Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 702/344/19
провадження № 51-5184км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Вараниці В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Моспана В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12018250220000256, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вироком установлено, що 01 жовтня 2018 року близько 09:05
ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Volkswagen Golf", д.н.з. НОМЕР_1, та рухаючись по автодорозі Орадівка - Мошни від м. Монастирища в напрямку смт. Цибулів, на 41-му км зазначеної автодороги порушив вимоги п.п. 2.3 б), 10.1, 14.2 в) Правил дорожнього руху, обганяючи попутний транспортний засіб, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем
ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_3 була смертельно травмована.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. Постановлено на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням на строк 2 роки та покласти на засудженого обов`язки, передбачені ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор, не оспорюючи виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання, зазначає, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Стверджує, що, приймаючи таке рішення, апеляційний суд, зокрема, не врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, думку потерпілих, а також і те, що засуджений визнав вину лише частково. Таким чином, вважає, що апеляційний суд застосував закон (ст. 75 КК), який не підлягає застосуванню, що призвело до призначення засудженому м`якого покарання. Також вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам статей 419, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Моспан В.В. (у тому числі й у запереченні на касаційну скаргу прокурора) просили скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Крім того, відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути наведені детальні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.
Проте апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційній інстанції зазначених вимог закону не дотримався.
Так, відповідно до статей 50, 65 КК метою покарання, зокрема, є запобігання вчиненню нових злочинів; особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Крім того, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, переглядаючи справу щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою сторони захисту та звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, апеляційний суд послався, зокрема, на те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану шкоду, а також на його поведінку після вчиненого та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Проте, як убачається з вироку місцевого суду, наведені дані про особу ОСОБА_1 та пом`якшуючі покарання обставини були враховані судом при призначенні засудженому покарання в мінімальній межі санкції за вчинений злочин, за яке передбачено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі.
Тому залишилося незрозумілим, за яких саме обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Рішення апеляційного суду щодо застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК залишилося без належної мотивації.
Водночас з матеріалів справи видно (і це залишилося поза увагою апеляційного суду), що ОСОБА_1 вчинив хоча і з необережності, проте тяжкий злочин, внаслідок ДТП, яке сталося з його вини, загинула людина, вину у вчиненому визнав частково. Не враховано апеляційним судом і думку потерпілих, які втратили близьку людину та вважали, що засудженому має бути призначено покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, за конкретних обставин даної справи, не може вважатися необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а тому вона підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, відповідно, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене та ухвалити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд