ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 820/4602/16
адміністративне провадження № К/9901/41630/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представника позивача - Петрова О.Г.,
представника відповідача - Озацької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року (суддя Мельников Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року (головуючий суддя Старостін В.В., судді: Бегунець А.О., Рєзнікова С.С.) у справі №820/4602/16 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна" (надалі - товариство, підприємство, платник податків, позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу, які полягають у відмові в поверненні підприємству надмірно сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 452 946 598,86 грн та у неподанні для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету на підставі заяви підприємства від 14 квітня 2016 року №04/156; зобов`язати відповідача підготувати та подати для виконання до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення підприємству з бюджету надмірно сплачені суми грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 452 946 598,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення податковим органом вимог діючого законодавства. Вважає, що йому протиправно відмовлено у поверненні надміру сплачених коштів з податку на прибуток шляхом перерахування на банківський рахунок позивача, з урахуванням наявності законодавчо передбачених підстав. Зазначає, що податковий орган не врахував, що задекларована позивачем сума авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів становить 172911789,44 грн, в той час як переплата у розмірі 452946598,86 грн є саме податком на прибуток.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправними дії податкового органу, які полягають у відмові в поверненні підприємству надмірно сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 452 946 598,86 грн та у неподанні для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету на підставі заяви підприємства від 14 квітня 2016 року №04/156. Зобов`язано податковий орган підготувати та подати для виконання до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення підприємству з бюджету надмірно сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 452946598,86 грн. Встановлено судовий контроль за виконанням податковим органом постанови суду по даній адміністративній справі. Зобов`язано податковий орган подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови суду по даній адміністративній справі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня набрання постановою законної сили.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у відсутності законодавчих підстав для повернення підприємству надмірно сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств.
Позивачем 23 березня 2017 року подані до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких він просив залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій з підстав їх законності та обґрунтованості.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 січня 2015 року підприємством подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний 2014 рік від 27 лютого 2015 року №9081160495.
За результатами господарської діяльності у 2014 році позивачем задекларовано консолідований податок на прибуток у сумі 263 828 314 грн, в тому числі 3 323 726 грн - податок, нарахований за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, суму зменшення нарахованої суми податку (рядок 13) у розмірі 572 657 885 грн, суму нарахованого авансового внеску у зв`язку з виплатою дивідендів (рядок 20) у сумі 167 437 921 грн та визначено суму щомісячних авансових внесків (рядок 23) у розмірі 21 985 693 грн. Податок па прибуток за звітний період (рядок 14) дорівнює - 308 829 571 грн.
Податковим органом підтверджено, що декларація з податку на прибуток підприємств за 2014 рік від 27 лютого 2015 року №9081160495 була складена у відповідності до вимог Наказу Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року №1213 та Наказу Міністерства доходів і зборів України від 30 грудня 2013 року №872.
Позивачем 29 лютого 2016 року подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний 2015 рік.
Підприємством 07 червня 2016 року подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний 2015 рік, згідно з якою зменшено суму грошових (податкових) зобов`язань з податку на прибуток, з отже збільшено суму переплати на 1 606 120 грн.
Позивачем задекларовано суму податку на прибуток у розмірі 7 606 849 грн (з урахуванням уточнюючої податкової декларації), яку було погашено за рахунок наявної суми авансових внесків з цього податку в порядку їх сплати до бюджету (тобто 2013 рік).
Податкова декларація з податку на прибуток підприємств та уточнююча податкова декларація за звітний 2015 рік була прийнята контролюючим органом без зауважень.
Враховуючи наявну станом на 31 березня 2016 року суму надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток (в тому числі сума була сплачена у вигляді авансових внесків з податку на прибуток) в розмірі 452 946 598,86 грн, позивач звернувся до відповідача із заявою від 14 квітня 2016 року №04/156 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, в якій просив контролюючий орган провести необхідні дії та перерахування цієї суми на банківський рахунок підприємства.
Сума переплати підтверджена актом звірення розрахунків з відповідачем від 1 квітня 2016 року № 120-07, з якого вбачається, що за даними контролюючого органу та за даними підприємства переплата з податку на прибуток підприємств становила 452 946 598,86 грн.
У відповідь на заяву позивача від 14 квітня 2016 року №04/156, відповідач листом від 29 квітня 2016 року №2996/10/28-09-07-02-41 відмовив у вчиненні передбачених законодавством дій щодо повернення надміру сплачених зобов`язань з податку на прибуток в сумі 452 946 598,86 грн з підстав того, що в інтегрованій картці платника податків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, наявна переплата, яка сформована за рахунок авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, та відповідно до абз.5 п.п.57.1-1.2, п.п.57.1 ст. 57 ПК України не підлягає поверненню.
Відносини щодо повернення помилково та надміру сплачених платежів урегульовані положеннями Податкового кодексу України, Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу, як передоплата і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року (надалі Порядок № 618) та Порядком повернення коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182 (надалі Порядок №787).
Положеннями підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Абзацом 4 підпункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 1 січня 2016 року) передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з податку, без подання податкової декларації.
Відповідно до абзацу 4, підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на дату складання та подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний 2014 рік), сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.
Отже, платник податків зараховує суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення податкового зобов`язання податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік. Однак при цьому, сума податку на прибуток, яка погашена навіть за рахунок авансових внесків з податку на прибуток, не набуває статусу авансових внесків у розумінні статті 57 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
За приписами підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв`язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.
Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов`язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступного податкового періоду, а при отриманні від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів в порядку, встановленому цим Кодексом.
Положеннями статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Отже, законодавець акцентує увагу, що однією з необхідних умов для проведення процедури надміру сплачених коштів є факт відсутності за таким платником податків податкового боргу.
Згідно з пунктами 43.3 та 43.4 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Пунктом 43.6 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, в який такі кошти були зараховані.
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою.
На підставі положень підпункту 3-5 розділу III Порядку № 618, відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що платник податків у 2015 році не проводив виплату дивідендів та, відповідно, не сплачував авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у 2015 році. В рядку 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний 2014 рік позивач розрахував суму авансового внеску, який повинен був сплачуватися щомісяця в розмірі 21 985 693 грн, що відповідало 1/12 нарахованої підприємством суми податку на прибуток.
Протягом 2015 року (за винятком січня та лютого 2015 року, для яких було встановлено особливості щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток) позивач нараховував щомісячний авансовий внесок в сумі 21 985 693 грн без зменшення його суми на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів.
Позивач, зарахував авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів та зменшував податкове (грошове) зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік, що не спростовується доводами касаційної скарги відповідача.
Судами встановлено, що листом ДФС України від 4 січня 2016 року №102/7/99-99-19-02-01-17 "Про затвердження декларації з податку на прибуток підприємств" (з урахуванням змін та доповнень), платникам податків було рекомендовано при розрахунку зменшення нарахованої суми податну в рядку 16.3.1 Додатна ЗП до рядка 16 ЗП Декларації №897 за 2015 рік також враховувати залишок суми сплачених авансових внесків з податну на прибуток підприємств при виплаті дивідендів. яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку станом на 1 січня 2015 року, що відображена у рядку 13.5.2 Додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податну на прибуток підприємства (для страховиків - у рядку 08.2 Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, для банків - у рядку 14.5.2 Додатка ЗП до рядка 14 Податкової декларації з податку на прибуток банну), поданої за 2014 рік.
Платник податків не відобразив у рядку 16.3.1 Додатка ЗП до уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний 2015 рік залишку суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2015 рік, оскільки позивачем було зараховано всю суму авансових внесків при виплаті дивідендів в рахунок зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік.
Дані податкових декларацій з податку на прибуток за 2014 та 2015 роки підтверджують зарахування позивачем авансових внесків з податку на прибуток при виплаті у зменшення податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік.
Верховний Суд визнає, що у позивача є право на повернення передплати з податку на прибуток, натомість не може погодитись із сумою такого повернення, оскільки позивач просив повернути кошти у розмірі 452 946 598,36 грн, які відносяться до переплати податку на прибуток та не мав на увазі авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, які становлять суму у розмірі 172 911 789,44 грн.
Натомість податковий орган у касаційній скарзі наполягає на тому, що позивач просив повернути саме авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, що на думку скаржника, є неправомірним в силу приписів підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1 статті 57, п.п.153.3.4 ст. 153 Податкового кодексу України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на дату погашення грошових (податкових зобов`язань) з податку на прибуток за 2014 рік за підприємством рахувалась переплата з податку на прибуток у розмірі 569 334 159,73 грн, у тому числі: 172 911 789,44 грн авансових внесків з податку на прибуток у зв`язку з виплатою дивідендів (р. 13.3 додатку ЗП до податкової декларації); 151 724 650,29 грн авансових внесків з податку на прибуток, сплачені у 2013 році (р. 13.7 додатку ЗП до податкової декларації); 244 697 720 грн - авансові внески з податку на прибуток, сплачені у 2014 році (р. 13.7 додатку ЗП до податкової декларації).
За результатами діяльності платника податків в 2014 році позивачем задекларовано та відображено в рядку 11 Податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за звітний 2014 рік суму податку на прибуток в розмірі 263 828 314 грн.
Позивачем задекларовано та відображено в рядку 13.3 Додатку ЗП до Податкової декларації підприємства з податку на прибуток підприємств за звітний 2014 рік суму нарахованого авансового внеску, у зв`язку з виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді в розмірі 172911789 грн.
В подальшому позивачем погашено податкові зобов`язання на прибуток у сумі 260504588 грн, зокрема 172911789,44 грн з авансових внесків з податку на прибуток у зв`язку з виплатою дивідендів та 87 592 798, 56 грн з авансових внесків з податку на прибуток, сплачені у 2013 році.
Скаржник під час розгляду справи вказує на те, що спірним питанням є лише надмірно сплачені платежі у розмірі 172911789,44 грн, сплачених позивачем протягом 2014 року авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів та частина цієї суми була зарахована у зменшення податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток, але суди дійшли висновку про повернення підприємству з бюджету надмірно сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 452946598,86 грн.
З наведеного вбачається, що судами під час розгляду справи не надано оцінку доводам та доказам податкового органу і не встановлено, які платежі є спірними, які суми були зараховані податковим органом у зменшення податкового (грошового) зобов`язання та подальше зарахування таких платежів, оскільки з рішення вбачається, що кошти направлялися на зменшення податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток, а під час судового засідання позивач наголосив, що кошти були зараховані на зменшення податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток та акцизного податку.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлено в повному обсязі фактичні обставини по справі для правильного вирішення справи. Позивач наполягає, що надмірно сплачені суми становлять суми податку на прибуток та суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, проте під час розгляду справи касаційним судом податковий орган наполягає на тому, що передплата відбулась внаслідок корегування податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік та складається лише з суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів.
Верховний Суд не може погодитись з висновками судів про повернення передплати, оскільки невстановленою залишається сума надмірно сплачених платежів, її складові та подальше спрямування.
Суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.
Вирішуючи даний спір, суди не надали належної правової оцінки доводам сторін, якими вони доводить або спростовують наявність передплати.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про повернення позивачу надмірно сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 452946598 грн.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
За приписами частин першої і другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -