ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 991/2902/20
провадження № 51-3470км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 липня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 липня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вищезазначену ухвалу слідчого судді.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник стверджує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки не врахував позиції, висловленої у рішенні Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4- (ІІ)/2020, а тому просить поновити порушене право на оскарження судового рішення. Крім того, стверджує, що суддя апеляційного суду всупереч вимогам кримінального процесуального закону не заявив відводу від розгляду його апеляційної скарги, оскільки працював суддею Львівського апеляційного суду. При цьому за фактом вчинення злочинів суддями саме цього суду скаржник ініціював питання про внесення відомостей до ЄРДР. Враховуючи викладене, на переконання ОСОБА_1, оскаржувана ухвала апеляційного суду є незаконною та підлягає скасуванню.
Заперечень на касаційну скаргу від учасників кримінального провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивноз`ясованих обставин; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до частини 4 статті 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Згідно з частиною 3 статті 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 307 КПК установлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини 1 статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
При цьому статтею 309 КПК визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Рішенням від 17 червня 2020 року № 4-р(II)/2020 Конституційного Суду України визнано неконституційним положення частини 3 статті 307 КПК, щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням.
Статтею 5 КПК передбачено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Тобто раніше чинний закон перестає застосовуватись у кримінальному провадженні після набрання чинності новим законом. На відміну від кримінального (матеріального) закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.
Предметом касаційного перегляду є ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 липня 2020 року, відповідно до якої відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року про відмову у задоволенні його скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Мотивуючи прийняте рішення, апеляційний суд зазначив, що ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР було постановлено до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 червня 2020 року № 4-р(II)/2020, яким визнано положення частини 3 статті 307 КПК такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому обґрунтовано дійшов висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді з огляду на приписи статті 5 КПК не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вищевикладена позиція апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19, провадження № 51-453 кмо 20), згідно з яким оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень частини 3 статті 307 КПК, тобто з 17 червня 2020 року.
Також якщо ухвала слідчого судді постановлена до 17 червня 2020 року, і на час ухвалення Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у пункті 3 частини 2 та частини 3 статті 395 КПК строк апеляційного оскарження певною особою ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то в такої особи виникає право апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді.
У справі, що переглядається, останнім днем строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року, постановлення якої здійснювалося за участі скаржника, з урахуванням пункту 2 частини 2 статті 395 КПК, було 20 квітня 2020 року, а отже на час ухвалення рішення Конституційного Суду України процесуальні строки на оскарження закінчилися, що позбавляє ОСОБА_1 право на оскарження ухвали слідчого судді.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, з чим погоджується і колегія суддів.
Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що ухвалу апеляційного суду постановлено незаконним складом суду, оскільки суддя ОСОБА_4, який розглядав його апеляційну скаргу, порушив вимоги статей 75, 80 КПК, адже працював у тому ж суді, судді якого, на переконання ОСОБА_1, вчинили злочин.
Відповідно до положень статті 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтями 75 - 79 КПК, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.
Однак матеріали провадження за наслідками розгляду скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР про вчинення суддями Львівського апеляційного суду ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 злочинів, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 375 Кримінального кодексу України, не містять доказів упередженості судді ОСОБА_4
Той факт, що суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 працював у тому ж суді, де і вищезазначені особи, не свідчить про наявність обставин, які виключають участь цього суддіу розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1, а отже і про недотримання ним приписів статей 75, 80 КПК.
З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування судового рішення за доводами, викладеними у касаційній скарзі, а тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд