Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/14584/18
провадження № 51-517 км 19
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Сингаївської А.О.,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
та захисника Пацурковської О.М.,
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018220490001593 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Харкові, зареєстрований в АДРЕСА_1, проживає в АДРЕСА_2, раніше судимого, останній раз 24 жовтня 2006 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 152 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до 11 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, звільненого 10 листопада 2017 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 153 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника Пацурковської О.М. в його інтересах на вирок Київського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 153 КК України на 7 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання 7 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 12 квітня 2018 року, та зараховано час тримання під вартою з 12 квітня 2018 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день тримання під вартою дорівнює одному дню відбуття покарання.
Запобіжний захід - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено без змін.
Вирішено питання про цивільний позов, судові витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року цей вирок залишено без зміни.
За вироком суду, 11 квітня 2018 року приблизно о 1 годині 30 хв. ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, схопив раніше йому незнайому ОСОБА_2 за грудну клітину, та потягнув її у напівпідвальне приміщення, що примикає до вказаного будинку, де завдав останній один удар рукою в область ока, спричинивши останній згідно висновку експертизи легкі тілесні ушкодження, тим самим застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я. Після чого, вихопив із рук ОСОБА_2 жіночу сумку, звідки викрав мобільний телефон "Samsung GalaxyJ5", вартістю відповідно до експертизи - 1742 гривень, з сім-картою мобільного зв`язку "Лайфселл", що цінності не представляє для потерпілої; гаманець, вартість якого згідно експертизи не визначена, в якому знаходились грошові кошти в сумі 800 гривень, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2542 гривень.
Крім того, 11 квітня 2018 року приблизно о 1 годині 30 хв. ОСОБА_1, знаходячись у напівпідвальному приміщенні будинку АДРЕСА_3, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, повторно, вчинивши раніше злочин, передбачений ст. 152 КК України, використовуючи свою фізичну перевагу над потерпілою ОСОБА_2, застосовуючи фізичне насильство, задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом. За обставин, наведених у вироку, ОСОБА_2 намагалась зупинити злочинні дії ОСОБА_1, після чого останнім були спричинені ОСОБА_2 синці на шиї, що відповідно до висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Пацурковська О.М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення відносно ОСОБА_1 в частині визнання його винним у скоєнні злочину за ч. 2 ст. 153 КК України та закрити кримінальне провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості. Зазначає, що висновки експертів, що підтвердили б контакт обвинуваченого та потерпілої по справі відсутні, а проведені слідчі дії та експертизи жодним чином не підтверджують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 153 КК України, і не могли оцінюватись судом як належні докази. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги висновок лікаря-спеціаліста від 13 квітня 2018 року, який спростовує факт доведення вини її підзахисного у вчиненні вказаного злочину. Зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги, не дослідив та не надав оцінки всім доказам у справі, а свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до апеляційного суду не викликались, чим порушено вимоги засад безпосередності дослідження доказів.
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону України, неповноту та необ`єктивність судового розгляду справи судом апеляційної інстанції. Вказує, що апеляційним судом були проігноровані зазначені ним в апеляційній скарзі обставини про те, що його затримання в порядку ст. 208 КПК України було незаконним і проведено з істотним порушенням вимог КПК України, так як орган досудового розслідування не забезпечив його вчасно захисником. Також залишився поза увагою факт щодо застосування відносно нього психічного і фізичного насильства з боку працівників поліції на досудовому слідстві. Зазначає про безпідставність визнання необґрунтованими доводів його апеляційної скарги щодо недопустимості доказу протоколу пред`явлення особи для впізнання, який проведено з порушеннями вимог КПК України і без участі захисника, та слідчого експерименту, який проведено за участю понятого, який є працівником поліції. Повідомляє, що він звертався з клопотанням про виклик і допит свідків, і у задоволенні якого було незаконно відмовлено. Вказує, що сторона захисту звертала увагу суду на відсутність висновків експертиз, які б підтвердили контакт обвинуваченого з потерпілою. Також апеляційний суд проігнорував те, що протокол огляду місця події від 12 квітня 2018 року не відповідає вимогам закону, і огляд місця події фактично був обшуком, те що стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження, що саме він фізично перебував на місці злочину, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ним злочину за ч. 2 ст. 153 КК України. Зазначає про те, що апеляційний суд залишив поза увагою та не надав належної оцінки всім доводам його апеляційної скарги, зокрема, щодо відсутності вказаних ним у скарзі технічних записів судових засідань в суді першої інстанцій, про порушення вимог ч. 5 ст. 364, ст. 290 КПК України. Просить скасувати судові рішення в частині його засудження за ч. 2 ст. 153 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрити; судові рішення в частині засудження за ч. 2 ст. 186 КК України скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки судами допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав доводи, викладеній в касаційній скарзі та доповненнях до неї, просив її задовольнити.
Захисник підтримала подані нею та засудженим касаційні скарги, просила їх задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, вважала їх такими, що не підлягають задоволенню. Судові рішення просила залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, як визначено у ст. 438 КПК України, є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Однобічність, неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Пацурковської О.М. на підставах неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути провадження та дати правильну оцінку вчиненому.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України та ч. 2 ст. 153 КК України (в редакції на час вчинення злочину), колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
При цьому доводи засудженого про непричетність до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень належним чином перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам і спростовуються матеріалами провадження.
В ході судового провадження засуджений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, не визнав. Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Показання вказаних осіб місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 11.04.2018 року; протоколі додаткового огляду місця події від 11.04.2018 року; протоколі огляду місця події від 12.04.2018 року; протоколі огляду предметів від 12.04.2018 року; протоколі пред`явлення особи для впізнання від 12.04.2018 року; протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.04.2018 року; висновку експерта №09-2012/2018 КЗ ХОБСМЕ від 11.05.2018 року; висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи КЗОЗ ХОБСМЕ №333-2018 від 11.04.2018 року; протоколі проведення слідчого експерименту від 16.04.2018 року; протоколах огляду предметів від 04.05.2018 та 05.05.2018 року та в інших наведених у вироку доказах.
Суд апеляційної інстанції належним чином зважив на доводи апеляційних скарг сторони захисту, які по суті є аналогічними доводам, зазначеним у касаційних скаргах, спростував їх та обґрунтовано залишив без задоволення.
Апеляційний суд не порушив вимоги процесуального закону, відмовляючи у задоволенні клопотання обвинуваченого про повторний допит свідків, оскільки було відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності повторного дослідження доказів у розумінні ч. 3 ст. 404 КПК України.
Як вказав суд апеляційної інстанції, потерпіла та свідки надали суду повністю логічні та змістовні пояснення з приводу обставин вчинення обвинуваченим злочинів, їх показання повністю узгоджуються з іншими дослідженими доказами. Посилання суду на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не були безпосередніми очевидцями вчинення злочинів обвинуваченим ОСОБА_1, апеляційний суд визнав обґрунтованими, оскільки їм стали відомі обставини злочинів зі слів потерпілої і вони особисто бачили на ній тілесні ушкодження після нападу. Такий висновок апеляційний суд зробив з дотриманням вимог ч. 2 ст. 97 КПК України, посилаючись на те, що з технічних записів судових засідань та мотивувальної частини вироку вбачається, що показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 викладені в обсязі, необхідному та достатньому для встановлення фактичних обставин вчиненого злочину, вказані показання є логічними та послідовними, повністю узгоджуються між собою щодо істотних обставин справи та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами і не узгоджуються щодо істотних обставин вчинених злочинів лише з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 . Свідки надавали свої показання в суді першої інстанції під присягою, з дотриманням усіх правил допиту, в судових засіданнях стороні захисту була забезпечена можливість ставити їм запитання та спростовувати їх доводи, об`єктивних підстав не довіряти їм колегія суддів не встановила, а тому не вбачається порушень вимог кримінального процесуального закону при обґрунтуванні доведеності вини ОСОБА_1 цими показаннями.
Доводи касаційних скарг засудженого та захисника про відсутність по даній справі висновків судово-медичних експертиз на підтвердження контакту потерпілої з ОСОБА_1, проведення якої, на думку сторони захисту, є обов`язковою в зазначеному випадку, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки такий вид експертизи законодавством, а саме ст. 242 КПК України, не віднесено до обов`язкових експертиз.
З матеріалів провадження вбачається, що у відповідності до вимог кримінального процесуального закону слідчим та прокурором було проведено слідчі дії, які вони вважали необхідними для досягнення цілей кримінального провадження, а судом досліджені та оцінені докази, які були надані сторонами кримінального провадження. Клопотань про проведення додаткових слідчих дій (проведення вказаної вище експертизи) на стадії досудового розслідування кримінального провадження, а також скарг на дії слідчого та прокурора з цього приводу сторона захисту не заявляла.
Крім того, колегією суддів апеляційного суду були проаналізовані доводи обвинуваченого про порушення вимог КПК України при його затриманні та застосування до нього насильства при проведенні досудового слідства.
Затримання ОСОБА_1 відбулося відповідно до вимог ст. 208 КПК України, у присутності захисника та понятих, де йому було повідомлено про підстави його затримання та роз`яснено права, передбачені ч.3 ст. 42 КПК України; будь-яких клопотань, заяв чи скарг останній не заявляв. Лише після цього було проведено його обшук і вилучено мобільний телефон, що відображено в протоколі. Про затримання ОСОБА_1 було повідомлено його родича - ОСОБА_6, про що зазначено у протоколі, сам протокол затримання підписаний всіма учасниками слідчої дії без будь-яких зауважень, в ньому зафіксовано час фактичного затримання ОСОБА_1 .
Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційного суду, за таких обставин не має підстав вважати, що затримання ОСОБА_1 є незаконним і що було порушено його права, оскільки не здобуто доказів, що за час затримання до обвинуваченого застосовувалися недозволені методи слідства, не було отримано жодних доказів, шляхом впливу на обвинуваченого, які б були використані в якості доказу його вини.
Не встановлено при перевірці матеріалів провадження в апеляційному порядку порушень кримінального процесуального закону при проведенні огляду домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, про що зазначає в касаційній скарзі засуджений, оскільки власниця домоволодіння ОСОБА_7 надала добровільну згоду на проведення огляду, що підтверджується її власноруч написаною заявою від 12.04.2018 року, яка міститься в матеріалах провадження.
Доводи засудженого ОСОБА_1 щодо визнання недопустимими протоколів про проведення слідчих дій, а саме: пред`явлення особи для впізнання, слідчого експерименту, огляду предметів у зв`язку з тим, що вони проведені без участі захисника, також були перевірені апеляційним судом, який обґрунтовано визнав їх безпідставними.
Відповідно до ч. 3 ст. 237 КПК України та ч.3 ст. 240 КПК України під час проведення огляду місцевості, приміщення, речей та документів, а також під час проведення слідчого експерименту до участі у вказаних слідчих діях можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник, проте це право слідчого, а не обов`язок залучати вказаних осіб до проведення слідчої дії. Крім того, відповідно до ч.7 ст. 223 КПК України, під час проведення огляду предметів, участь понятих не є обов`язковою умовою для проведення вказаної слідчої дії.
Слідчий експеримент за участі потерпілої 16.04.2018 року проведено у відповідності до вимог ст. 240, ч.7 ст. 223 КПК України із залученням двох понятих, в протоколі проведення слідчого експерименту вказані їх анкетні дані із зазначенням дати народження та місця проживання. Поняті не допитувались в суді першої інстанції, а тому в матеріалах провадження відсутня інформація на підтвердження твердження обвинуваченого, що понятий ОСОБА_8 є співробітником поліції.
Доводи засудженого про те, що апеляційний суд не перевірив всіх доводів його апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд за наслідками перевірки матеріалів провадження в порядку апеляційної процедури визнав інші доводи такими, що не можуть свідчити про незаконність судового рішення. Суд надав належну оцінку всім доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 в сукупності та взаємозв`язку.
Касаційні доводи сторони захисту про те, що сторона обвинувачення не довела в судовому засіданні поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, є неспроможними. Також не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги засудженого з доповненнями про відсутність належних доказів для доведення його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
У касаційних скаргах сторони захисту не наведено тих порушень, які були б істотними та слугували безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 .
На підставі наведеного касаційні скарги захисника та засудженого задоволенню не підлягають, вирок повністю узгоджується зі статтею 373 КПК України, а ухвалу апеляційного суду постановлено з дотриманням вимог статті 419 КПК України. Такі рішення є законними, вмотивованими та обґрунтованими.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд