Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа №148/1631/17
провадження №61-14897св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року у складі судді Ковганич С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Якименко М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом, у якому просила встановити факт спільного проживання її та
ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з березня 2008 року по 22 січня 2009 року, розділити спільне майно подружжя, визнати житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, позначений на плані літ. "А", загальною площею 60,4 кв. м, житловою - 50,8 кв. м з колодязем літ. "К", спільною власністю подружжя, виділити їй 1/2 частину вказаного житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель.
2. Позовна заява мотивована тим, що з 22 січня 2009 року вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області
від 29 червня 2017 року.
3. За час шлюбу вони разом з відповідачем придбали майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2009 року, та який являється їх спільною власністю.
4. Позивач зазначала, що вона з відповідачем спільно проживали однією сім`єю ще до реєстрації шлюбу, і доказом цього служить той факт, що їх спільна дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, вели спільне господарство та мали спільні грошові кошти, тобто спірний житловий будинок є їхньою спільною власністю, і частки в майні є рівними.
5. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області
від 19 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з липня 2008 року по 21 січня
2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_1, позначений на плані літ. "А", загальною площею 60,4 кв. м, житловою - 50,8 кв. м з колодязем, позначеним літ. "К".
Поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, позначений на плані літ. "А", загальною площею 60,4 кв. м, житловою - 50,8 кв. м з колодязем, позначеним літ. "К", виділивши їм по 1/2 частині даного майна. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами, показами свідків та фактом народження спільної дитини підтверджено факт проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з липня 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
8. Спірне нерухоме майно було набуте під час проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу із липня 2008 року по 22 січня 2009 року, а державна реєстрація права власності на новостворене майно відбулося вже у шлюбі, що відповідно до статті 74 СК України надає підстави для висновку про виникнення права спільної сумісної власності на будинок, кошти на придбання якого витрачено саме у цей період.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Не погодившись із вказаним судовим рішенням в частині визнання житлового будинку спільною власністю та його поділу, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
10. Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року залишено без змін.
11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд повно з`ясував всі обставини справи, дослідив надані сторонами докази та дійшов правильного висновку, що оскільки спірний будинок сторонами було придбано в період їх спільного проживання без реєстрації шлюбу, то таке майно є їхньою спільною власністю, і частки в майні є рівними.
12. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в апеляційному порядку не оскаржувалось, відповідно, судом апеляційної інстанції не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення в частині визнання житлового будинку спільною власністю та його поділу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19),
від 24 жовтня 2018 року справа № 214/1520/15-ц (провадження
№ 61-15808св18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), від 05 серпня 2020 року у справі
№ 682/2493/16-ц.
15. Касаційна скарга містить посилання на те, що у позовних вимогах позивач просить виділити їй Ѕ частину житлового будинку із спільної власності подружжя, що є майновими вимогами, не додавши при цьому докази, які підтверджують вартість даного нерухомого майна. Позивач мала можливість заявити клопотання про проведення судової експертизи для визначення реальної вартості майна та його поділу.
Доводи учасників справи на аргументи касаційної скарги
16. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
18. Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. З 22 січня 2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області
від 29 червня 2017 року було розірвано.
20. Сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
21. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області
від 20 жовтня 2009 року у справі №2-1300/2009, яке набрало законної сили 31 жовтня 2009 року визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, фактично укладений 06 серпня 2008 року між
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, позначений на плані літ. "А", загальною площею 60,4 кв. м, житловою - 50,8 кв. м з колодязем, позначеним на плані літ. "К", який розташований по АДРЕСА_1 .
22. Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 листопада 2009 року на підставі вищевказаного рішення суду за ОСОБА_2 09 листопада 2009 року зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
24. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
25. Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
26. Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
28. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
29. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.
30. Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
31. Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання, або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
32. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
33. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
34. За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
35. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
36. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
37. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
38. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
39. Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
40. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
41. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
42. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
43. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
44. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
45. У справі, яка переглядається, установлено, що спірний житловий будинок відповідачем ОСОБА_2 було придбано 06 серпня 2008 року за 25 000 грн. Відповідач стверджував, що на момент купівлі-продажу спірного будинку у нього з особистих коштів у наявності було
12 900,73 грн, які ним були витрачені на придбання спірного будинку.
46. Разом із тим, беззаперечні докази на підтвердження того, що вказані кошти, які зняті з депозитного рахунку 13 червня 2008 року, були витрачені відповідачем саме на придбання 06 серпня 2008 року спірного будинку стороною відповідача не надано та не здобуто у ході розгляду справ судами попередніх інстанцій.
47. Відповідачем також не надано жодних доказів на підтвердження наявність у нього решти суми, необхідної для придбання будинку.
48. Тобто, доводи відповідача про те, що спірний будинок є його особистою приватною власністю не знайшли підтвердження.
49. Доводи касаційної скарги щодо непроведення судової-технічної експертизи не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
50. Встановивши, що презумпція спільності права власності подружжя на спірний житловий будинок відповідачем не спростовано, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що на спірний будинок поширюється право спільної сумісної власності та підлягає поділу між колишнім подружжям з визнанням за кожним із ним по Ѕ частки.
51. При вирішенні позовних вимог в частині визнання житлового будинку спільною власністю та його поділсудами першої та апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
52. Доводи касаційної скарги скаржника щодо скасування оскаржуваних судових рішень відповідно зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою фактів, на які посилався позивач у позовній заяві, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу судових рішень про задоволення позову, проте будь-яких аргументів про недопустимість доказів заявником не наведено.
53. Суд відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду, перелічені в касаційній скарзі, з огляду на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі щодо застосування, узгоджуються з висновками Верховного Суду у таких постановах, так як висновки суду касаційної інстанції в цих постановах зводяться до необхідності спростування презумпції права спільної сумісної власності тобто заінтересована особа має довести, що спірне майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти.
54. Оскаржувані судові рішення прийнято за наслідками встановлення конкретних обставин у даній справі.
55. Доводи касаційної скарга про неправильний розподіл судового збору були предметом апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції їх відхилив, про що навів відповідні мотиви.
56. За викладених обставин, звертаючись з касаційною скаргою,
ОСОБА_2 не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій, та не довів неправильного застосування норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень в оскаржуваній частині.