П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
Провадження № 11-253сап20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
представники скаржника - Кравець Р. Ю., Мартиненко А. В.,
представник Вищої ради правосуддя - Нарольська Т. С.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 16 липня 2020 року № 2167/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування
1. 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата у відповідному відмінку) зі скаргою на рішення ВРП від 16 липня 2020 року № 2167/0/15-20 "Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20 про притягнення судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилався на неврахування ВРП в оспорюваному рішенні всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. У скарзі не оспорюються висновки ВРП щодо помилковості рішення її Першої Дисциплінарної палати про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) - істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків та призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду.
3. Водночас, на думку судді ОСОБА_1, відповідач, кваліфікувавши його дії за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, залишив поза увагою аргументи скаржника щодо відсутності істотних негативних наслідків його дій як обов`язкової юридичної ознаки наведеного дисциплінарного проступку. ОСОБА_1 наголошує, що він у своїй ухвалі про призначення будівельно-технічної експертизи свердловини обмежив повноваження експерта відносно фізичного впливу на земельну ділянку/родовище, дозволивши повне або часткове знищення об`єкта дослідження за умови передбачення такого методикою. За доводами скарги призначена слідчим суддею експертиза проводилася з дотриманням Методичних рекомендацій "Застосування неруйнівних методів дослідження", тому фізичного впливу на саму свердловину не здійснювалося, а було розрито лише частину земельної ділянки навколо зазначеного об`єкта. Посилається скаржник і на те, що дослідження на земельній ділянці здійснювалося за добровільною згодою її власників, котрі не мають жодних претензій з даного приводу. Суддя вважає необґрунтованими висновки ВРП про порушення ним вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), статті 41 Конституції України і статті 16 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки ці норми захищають не матеріальні об`єкти, а право власності, яким володільці земельної ділянки під час надання згоди на експертизу вільно розпорядилися. На переконання ОСОБА_1, сам по собі факт фізичного впливу на об`єкт не може прирівнюватися до втручання у майнові права і за наведених вище обставин свідчити про порушення права людини мирно володіти своїм майном.
4. Указані вище доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування оспорюваного акта відповідача.
5. Велика Палата з огляду на частину сьому статті 266 та частину першу статті 341 КАС переглядає рішення ВРП в межах доводів скаргиОСОБА_1 .
Позиція ВРП
6. 05 жовтня 2020 року ВРП подала до Великої Палати відзив на скаргу, в якому навела доводи про відсутність передбачених законом підстав для скасування оспорюваного рішення. Зокрема, відповідач вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про відсутність істотних негативних наслідків його дій щодо призначення будівельно-технічної експертизи всупереч вимогам КПК. За твердженнями ВРП відповідні наслідки в виді невиправданого порушення цілісності ґрунтового покриву встановлено на підставі долучених до дисциплінарної скарги доказів - відеозаписів, на яких зафіксовано стан земельної ділянки. На переконання відповідача, з огляду на очевидність і зрозумілість норм процесуального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а також значний досвід роботи ОСОБА_1 на посаді судді, його дії мали ознаки не простої суддівської помилки, а грубої недбалості як юридичної ознаки дисциплінарного правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Звертається увага у відзиві й на те, що ВРП виправила допущену дисциплінарним органом помилку, виключивши з його рішення як зайву кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 за підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 зазначеного Закону й замінивши застосоване стягнення на більш м`яке за видом.
7. З огляду на викладене ВРП просить у задоволенні скарги відмовити.
Рух скарги
8. Велика Палата ухвалою від 03 вересня 2020 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 16 липня 2020 року № 2167/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20.
9. Суддя-доповідач Великої Палати ухвалою від 05 жовтня 2020 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
10. У судовому засіданні 25 лютого 2021 року представник скаржника підтримав скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
11. Представник ВРП заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_1 з мотивів, наведених у відзиві.
Обставини справи, установлені ВРП
12. Указом Президента України від 29 вересня 2010 року № 922/2010 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Хустського районного суду Закарпатської областістроком на п`ять років. Указом Президента України від 02 листопада 2017 року № 348/2017 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Хустського районного суду Закарпатської області.
13. 03 лютого 2020 року до ВРП надійшла спільна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (унікальний номер КО-811/0/7-20) на дії судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 під час розгляду справи № 307/572/19.
14. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 03 лютого 2020 року скаргу передано члену її Першої Дисциплінарної палати Маловацькому О. В. для перевірки.
15. У скарзі зазначалося, що слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ухвалою від 23 жовтня 2019 року у справі № 307/572/19 (провадження № 1-кс/309/968/19), постановленою за межами своїх визначених КПК повноважень, призначив будівельно-технічну експертизу належної ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свердловини АДРЕСА_2, чим порушив їх право власності. За змістом скарги, на підставі цієї ухвали всупереч установленій законом процедурі проведено експертизу на земельній ділянці, розташованій у зоні заборони проведення будь-яких земельних робіт, і в результаті застосованого способу дослідження свердловину пошкоджено на глибину близько 4-5 метрів.
16. За наслідками попередньої перевірки дисциплінарної член Першої Дисциплінарної палати ВРП Маловацький О. В. склав висновок з пропозицією відкрити дисциплінарну справу.
17. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 13 березня 2020 року № 754/1дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .
18. Рішенням від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм КПК для слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
19. За висновками дисциплінарного органу суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарні проступки за таких обставин.
20. Тячівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області розслідувалося кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2018 року за номером № 12018070160000900 за заявою ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК. В заяві про злочин містилися відомості про використання ОСОБА_2 підробленого паспорта на свердловину АДРЕСА_2, оскільки в цьому документі було зазначено відомості щодо розташування й технічних характеристик раніше спорудженої свердловини, тоді як, за даними акта передачі цього ж об`єкта, в порядку відновлення свердловини № 12, проведеного у 1999 році, на відстані 1,5 м від попередньої свердловини фактично було пробурено іншу, глибиною 110 м, з такими параметрами: 00.0-2.0 м-d 168 мм, 0.0-110 м-d 127 мм.
21. З метою перевірки наведеної інформації слідчий звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області з клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 23 жовтня 2019 року клопотання було задоволено й доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз провести зазначену експертизу для вирішення таких питань: 1) чи наявні на глибині 3 метрів та в радіусі 3 метрів навколо свердловини № 12 ( АДРЕСА_1 ) інші інженерно-геологічні об`єкти; 2) якщо є, то які саме і чи є серед них свердловина діаметром 168 мм.
Для забезпечення належного проведення експертизи слідчий суддя на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 69 КПК надав експертам дозвіл на повне або часткове знищення об`єкта експертизи за умови, якщо таке передбачено методикою.
22. Водночас 17 жовтня 2019 року, тобто за шість днів до постановлення ОСОБА_1 зазначеної ухвали, набрав чинності Закон від 04 жовтня 2019 року № 187-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства" (далі - Закон № 187-ІХ), на підставі якого встановлена КПК процедура залучення судових експертів зазнала змін. Зокрема, згідно зі статтями 243, 244 цього Кодексу в попередній редакції (положення яких фактично застосував ОСОБА_1 ) призначення експертизи за клопотанням сторін кримінального провадження належало до виключних повноважень слідчого судді чи суду. Законом від 04 жовтня 2019 року № 187-IX сторонам надано право самостійно залучати експертів, а вирішення даного питання слідчим суддею законодавець передбачив як виняток лише за клопотанням сторони захисту у випадках, передбачених статтею 244 КПК, - якщо для вирішення питань, що мають істотне значення для справи, необхідне залучення експерта, проте слідчий, прокурор його не залучили, або ж існують зазначені в цій статті обставини, що можуть зашкодити повноті і правильності висновку експертизи, призначеної стороною обвинувачення.
23. Відтак слідчий суддя ОСОБА_1 призначив експертизу за клопотанням слідчого за межами своєї компетенції, встановленої законом, чинним на час прийняття рішення. Допущену скаржником помилку Перша Дисциплінарна палата ВРП оцінила як вчинене внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил юрисдикції. Це порушення, за висновками дисциплінарного органу, виключило можливість здійснення досудового розслідування з дотриманням визначеної законом процедури в частині реалізації прав та обов`язків учасників процесу, пов`язаних із призначенням експертизи в передбаченому КПК порядку.
24. Зазначені дії ОСОБА_1 . Перша Дисциплінарна палата ВРП кваліфікувала за підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
25. Крім цього, дисциплінарний орган констатував спричинення вищезгаданим порушенням суддею норм процесуального права істотних негативних наслідків у виді пошкодження земельної ділянки, на якій розташована свердловина. З огляду на викладене дії скаржника кваліфіковано також за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
26. 30 червня 2020 року адвокат Кравець Р. Ю. як представник судді ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20.
27. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи від 30 червня 2020 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП Худика М. П.
28. Перевіривши відомості, наведені у скарзі, член ВРП Худик М. П. дійшов висновку про необхідність зміни рішення дисциплінарного органу в частині кваліфікації проступку і виду застосованого стягнення.
29. За результатами розгляду скарги ВРП прийняла рішення від 16 липня 2020 року № 2167/0/15-20 "Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 червня 2020 року № 1814/1дп/15-20 про притягнення судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
30. В оскаржуваному акті відповідач констатував, що призначення слідчим суддею експертизи за межами своїх визначених КПК повноважень становило вчинене внаслідок недбалості істотне порушення вимог процесуального закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Такі дії ОСОБА_1, за висновками ВРП, охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а тому юридична оцінка правопорушення ще й за підпунктом "а" пункту 1 цієї ж частини статті є зайвою. Кваліфікацію дій скаржника за цією нормою закону виключено з рішення дисциплінарного органу.
31. Окрім наведеного, ВРП визнала непропорційно суворим накладене на суддю дисциплінарне стягнення й замінила його на більш м`яке за видом - догану з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ
Релевантні джерела права
32. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
33. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП регламентовані Законом № 1798-VIII, прийнятим Верховною Радою України з метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України".
34. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
35. Згідно з частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
36. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
37. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
38. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
39. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
40. Частиною сьомою статті 266 КАС визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати.
41. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
42. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
43. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції" (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі "Альбер і Ле Конт проти Бельгії" та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства", заява № 60860/00).
У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайян проти Сполученого Королівства" та пункт 43 згаданого рішення у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства").
44. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.
45. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
46. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
47. В пункті 2 Резолюції Європейської асоціації суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) акцентовано увагу на неприпустимості притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за поданням держави чи незадоволеної сторони, крім випадків, коли його визнано винуватим у вчиненні кримінального злочину або якщо поведінка судді суперечить встановленим професійним стандартам.
48. Відповідно до пункту 25 Рекомендації Київської конференції з питань незалежності судової влади в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії "Судове управління, відбір і підзвітність суддів" (Київ, 23-25 червня 2010 року), дисциплінарні провадження щодо суддів повинні стосуватися випадків грубої та невибачної професійної поведінки, які завдають шкоди репутації всього суддівського корпусу.
49. Аналогічний підхід сформульовано у Висновках першої експертної комісії Міжнародної Асоціації Суддів "Відповідальність суддів" (Туніс, 24-25 жовтня 1980 року): суддя не може бути відповідальним за свої рішення, якщо вони є результатом помилки у праві чи факті, але єдиний випадок, коли суддя несе відповідальність за свої рішення - це груба халатність або геть неправильна поведінка, тобто вчинки, які несумісні зі званням судді, що нормально і розумно виконує свої функції.