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 12 січня 2017 року. В цій частині прийнято нову постанову, якою зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 6 частини другої статті 16, частини другої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /в редакції чинній з 1 січня 2017 року/, а також підпункту 3 пункту 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року /в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 18 травня 2017 року, яка застосовується із 1 січня 2017 року/ з урахуванням висновків суду.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 у період з 15 травня 1984 року по 12 лютого 1986 року перебував на строковій військовій службі в Демократичній Республіці Афганістан у період бойових дій у складі в/ч 51863.
Актом судово-медичного дослідження (обстеження) №761 зафіксовано, що при судово-медичному обстеженні ОСОБА_1 виявлені шрам шкіри обличчя зліва та післяопераційний шрам в ділянці лівої ключиці, які утворилися в результаті загоєння ран, які по своїй морфологічній характеристиці не протирічать механізму та давності їх утворення внаслідок вогнепальних поранень, можливо в строк та за обставин, на які вказує обстежуваний ОСОБА_1 .
У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 2635 від 13 червня 2016 року) зазначено, що вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1985 р.), тулуба колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, 1965 року народження, наслідком яких стали рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджується актом судово-медичного дослідження №761 від 26 травня 2016 року Полтавського обласного бюро СМЕ, та які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких віддалених наслідків перенесеної ЗЧМТ (контузія 1985 р.) у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії 2 ст. змішаного генезу (гіпертонічна та па фоні шийного остеохондрозу) з вираженими та стійкими вестибуло-атактичним синдромом, цефалгічним синдромами, з лікворо-венозною дистензією, з помірним астено-невротичним синдромом. ІХС: кардіосклерозу атеросклеротичного, СН І, ФК ІІ. Гіпертонічної хвороби ІІ ст. Розповсюдженого остеохондрозу, ускладненого протрузіями міжхребцевих дисків в сегментах Ll-L2, L2-L3,L3-L4,L4-L5, деформуючим спондильозом, спондилоартрозом ІІ ст. поперекового та грудного відділів хребта з помірним больовим та м`язово-тонічним синдромами", що підтверджується записами у медичних документах, - поранення, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
12 січня 2017 року ОСОБА_1 вперше встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0563151 від 3 лютого 2017 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/362/18, яке набрало законної сили 21 травня 2018 року, визнано протиправною та скасовано відмову Полтавського обласного військового комісаріату, оформлену листом від 29 січня 2018 року вих. №12/172, у складенні висновку про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги як інваліду війни другої групи з 12 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України та зобов`язано Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 17 січня 2018 року (вх. від 23 січня 2018 року) щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду війни другої групи з 12 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити його на розгляд комісії Міністерства оборони України.
На виконання рішення суду Полтавський обласний військовий комісаріат надіслав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок про наявність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги №12/1235 від 6 червня 2018 року та документи, зазначені в пунктах 10 і 11 Порядку №975 від 25 грудня 2013 року, а саме: копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії АВ №0563151 від 12 січня 2017 року; копію витягу з протоколу ЦВЛК про встановлення причинного зв`язку поранення (травми, контузії, каліцтва); копію акта судово-медичного дослідження №761; копію військового квитка; копію паспорта серії НОМЕР_2 від 14 лютого 2001 року та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 77 від 27 липня 2018 року (пункт 15), рядовому в запасі ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявнику інвалідність встановлена понад тримісячний строк після звільнення зі служби.
Не погодившись із вищевказаним рішенням Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди дійшли висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 6 статті 16, пункту 2 статті 16-2 Закону № 2011-XII (із змінами та доповненнями), а також підпункту 3 пункту 6 Порядку № 975 (із змінами та доповненнями), у зв`язку з чим дійшли висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у призначення допомоги.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що станом на момент встановлення позивачу інвалідності діяла редакція статті 16 Закону "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала виплату такої допомоги, у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Відтак, для позивача, як для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, отримання одноразової грошової допомоги пов`язується з настанням інвалідності або безпосередньо під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення скарги з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.
За встановлених обставин, ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 12 січня 2017 року.
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
До моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 6 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Проте, з 1 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Таким чином, статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на час встановлення інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та у справі № 820/1835/18, від 20 травня 2019 року у справі № 2040/5686/18.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.
Таким чином, оскільки ІІ група інвалідності встановлена позивачу з 12 січня 2017 року, тобто в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, тому суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.
Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -