ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 822/5960/15
адміністративне провадження № К/9901/28343/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі по тексту - Інспекція, ДПІ у м. Хмельницький) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2016 (головуючий суддя - Салюк П.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 (головуючий суддя - Граб Л.С., судді - Гонтарук В.М., Біла Л.М.) у справі за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "ЛАН" (далі у тексті - Підприємство, ПМВКП "ЛАН") до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року приватне мале виробничо комерційне підприємство "ЛАН" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 13.10.2015 №0003972205/1086 та податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 13.10.2015 №0003962205/1087.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що за результатами проведеної посадовими особами відповідача документальної планової виїзної перевірки ПМВКП "ЛАН" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області неправомірно прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 13.10.2015 №0003972205/1086 та №0003962205/1087, а тому вважає їх незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
У письмових запереченнях відповідач вказує на відповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам податкового законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" та ТОВ "ГАЗ Україна - 2020". Крім того, відповідач зазначає, що господарські операції Товариством відображались лише на первинних документах, які складені із порушенням чинного законодавства та не мають юридичної сили, оскільки директор товариства ТОВ "ГАЗ Україна - 2020" був лише формальним учасником та директором.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.11.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 13.10.2015 №0003972205/1086 та №0003962205/1087.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.08.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, оскільки судами обох інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем було безпідставно завищено податковий кредит, що призвело до завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, оскільки надані документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку у зв`язку із тим, що правочини, укладені із контрагентами позивача порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, зважаючи на це, позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач не погоджується із доводами та обґрунтуваннями, викладеними Інспекцією у касаційній скарзі, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права, зокрема податкового законодавства, оскільки, під час перевірки позивачем надано усі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій, а саме: видаткові накладні, документи на отримання та оприбуткування дизпалива та бензину (товарні книги кількісного руху нафтопродуктів форма 31-НП, доручення на отримання дизпалива від контрагентів, картки рахунків 3711, 631 тощо), товарно-транспортні накладні. Вважає недостатніми доводи відповідача щодо окремих недоліків в оформленні деяких документів, які не відносяться до первинних у розумінні норм податкового законодавства, для підтвердження нереальності господарських операцій Підприємства, зважаючи на що, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.04.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.04.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 10.08.2015 по 21.09.2015 Інспекцією було проведено документальну планову перевірку ПМВКП "ЛАН" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.
За результатами перевірки складено акт від 28.09.2015 №3560/22-05/14148278, у якому встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у результаті чого занижено суму податку на прибуток всього у сумі 251 553, 00 грн, у тому числі: за 2013 рік в сумі 81 405, 00 грн, за 2014 рік в сумі 170 148, 00 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2013 рік в сумі 1 015 811, 00 грн; п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 393 416, 00 грн, у тому числі: за червень 2013 року в сумі 224 210, 00 грн, за жовтень 2013 року 122 367, 00 грн, за грудень 2013 року в сумі 46 839, 00 грн, п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
У подальшому, на підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р": від 13.10.2015 №0003972205/1086, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 314 441, 00 грн, з яких за основним платежем у сумі 251 553, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 888 грн та №0003962205/1087, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 491 770, 00 грн, з них за основним платежем 393 416, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 98 354, 00 грн.
Підприємство, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями -рішеннями звернулося із адміністративним позовом до суду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.10.2013 ПМВКП "ЛАН" (покупець) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" (постачальник) уклали договір поставки нафтопродуктів №188-300/10/13, за умовами якого покупець зобов`язується оплачувати та приймати нафтопродукти, що узгоджені сторонами до постачання відповідно до специфікацій до даного договору. Даний договір не може тлумачитись без специфікацій, а специфікації, не можуть тлумачитись без даного договору.
Так, судами встановлено, що поставка мала здійснюватися на умовах FCA франко-перевізник ст. Одеса - Застава І Одеської з/д або FCA франко-перевізник на естакаді наливу постачальника, за адресою: вул. Шкодова гора, 1/1, м. Одеса, Україна, 65041 (згідно з Правил Інкотермс-2010), якщо інші умови поставки не були погоджені сторонами в специфікації на постачання певної партії товару. Водночас, відповідно до п.3.2 договору поставки нафтопродуктів від 30.10.2013 №188-300/10/13, покупець надає постачальнику заявку на поставку на своєму фірмовому бланку за підписом уповноваженої посадової особи з відтиском печатки покупця, у якій покупцем зазначається найменування, кількість товару, у поставці якого зацікавлений покупець, вид транспорту, яким повинно здійснюватися відвантаження.
Також, встановлено, що 31.10.2013 ПМВКП "ЛАН" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" укладено додаток №1 (специфікація №1) до договору поставки нафтопродуктів 30.10.2013 №188-300/10/13, згідно з умовами специфікації сторони погодили поставку постачальником покупцю партії товару паливо дизельне підвищеної якості євро марки F вид ІІ (код УКТЗЕД 2710194110) в кількості 26,592 тони за ціною 10 550, 00 грн за тону на загальну суму 280 545, 60 грн, у тому числі ПДВ 46 757, 60 грн. Товар мав поставлятися протягом трьох робочих днів з дати отримання 100% передплати та доставлятися автомобільним транспортом на умовах поставки FCA (нафтобаза ТОВ "Анне ЛТД", Хмельницька область, Хмельницький район, с. Грузевиця, згідно з Правил Інкотермс-2010).
Крім того, 05.11.2013 між ПМВКП "ЛАН" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" укладено додаток №2 (специфікація №2) до договору поставки нафтопродуктів від 30.10.2013 №188-300/10/13, згідно з умов сторони погодили поставку постачальником покупцю партії товару паливо дизельне підвищеної якості євро марки F вид ІІ (код УКТЗЕД 2710194110) в кількості 26,592 тони за ціною 10 550, 00 грн за тону на загальну суму 280 545, 60 грн, у тому числі ПДВ 46 757, 60 грн. Товар мав поставлятися протягом трьох робочих днів з дати отримання 100% передплати та доставлятися автомобільним транспортом на умовах поставки FCA (нафтобаза ТОВ "Анне ЛТД", Хмельницька область, Хмельницький район, с. Грузевиця, згідно з Правил Інкотермс-2010).
Судами досліджено наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем, якими підтверджено, що позивачем у складі податкового кредиту з податку на додану вартість відображено суми ПДВ згідно з виписаних податкових накладних: №664 від 30.10.2013; №718 від 31.10.2013; №131 від 05.11.2013 та №131 від 05.11.2013, суми податку на додану вартість за якими відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень - листопад 2013 року та зареєстровані постачальником ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" у Єдиному реєстрі податкових накладних, що доведено позивачем витягами №15125125 та №6164321.
Також, між ПМВКП "ЛАН" та ТОВ "ГАЗ Україна-2020" 29.05.2013 укладено договір поставки нафтопродуктів №2905/13-ГСМ-1, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних, документах на товар, які оформляються на кожну окрему партію товару. Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за взаємною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину цього договору.
Встановлено судами і те, що відповідно до наданих заявок до вищевказаного договору №14/06-01 від 14.06.2013 та видаткової накладної №8902 від 17.06.2013; №17/06-01 від 17.06.2013 та видаткової накладної №8921 від 18.06.2013; №25/06-02 від 25.06.2013 та видаткової накладної №9385 від 25.06.2013; №19/06-01 від 25.06.2013 та видаткової накладної №9042 від 20.06.2013; №19/06-01 від 25.06.2013 та видаткової накладної №9043 від 20.06.2013; №19/06-01 від 25.06.2013 та видаткової накладної №9041 від 20.06.2013; №19/06-01 від 25.06.2013 та видаткової накладної №9204 від 22.06.2013; №01/07-01/06-01 від 01.07.2013 та видаткової накладної №9278 від 02.07.2013 ТОВ "ГАЗ Україна-2020" відвантажило позивачеві з нафтобази ТОВ "Анне ЛТД" паливо дизельне Л-0,05-62 (код УКТЗЕД 2710194130) та з нафтобази м. Миронівка бензин А-76 (код УКТЗЕД 2710114119).
Колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що наявність у позивача заявок до договорів, податкових та видаткових накладних по господарським операціям, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують законність нарахування відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента товарів, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту.
Вказані первинні документи, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідають статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV).
При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товари придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.
При цьому, як встановлено судами, відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, та відповідність вказаних у них обсягів господарських операцій і задекларованих у податковій звітності сум від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток та сум податкового кредиту з податку на додану вартість.
Висновками перевірки не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податку на прибуток, податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.
Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення б