ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3359/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 (головуючий суддя Іоннікова І. А., судді Разіна Т. І., Тарасенко К. В.)
у справі № 910/3359/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест КМ"
до Київської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва
про визнання протиправним та скасування рішення
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест КМ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 446/8019 від 12.12.2019 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0900 га на вулиці Вишгородській, 47-Ж у Подільському районі м. Києва, укладеного між Київської міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестком КМ" від 14.08.2007 № 85-6-00341 (зі змінами, внесеними угодою від 29.05.2017) та врегулювання подальшого використання земельної ділянки площею 1,09 га на вулиці Вишгородській, 47-Ж у Подільському районі м. Києва".
2. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "Будінвест КМ" зазначило, що вказаним рішенням Київради порушені його права, як орендаря земельної ділянки, оскільки відповідач до закінчення строку дії договору оренди вирішив розірвати договір в односторонньому порядку без достатніх на те правових підстав та вчинити відповідні дії щодо зняття його з державної реєстрації. Цим же рішенням Київрада доручила здійснити оформлення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою на іншу особу (Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва) та розробити проект землеустрою земельної ділянки щодо зміни її цільового призначення. Оспорюване рішення було прийняте Київрадою незаконно, порушень чинного законодавства, які могли бути підставою для розірвання договору, позивач не допускав. У той же час, при прийнятті спірного рішення відповідач не дотримався процедури, передбаченої Регламентом Київської міської ради, затвердженого рішенням Київради № 579/579 від 07.07.2016, що також свідчить про його протиправність.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі № 910/3359/20 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради № 446/8019 від 12.12.2019 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0900 га на вулиці Вишгородській, 47-Ж у Подільському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестком КМ" № 85-6-00341 від 14.08.2007 (зі змінами, внесеними угодою від 29.05.2017), та врегулювання питання подальшого використання земельної ділянки площею 1,09 га на вулиці Вишгородській, 47-Ж у Подільському районі міста Києва", прийняте на пленарному засіданні IX сесії Київської міської ради VIII скликання.
4. Рішення суду мотивоване тим, що у якості підстав для прийняття оскаржуваного рішення відповідач зазначив, що ТОВ "Будінвест КМ" порушує положення п. 11.4 договору оренди, а саме щодо використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам (враховуючи лист ГУ Державного кадастру у Київській області № КО-772/0-1790/6-18 від 15.05.2018 про результати здійсненої ним 27.04.2018 перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:85:166:0003), якою встановлено порушення орендарем вимог статті 168 Земельного кодексу України в частині зняття та перенесення ґрунтового покриву без спеціального дозволу) та систематичної (протягом 4 років) несплати орендної плати.
5. Проте наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що на виконання умов договору оренди від 14.08.2007 № 85-6-00341 (зі змінами, внесеними угодою від 29.05.2017) та відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ "Будінвест КМ" вчинило необхідні дії з метою дотримання екологічних вимог під час забудови земельної ділянки по вул. Вишгородська, 47-Ж у Подільському районі м. Києва.
6. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що доводи відповідача про використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить екологічним вимогам та наявність порушень з боку позивача в частині сплати орендних платежів є необґрунтованими та не доведеними належними доказами. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Київради № 446/8019 від 12.12.2019 було прийняте безпідставно та з порушенням чинного законодавства, а тому є протиправним. Також, суд зазначив, що прийняттям спірного рішення Київрада втручається у мирне володіння ТОВ "Будінвест КМ" земельною ділянкою по вулиці Вишгородській, 47-Ж у Подільському районі м. Києва.
7. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що процедура ухвалення спірного рішення хоч і була формально дотримана Київрадою, однак вказане рішення було прийняте без урахування процедури зміни цільового призначення земельної ділянки.
8. З огляду на те, що за результатами розгляду даної справи була встановлена протиправність прийнятого Київрадою рішення № 446/8019 від 12.12.2019 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0900 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестком КМ" № 85-6-00341 від 14.08.2007 (зі змінами, внесеними угодою від 29.05.2017), та врегулювання питання подальшого використання земельної ділянки площею 1,09 га на вулиці Вишгородській, 47-Ж у Подільському районі міста Києва", а також порушення прав позивача на мирне володіння земельною ділянкою, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказане рішення має бути скасоване, а отже, позов ТОВ "Будінвест КМ" підлягає задоволенню.
9. В ході розгляду справи судом першої інстанції, 26.05.2020 від ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надійшли заяви про вступ у справу третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
10. Ухвалою Господарського суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання від 01.06.2020 у задоволенні клопотань про залучення третіх осіб без самостійних вимог - відмовлено.
11. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили:
- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 про відмову у задоволенні клопотань (заяв) про залучення третіх осіб без самостійних вимог, постановлену судом першої інстанції без виходу до нарадчої кімнати та занесену до протоколу судового засідання від 01.06.2020 по справі № 910/3359/20, в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/3359/20 та ухвалити нове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвест КМ" в задоволенні позовних вимог повністю.
12. Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянти зазначили неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також порушення судом першої інстанції норм процесуального права. За твердженням скаржників, порушення процесуального права полягає у відмові судом першої інстанції в задоволенні заяв про вступ у дану справу скаржників, у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки останні вважають, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду стосується їх прав та законних інтересів. Крім цього, скаржники посилалися на те, що судом першої інстанції при розгляді заяв про вступ у справу ОСОБА_1 і ОСОБА_2, у якості третіх осіб не було враховано існуючу судову практику в аналогічних справах щодо допуску до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, які є власниками та/або користувачами суміжних земельних ділянок, зокрема у справах № 910/12489/18 та № 910/10439/19.
13. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі № 910/3359/20.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 закрито апеляційне провадження у справі № 910/3359/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020.
15. Ухвала апеляційного господарського суду аргументована тим, що рішення суду першої інстанції не стосується прав, інтересів та (або) обов`язків апелянтів.
16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто у рішенні суду повинен безпосередньо розглядатися і вирішуватися спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або має бути наведено судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
17. Так, предметом позову є вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення № 446/8019 від 12.12.2019 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0900 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київської міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестком КМ" від 14.08.2007 № 85-6-00341 (зі змінами, внесеними угодою від 29.05.2017) та врегулювання подальшого використання земельної ділянки площею 1,09 га на АДРЕСА_1 ".
18. Поряд з цим, обставин щодо порушення прав та інтересів інших осіб, у тому числі прав та інтересів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо предмета спору, а також обставин участі останніх в укладені та виконанні договору оренди земельної ділянки площею 1,0900 га на АДРЕСА_1 не встановлено.
19. Зважаючи на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі № 910/3359/20 не порушувало права скаржників на час ухвалення оскаржуваного рішення та не порушує і не впливає на права, обов`язки та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на час звернення з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржники не можуть бути залучені до участі у справі у якості третіх осіб, а рішення суду першої інстанції за цією апеляційною скаргою не підлягає перегляду апеляційним судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 про закриття апеляційного провадження по справі № 910/3359/20 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
21. Скаржники зазначають, що між діями позивача на спірній земельній ділянці щодо намагань її забудови та діями скаржників й інших членів місцевої громади щодо захисту ділянки від забудови з метою її забезпечення як частини паркової зони міста існує правовий зв`язок, що полягає в обумовленості дій місцевої громади по захисту порушених прав у відповідь на будь-які дії (спроби) позивача здійснити забудову спірної земельної ділянки та знищити існуючий стан благоустрою парку. Правовий зв`язок між діями позивача та скаржниками ґрунтується на безпосередньому сусідньому розташуванні спірної земельної ділянки та прибудинкової території багатоквартирних будинків, в яких проживають скаржники.
22. За доводами скаржників, відмовляючи останнім у допуску до участі у справі в якості третіх осіб з мотивів, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва, на час його ухвалення та на час перегляду справи судом апеляційної інстанції не порушує прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів скаржників, апеляційний господарський суд застосував обмежене тлумачення чинного законодавства, проігнорувавши доводи про порушення визначеного Конституцією України права скаржників на безпечне довкілля, чим також порушив право скаржників на доступ до правосуддя.
23. Також скаржники зазначили, що суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяв про залучення до участі у справі третіх осіб, не врахували існуючої судової практики в аналогічних справах, зокрема у справах № 910/12489/18 і № 910/10439/19.
Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
24. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
25. Позивач зазначив, що зі змісту касаційної скарги не вбачається які саме норми матеріального та процесуального права були порушенні судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали. Також вказав, що скаржники лише перераховують різні ймовірні порушення їх прав у майбутньому, у разі вирішення справи по суті.
26. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
27. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.04.2021 у зв`язку з перебуванням судді Мачульського Г.М. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/3359/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Случ О. В. (головуючий), судді: Волковицька Н. О., Могил С. К.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Розгляд клопотань
28. У касаційній скарзі скаржниками заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване наявністю виключної правової проблеми у зв`язку із різним підходом та суперечністю дій судів щодо залучення третіх осіб у справах з подібними правовідносинами.
29. Зокрема скаржники зазначають, що у справі № 910/12489/18 суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЖБК "Суднобудівник", оскільки за висновками суду, рішення у справі може вплинути на права і обов`язки вказаної особи з огляду на те, що останній є користувачем суміжної земельної ділянки.
30. У справі № 910/10439/19 Господарський суд міста Києва також залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору фізичну особу, з огляду на те, що вказана особа є власником суміжних зі спірною земельних ділянок.
31. Натомість у справі № 910/20745/20 судом першої інстанції було відмовлено у залученні фізичної особи до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Так, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що сама по собі наявність у заявника законного інтересу щодо створення паркової зони на спірній земельній ділянці, яка знаходиться поблизу багатоквартирного будинку в якому проживає заявник, не є підставою для залучення його в якості третьої особи.
32. З огляду на викладене, у зв`язку з необхідністю вироблення єдиного підходу для процесуального вирішення питання залучення до участі у справі третіх осіб - мешканців будинків, у справах з подібними правовідносинами, заявник просить передати справу № 910/3359/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
33. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
34. Відповідно до приписів частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
35. Згідно з частинами першої - четвертої статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
36. Так, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
37. При цьому, наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (але не покладає на нього обов`язку) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
38. Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
39. З огляду на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
40. Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
41. Верховний Суд зазначає, що наведені заявниками клопотання доводи, аргументи та мотиви не є переконливими, доречними і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що ця справа містить виключну правову проблему і передача її на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи, викладені у пунктах 27-31 цієї Постанови, не можуть бути підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в силу положень статті 302 ГПК України.
42. Більше того, висновки судів першої інстанції, на які посилається заявник, стосуються питання залучення або незалучення місцевим господарським судом до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Натомість предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
43. З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання скаржника.