Постанова
Іменем України
13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 531/1135/15-к
провадження № 51-7321 км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Кравченка С.І., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Круценко Т.В.,
захисників Онуфрієнка А.А., Іваницької О.П.,
Пожидаєва В.О. (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Пожидаєва В.О., а також захисника Онуфрієнка А.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2018 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2008 року за ч. 2 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; 27 червня 2012 року звільненого по відбуттю покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Піщана Білоцерківського району Київської області, який проживає в АДРЕСА_2 ), у силу ст. 89 КК раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця смт Зачепилівка Харківської області, який проживає АДРЕСА_3, раніше судимого вироком Апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2003 року за ч. 2 ст. 15 пунктів 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК, пунктів 1, 8, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років; 25 червня 2012 року звільненого умовно-достроково на 2 роки 10 місяців 7 днів на підставі постанови Машівського районного суду Полтавської області від 03 липня 2012 року;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 серпня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 187 КК
до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією усього належного майна. Строк покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з 25 листопада 2014 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахувано строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 187 КК
до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією усього належного майна. Строк покарання ОСОБА_3 ухвалено рахувати з 17 квітня 2015 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахувано строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Також ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 187 КК
до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією усього належного майна.
На підставі ст. 71 КК до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2012 року, та за сукупністю вироків, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією усього належного майна.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 17 квітня 2015 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахувано строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_4 матеріальну та моральну шкоду у розмірі 1 583 308 грн та 250 000 грн, відповідно.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_5 матеріальну та моральну шкоду у розмірі 120 156 грн та 250 000 грн, відповідно.
Вирішено питання речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2016 року уточнено вирок цього ж суду від 23 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та в порядку ст. 100 КПК вирішено питання речових доказів, у тому числі, ухвалено автомобіль "Mersedes C-180" д.н.з. НОМЕР_1, а також мотоцикл марки "Kowasaki" без державного номерного знаку, з двома ключами запалення від них - конфіскувати.
За вироком суду, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, в ніч з 17 на 18 вересня 2014 року на невстановленому у ході досудового розслідування автомобілі під керуванням ОСОБА_1 прибули до заздалегідь обумовленого місця неподалік від місця проживання сім`ї ОСОБА_4 в селі Михайлівка, Машівського району, Полтавської області, де ОСОБА_1, згідно з попередньою домовленістю, залишився чекати на інших в автомобілі.
Після цього, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, проникли до приватного житлового будинку АДРЕСА_4, де з погрозою та застосуванням до потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 фізичного насильства, у тому числі пістолетом ПМР, полімерних пластикових стрічок та наручників, спричинивши їм легкі тілесні ушкодження, подолавши опір потерпілих, заволоділи належними потерпілим грошовими коштами в сумі 30 000 грн та 70 000 доларів США, а також іншим майном на загальну суму 1 265 699, 40 грн, що є особливо великим розміром.
Також, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, 22 листопада 2014 року у нічний час на невстановленому у ході досудового розслідування автомобілі під керуванням ОСОБА_1 прибули до заздалегідь обумовленого місця, неподалік від місця проживання ОСОБА_7 в м. Карлівка Полтавської області, де ОСОБА_1, згідно з попередньою домовленістю, залишився чекати на інших в автомобілі.
Після цього, близько 05.00 год, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, через паркан проникли на подвір`я будинку АДРЕСА_5, де попередньо зв`язавши липкою стрічкою (скотчем) сторожа ТОВ АПК "Докучаєвські чорноземи" ОСОБА_8, спричинили йому легкі тілесні ушкодження.
У подальшому, через вікно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, проникли до вищевказаного будинку, де з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 у сумі 1 298 000 грн., що є особливо великим розміром, вчинили напад на нього, а саме здійснили в сторону потерпілого не менше 7 пострілів з пістолету "ПМ-Т", калібр 9 мм. Проте, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не довели свій злочинний умисел до кінця, оскільки потерпілий ОСОБА_7 з метою самозахисту здійснив один постріл з мисливської гладкоствольної рушниці у сторону нападників, влучивши в груди ОСОБА_6, внаслідок чого останній помер на місці у вказаному будинку.
Після застосування потерпілим зброї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покинули місце вчинення злочину і на автомобілі під керуванням ОСОБА_1 поїхали до м. Полтави.
Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 18 травня 2018 року залишив без зміни вирок суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Пожидаєв В.О., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження щодо нього закрити. Крім того, захисник просить повернути автомобіль та мотоцикл, які були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. На обґрунтування своїх вимог зазначає про порушення права на захист ОСОБА_1, оскільки йому після затримання на першу вимогу не було надано захисника, не було відкрито в порядку ст. 290 КПК докази засудженому ОСОБА_1 та не ознайомлено його з матеріалами кримінального провадження. Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не спростовані доводи сторони захисту щодо відсутності в ОСОБА_1 можливості керувати автомобілем за станом здоров`я та не надано доказів на підтвердження приналежності йому одного з мобільних телефонів, які були визнані речовими доказами. Вважає незаконним рішення про конфіскацію автомобіля "Mersedes C-180", оскільки в суді не було встановлено, що саме цей автомобіль був знаряддям вчинення злочину. Заперечує правильність розрахунку строку покарання ОСОБА_1, оскільки його було затримано 10 лютого 2015 року, а не 17 квітня 2015 року.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі з доповненням, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок та ухвалу щодо нього, а кримінальне провадження щодо нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, конфісковані автомобіль та мотоцикл повернути. Свої вимоги аргументує тим, що його вина у вчиненні інкримінованих йому за ч. 4 ст. 187 КК кримінальних правопорушень не доведена, а висновки суду ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах отриманих з порушенням прав та свобод людини. Зокрема вказує на порушення його права на захист при відмові на першу вимогу мати захисника, неналежне здійснення співробітниками правоохоронних органів слідчих дій та оформлення процесуальних документів, фальсифікацію доказів, невідкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК, а також здійснення на нього психологічного тиску під час досудового слідства. Вважає незаконним рішення про конфіскацію автомобіля та мотоцикла, оскільки в суді не доведено, що вони були знаряддям вчинення злочину. Стверджує, що строк покарання йому необхідно рахувати з моменту затримання, а саме 10 лютого 2015 року замість 17 квітня 2015 року. Вважає, що ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, оскільки не містить відповідей на всі доводи апеляційних скарг сторони захисту.
У касаційній скарзі захисник Онуфрієнко А.А., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2, а кримінальне провадження закрити. Крім того, відмовити потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у задоволенні цивільних позовів в повному обсязі. Посилається на однобічність і неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення. Стверджує, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотань стороні захисту, що перешкодило встановленню обставин, що підтверджують приналежність ОСОБА_2 вилученого під час обшуку в нього золотого браслету. Заперечує правильність вирішення цивільних позовів потерпілих, оскільки рішення про стягнення моральної шкоди не містить розрахунків сум, що підлягають стягненню, а розмір матеріальної шкоди встановлений зі слів потерпілих без проведення товарознавчих експертиз. Зазначає про безпідставну відмову стороні захисту в додатковому часі для підготовки до судових дебатів та недотримання судом строків призначення підготовчого судового засідання.
На касаційні скарги захисника Онуфрієнка А.А. та захисника Пожидаєва В.О. надійшли заперечення від потерпілого ОСОБА_4, в якому він просить скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.