ПОСТАНОВА
Іменем України
20 квітня 2021 року
Київ
справа №808/1944/15
адміністративне провадження №К/9901/13853/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.11.2016 (суддя Острович С.Е.) у справі № 808/1944/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Південенерго Груп" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Південенерго Груп" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0003812211.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2016 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі з підстав, що передбачені пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.
Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.11.2016 у справі № 808/1944/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Південенерго Груп" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з підстави, що передбачена пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах).
У заяві відповідач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30.11.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2015 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу між суддями від 30.03.2021 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Хохуляка В.В.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
В якості доказу на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (положень пунктів 198.2, 198.3. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах відповідач надав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 22.08.2017 у справі № 826/543/16 та від 07.08.2017 у справі № 820/2961/13-а.
Суди попередніх інстанцій установили, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), та відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 09.10.2014 № 874 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Південенерго груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2014 року.
23.10.2014 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт № 1283/08-28-22-11/36246953 та встановлено порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 74 533,00 грн.
12.11.2014 на підставі Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003812211, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 111 799, 50 грн., у т.ч. за основним платежем - 74 533,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 266,50 грн.
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо реальності господарських операцій позивача з його контрагентом, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами (податковими накладними, актами приймання виконання робіт (надання послуг), видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних), а податковим органом не надано належних доказів та не наведено доводів, які б свідчили про безтоварний характер господарських операцій позивача.
В рішенні Вищого адміністративного суду України від 22.08.2017 у справі № 826/543/16, наданому для порівняння, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки на підтвердження факту реального виконання умов договорів позивачем надано суду копії договорів, податкових накладних, актів здачі-приймання робіт (послуг). Разом з тим, у рахунках та податкових накладних міститься лише найменування послуги - "транспортні послуги". У актах здачі-приймання робіт (послуг) указані адреси кінцевого пункту транспортного перевезення, кількість таких перевезень та ціну. Однак позивачем не надано товарно-транспортних документів на перевезення та документів для встановлення обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій, як-от: якими транспортними засобами здійснювались перевезення; який товар перевозився, куди саме і кому саме здійснювались такі перевезення, ким навантажування/розвантажувався товар, хто приймав товар, хто звіряв кількість вантажу, стан вантажу у транспортному засобі із супровідними документами, тощо.
Вищий адміністративний суд України у справі № 820/2961/13-а погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки надані позивачем первинні документи в своїй сукупності не дають можливість дійти висновку про реальний характер господарських операцій. Зміст первинних документів наданих суду по угодам між позивачем та його контрагентами лише формально відтворює предмет договору та не свідчить про реальність виконання угод.
Обґрунтовуючи заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.11.2016 податковий орган надав вирок Галицького районного суду міста Львова від 28.10.2015, яким ОСОБА_1 (директор ТОВ "Лонгкон" - контрагент позивача) визнано винним у вчиненні злочинів передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 та частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366 КК України.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ані під час касаційного перегляду справи, Інспекція не посилалась на наявність вироку Галицького районного суду міста Львова від 28.10.2015, копія вироку до матеріалів апеляційної та касаційної скарг не додавалась, відтак судами апеляційної та касаційної інстанцій не досліджувались обставини встановлені цим вироком.
Колегія суддів зазначає, що вказаного вироку не існувало на час вирішення справи судом першої інстанції. Однак за правилами частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Однак, податковим органом до суду апеляційної інстанції нових доказів надано не було.
Відтак, фактично податковий орган порушує питання про оцінку доказів, оцінка яких не здійснювалася судами попередніх інстанцій. За правилами ж частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Слід зазначити, що підставою, на якій подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.11.2016, є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (п.1 ч.1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку не може йти мова про неоднакове застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв`язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
За таких обставин, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд