Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа №953/22046/19
провадження №61-14931св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Трощій Ірина Вячеславівна, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б.,
Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Трощій Ірина Вячеславівна,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Трощій І. В., з позовом, у якому просив визначити йому додатковий строк у два місці з для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_3 .
2. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла
ОСОБА_3, яка проживала у квартирі АДРЕСА_1 . Позивач проживав окремо від матері, однак підтримував з нею зв`язок.
3. Позивач указував, що з березня 2019 року телефонну трубку постійно брала сестра ОСОБА_2, яка мешкала з матір`ю та запевняла, що з матір`ю все добре.
4. У кінці вересня 2019 року позивач вирішив відвідати матір особисто, однак сестра не пустила його до квартири, від сусідів позивач дізнався, що мати померла.
5. Дізнавшись про смерть матері, наприкінці вересня не зміг одразу звернутися до нотаріальної контори оскільки мав недійсний паспорт та через постійну зайнятість на роботі не зміг своєчасно звернутись до паспортної служби. Новий паспорт був виданий 24 жовтня 2019 року,
а 31 жовтня 2019 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про спадщини було відмовлено через пропуск шестимісячного строку.
6. Посилався також на те, що відповідач не повідомила про смерть матері, а нотаріус при відкритті спадкової справи не з`ясував коло спадкоємців і також не повідомив про відкриття спадщини.
7. На підставі вищевикладеного, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 травня
2020 року у складі судді Бородіної Н. М. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач дізнався про смерть матері у вересні 2019 року, тобто в межах шестимісячного строку.
10. Місцевий суд відхилив посилання позивача на закінчення строку дії паспорту у формі книжки, оскільки відповідно до пункту 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (далі - Положення) - термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується, а відтак, не є об`єктивними причинами, що перешкоджали йому вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та в силу положень частини третьої статті 1272 ЦК України не можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою Харківського апеляційного суду від 09 вересня
2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2020 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю два місяці. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильно встановивши, що позивач дізнався про смерть матері у вересні 2019 року, тобто за місяць до закінчення передбаченого законом шестимісячного строку для її прийняття, місцевий суд всупереч нормі статті 89 ЦПК України, не надав належної оцінки тому факту, що про недійсність свого паспорту позивач дізнався наприкінці вересня 2019 року при зверненні з питанням про прийняття спадщини, внаслідок чого він звернувся до ДП "Документ" для виготовлення нового паспорту, оскільки на той час це був єдиний можливий порядок усунути прострочення дії паспорту внаслідок припинення порядку вклеювання нового фото до нього.
13. Апеляційний суд також указав на відсутність відомостей про те, що нотаріус за місцем отримання від відповідача заяви про прийняття спадщини, згідно до норми статті 63 Закону України "Про нотаріат", повідомила позивача про відкриття спадщини до вересня 2019 року, що також підтверджує відсутність вини позивача у несвоєчасному зверненні із заявою про прийняття спадщини. Можливе приховування відповідачем від нотаріуса інформації про іншого спадкоємця - позивача не впливає на цей висновок суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що при вирішенні спору не враховано висновки щодо застосування норм права подібних правовідносин, викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня
2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 25 квітня 2019 року у справі
№ 761/794/15-ц, від 17 червня 2020 року по справі № 520/10377/17, а саме, відсутність поважних причин для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Доводи учасників справи на аргументи касаційної скарги
16. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
18. Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3
20. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті була заведена спадкова справа.
21. Постановою нотаріуса від 04 листопада 2019 року позивачу
ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 через пропуск шестимісячного строку звернення з заявою.
22. З указаної постанови слідує, що після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа за заявою ОСОБА_2, поданою 18 квітня 2019 року, яка є дочкою померлої.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
24. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
25. Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
26. Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Предметом спору у справі, яка переглядається, є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з необізнаністю про смерть спадкодавця.
28. За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
29. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
30. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
31. Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
32. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
33. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
34. Подібний висновок викладений Верховним Судом України
у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).
35. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
36. Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
37. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
38. При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
39. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
40. Подібний висновок викладений Верховним Судом України
у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховним Судом у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16 (провадження № 61-1750св18); від 12 лютого 2018 року у справі
№ 712/656/15 (провадження № 61-23947св18), від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61-200св18), від 11 липня
2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17.
41. Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними
у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
42. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
43. Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
44. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки він у зв`язку з об`єктивними та істотними труднощами для нього - необхідність отримання нового паспорту у формі ID картки, не міг вчасно звернутися до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини.
45. Разом із тим, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що позивач ОСОБА_1 був обізнаний про смерть матері в межах шестимісячного строку, встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України, та не вчинив жодних дій для своєчасного звернення
з відповідною заявою до нотаріуса.
46. Апеляційний суд вірно вказав, що за змістом частини другої пункту 8 Положення, відповідно до якого за відсутності у паспорті громадянина, який досягнув 45 років, його відповідної віку фотокартки, - паспорт вважається недійсним.
47. Водночас, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи відповідача про те, що обов`язок вклеїти фотокартку до свого паспорту
у позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) виник
з 14 жовтня 2016 року, тобто за два з половиною роки до моменту відкриття спадщини.
48. Крім того, апеляційний суд не врахував, що неспілкування позивача зі спадкодавцем (матір`ю), про що зазначалось ним в обґрунтування позову, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
49. Доводи позивача про те, що відповідач чинила йому перешкоди
у спілкуванні зі спадкодавцем, не підтвердженні належними та допустимими доказами.
50. Також безпідставним є посилання позивача на недобросовісність поведінки іншого спадкоємця - відповідача (дочки спадкодавця), щодо ненадання відомостей про відкриття спадщини, оскільки вказані обставини також не свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, так як не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій по прийняттю спадщини відповідно до норм цивільного права.
51. Мотивуючи постанову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд посилався на постанову Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, в якій висловлена правова позиція, що стосується спору за участю спадкоємців за заповітом, як єдиних спадкоємців померлого спадкодавця, при цьому відповідач у справі проти задоволення позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не заперечував, а тому правовідносини, що виникли у справі, яка переглядається, і у справі № 681/203/17-ц не тотожні.
52. Ураховуючи встановлення судом першої інстанції факту обізнаності позивачем про смерть матері у вересні 2019 року, тобто коли ще шестимісячний строк не сплив, а позивачем не наведено об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний строк, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
53. Посилання місцевого суду на те, що відповідно до пункту 8 Положення термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки не обмежується, не спростовує висновок суду про відсутність у позивача причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини.
54. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, свідчать, що при перегляді справи суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.