Постанова
Іменем України
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 646/5261/19
провадження № 61-16691св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - прокуратура Харківської області,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа - слідчий слідчого відділу прокуратури Харківської області Малінка Володимир Євгенович,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Маміної О. В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа - слідчий слідчого відділу прокуратури Харківської області Малінка Володимир Євгенович, про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 16 травня 2018 року Червонозаводський районний суд м. Харкова виніс ухвалу та зобов`язав внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року. 21 серпня 2018 року за вказаною заявою внесено відомості до ЄРДР за № 42018220000000955 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною другою статті 382 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження слідчим неодноразово виносились постанови про його закриття, які були скасовані ухвалами слідчих суддів.
Таким чином, на думку позивача, своїми тривалими неправомірними діями відповідач завдав моральної шкоди, а тому просить суд позов задовольнити, захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяною йому неправомірною тривалою бездіяльністю відповідача при імітації розслідування кримінальної справи № 42018220000000955, а також стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 001 520,00 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 5000 гривень з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, які полягали у зміні нормального життєвого ритму у зв`язку з необхідністю неодноразово звертатись до правоохоронних та судових органів за захистом своїх прав, гарантованих законом, тому враховуючи характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач ОСОБА_1 їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у його житті, вважав що обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування позивачу ОСОБА_1 спричиненої йому, неправомірними діями прокуратури області, моральної шкоди є сума в 5000 гривень.
Постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа: слідчий слідчого відділу прокуратури Харківської області Малінка В. Є., про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано з Червонозаводського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 646/5261/19.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що судом апеляційної інстанції не застосовано положення статті 23 ЦК України, правові висновки з приводу застосування якої викладені в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 638/9564/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 638/9834/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 21 серпня 2018 року прокуратурою Харківської області було внесено відомості до ЄРДР № 42018220000000955 на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 травня 2018 року за скаргою ОСОБА_1, якою компетентних осіб прокуратури Харківської області зобов`язано внести до ЄРДР відомості за зверненням ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року щодо незаконних, на думку заявника, дій слідчого прокуратури Харківської області Басова С. В.
19 жовтня 2018 старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області радником юстиції Малінкою В. Є. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42018220000000955 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях заступника начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області радником юстиції Басова С. В. складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною першою статті 382 КК України, яка була скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року.
16 січня 2019 старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області радником юстиції Малінкою В. Є. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42018220000000955 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях заступника начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області радником юстиції Басова С. В. складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною другою статті 382 КК України, яка була скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2019 року.
Постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. від 20 травня 2019 закрито кримінальне провадження № 42018220000000955 від 21 серпня 2018 за відсутності складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною другою статті 382 КК України в діях заступника начальника СВ СУ прокуратури Харківської області Басова С. В., яка була скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 липня 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскаржена процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Разом із тим, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17 (провадження № 61 -40338св18), від З0 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61 -36602св18), від 11 вересня 2020 року у справі № 638/11416/18, від 03 березня 2021 року у справі № 638/17962/15.
Таким чином, ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова про задоволення скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, як це помилково вважає ОСОБА_1 . Сам факт зобов`язання ухвалою слідчого судді внести відповідні відомості до ЄРДР, а також скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, не мають наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення таких скарг, за висновком Верховного Суду, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії" та від 09 лютого 2007 року "Білуха проти України", де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Статтями 12,80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 цього Кодексу).
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанцій надав належну оцінку наданим позивачем доказам та дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту протиправності дій органів- прокуратури, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) зазначеного органу та його вини в заподіянні цієї шкоди.
Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням вимог статей 23, 1174 ЦК України, які гарантовані статтею 56 Конституції України, не заслуговують на увагу, оскільки судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю належними і допустимими доказами факту заподіяння позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру, а тому посилання касаційної скарги направлені виключно на переоцінку доказів у справі.
Посилання касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції не застосовано правові висновки з приводу застосування якої викладені в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 638/9564/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 638/9834/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17 не заслуговують на увагу, оскільки висновки у вказаних справах не є релевантними до встановлених обставин в цій справі. Зокрема, у вказаних справах судим було встановлено факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяв про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні. В цій же справі судами не було встановлено надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду