Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 274/6853/18
провадження № 61-12067св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальний заклад "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року у складі судді Корбут В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального закладу "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради (далі - КЗ "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради) про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що укладення вісім разів строкових трудових договорів (контрактів) між нею та КЗ "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради є порушенням законодавства України, у зв`язку з виконанням нею трудових обов`язків з 1987 р., у тому числі - під час дії цих строкових трудових договорів (контрактів), та продовженням виконання нею трудових обов`язків після закінчення строку останнього строкового трудового договору (контракту) слід вважати, що з нею 01 вересня 2009 року було укладено трудовий договір на невизначений строк. Після прийняття Закону України "Про освіту" від 05 вересня 2017 року не було передбачено обов`язкового укладення строкових трудових договорів (контрактів) з педагогічними працівниками, а тому не було підстав для її звільнення. В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що намагалась вирішити спір у позасудовому порядку, але у грудні 2018 р. зрозуміла, що це не дасть позитивного результату, і звернулась до суду з позовом. Крім того, їй після звільнення доводилось доглядати хворого батька.
З урахуванням доповнень до позовної заяви просила:
поновити строк для звернення з позовом,
визнати незаконним та скасувати наказ № 58 "Про звільнення ОСОБА_1" від 31 серпня 2018 року за пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю з посади викладача фортепіано КЗ "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням трудового контракту,
поновити її на роботі на посаді викладача фортепіано КЗ "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради;
стягнути з КЗ "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення 31 серпня 2018 року по день винесення рішення судом;
визнати недійсними контракти, укладені з нею з 2004 по 31 серпня 2018 рік.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 (доповнення до позовної заяви щодо визнання недійсними контрактів) від 13 травня 2019 року залишено без розгляду як таку, що подана з пропуском строку, встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач шляхом подання заяви погодилась на переведення її на роботу на умовах контракту, при цьому строкові контракти укладались за заявами самої ОСОБА_1 . Її підписи на контрактах свідчать про погодження працівника з їх умовами. Відповідно до пункту 6.2 Контракту від 31 серпня 2017 року однією із підстав його розірвання є закінчення строку дії (пункт 2 статті 36 КЗпП України). Аналогічні положення містять і попередні контракти. Оспорюваний наказ про звільнення ОСОБА_1 з підстав закінчення строку дії трудового договору прийнято з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки діями КЗ "Бердичівський педагогічний коледж" трудових прав позивача порушено не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що застосовані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 335/10668/16, від 22 січня 2020 року у справі № 607/18964/18 та ухвалі Верховного Суду України від 06 серпня 2008 року у справі № 6-15914св07не можуть бути застосовані до правовідносин в даній справі, оскільки не є подібними.
Відповідачем порушено процедуру укладення контрактів, що є визначальним для правильного вирішення даної справи, у тому числі її незаконний перехід із безстрокового на строковий трудовий договір.
Крім того, після укладення контракту від 31 серпня 2017 року, між позивачем та директором КЗ "Бердичівський педагогічний коледж" виникали конфлікти із-за особистих відносин, через наявність яких роботодавець звільнив з роботи у зв`язку з закінченням строкового трудового договору (контракту) на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. При цьому, роботодавець не врахував, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи з 12 липня 2018 року, в її сім`ї не має інших осіб із самостійним заробітком, має понад 30 років безперервного педагогічного стажу роботи у відповідача.
Суди не відобразили обставини, які були предметом розгляду про те, що скорочення годин не відбулося - як було по дві години на тиждень основного музичного інструменту, акомпанементу з ІІ курсу по одній годині, так і лишилося.
Матеріалами справи підтверджується відсутність у трудовій книжці записів про 5 наказів про звільнення у зв`язку з закінченням строку контракту та 5 наказів про прийняття на роботу за контрактом, а є лише один наказ про прийняття на роботу, другий про переведення на контракт та третій наказ про звільнення з роботи, що є підставою вважати, що з 31 серпня 2018 року її звільнили не за контрактом, укладеним в 2017 році, а в 2004 році.
Судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення застосовано відносно неї положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. На вищевказані обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
Крім того, вважає що в практиці Верховного Суду відсутній висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що є підставою для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2020 року директор Бердичівського педагогічного фахового коледжу Житомирської обласної ради Лейчук А. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм трудового законодавства. Суд касаційної інстанції у постанові від 26 грудня 2018 року роз`яснив, що припинення трудового договору по закінчені строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченню строку, на який він був укладений. Доводи позивача про її високу кваліфікацію, стаж і досвід роботи, як підстави до укладення нового контракту є необґрунтовані. Помилка, допущена судом першої інстанції у назві Кодексу ніяк не може вплинути на законність і обґрунтованість рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У вересні 2020 року матеріали цивільної справи № 274/6853/18 надійшли до Верховного Суду та 17 вересня 2020 року передані судді-доповідачу.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 вересня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 15 серпня 1987 року ОСОБА_1 призначено на посаду викладача Бердичівського педагогічного училища.
16 вересня 1992 року ОСОБА_1 призначено на посаду викладача по класу фортепіано до Бердичівського педагогічного училища.
Бердичівське педагогічне училище реорганізовано у Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради, а останній - у КЗ "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради.
14 січня 2004 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради заяву, в якій просила у зв`язку з реорганізацією навчального закладу перевести її на посаду викладача фортепіано на умовах контракту.
20 січня 2004 року ОСОБА_1 переведено до Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради викладачем фортепіано на умовах контракту у зв`язку з реорганізацію навчального закладу.
26 січня 2004 року між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 26 січня 2004 року по 31 серпня 2009 року.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 01 вересня 2009 року про продовження з нею контракту з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2012 року наказом від 01 вересня 2009 року № 92 по Бердичівському педагогічному коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку з закінченням строкового трудового договору (контракту) ухвалено вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31 серпня 2009 року педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1, з 01 вересня 2009 року та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з викладачами коледжу терміном на три роки (з 01 вересня 2009 року по 31 серпням 2012 року) в тому числі і з ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано.
01 вересня 2009 року між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2012 року.
На підставі заяви позивача від 31 серпня 2012 року про поновлення контракту на новий строк наказом від 03 вересня 2012 року № 90 по Бердичівському педагогічному коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку з закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31 серпня 2012 року педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1, з 01 вересня 2012 року та вважати поновленим строковий трудовий договір (контракт) з викладачами, коледжу, терміном на три роки (з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2015 року), в тому числі із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано.
31 серпня 2012 року між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2015 року.
31 серпня 2015 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради заяву, у якій просила поновити з нею контракт з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року.
Наказом від 03 вересня 2015 року № 86 Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31 серпня 2015 року педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1 та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з викладачами коледжу, терміном на один рік з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року, в тому числі із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано.
31 серпня 2015 року між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року.
31 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради із заявою, у якій просила продовжити з нею контракт з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року.
Наказом від 01 вересня 2016 року № 68 Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31 серпня 2016 року педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1, та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з педагогічними працівниками коледжу, терміном на один рік з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року, із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано.
31 серпня 2016 року між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року.
31 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради із заявою, у якій просила продовжити з нею контракт з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року.
Наказом від 31 серпня 2017 року № 57 КЗ "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України з 31 серпня 2017 року. педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1, та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з педагогічними працівниками коледжу терміном на один рік з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року, в тому числі із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано.
31 серпня 2017 року між КЗ "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року.
Наказом від 23 серпня 2018 року № 58 КЗ "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради ОСОБА_1, викладача по класу фортепіано, звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України з 31 серпня 2018 року.
Підпис ОСОБА_1 у наказі свідчить про ознайомлення працівника із його змістом 31 серпня 2018 року.
31 серпня 2018 року позивач отримала трудову книжку, що підтверджується її підписом у рядку № 6 стовпчика "Розписка працівника в отриманні трудової книжки" у Книзі обліку трудових книжок.