УХВАЛА
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/320/19
Провадження № 11-142заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє через адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди, і
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді Вінницького міського суду Вінницької області в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
- зобов`язати ВККС завершити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 13 травня 2019 року № 235/ко-19 (далі - Рішення №235/ко-19; Спірне рішення) про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді Вінницького міського суду Вінницької області;
- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.;
- стягнути з ВККС на користь позивача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно не оцінив в балах кожен окремо показник критеріїв компетентності ОСОБА_1, а відсутність аргументів щодо аналізу усіх показників даних критеріїв, свідчить про непрозорість та невмотивованість оскаржуваного рішення.
Зауважує, що в оскаржуваному рішенні відповідач критерії професійної етики та доброчесності оцінював на підставі одних і тих же обставин, хоч показники їх встановлення є різними.
Відзначає, що проведення "оцінювання невідповідності судді займаній посаді" відбувалося не на підставі закону, а проведення будь-якого оцінювання судді не на підставі закону з подальшим можливим його звільненням з посади, не відповідає європейським стандартам, тому дії, вчинені суб`єктом владних повноважень на проведення такого оцінювання є протиправними.
Надання необмежених дискреційних повноважень ВККС щодо можливості виставлення будь-яких оцінок за критеріями професійної етики та доброчесності без необхідності їх обґрунтування, є порушенням принципу верховенства права, а відсутність у законі механізму захисту від можливого свавільного втручання в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист.
Водночас позивачка звертає увагу на упередженість одного з членів Комісії стосовно неї.
02 липня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання представника позивачки - Кравця Р. Ю. про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-408/2018(6488/18), що розглядається в порядку конституційного провадження за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України положень частини п`ятої статі 83, пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" зі змінами (далі - Закон № 1402-VIII).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 вересня 2019 року це клопотання задовольнив та зупинив провадження в адміністративній справі № 9901/320/19 до винесення Рішення Конституційним Судом України у справі № 3-408/2018(6488/18) за результатами розгляду конституційної скарги ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п`ятої статті 83, підпункту "а" пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону № 1402-VІII.
ВККС не погодилася з таким судовим рішенням через порушення судом норм процесуального права і звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 23 жовтня 2019 року ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2019 року скасувала, а справу направила для продовження розгляду до цього ж суду.
Касаційний адміністративний суд ухвалою від 29 березня 2021 року провадження у справі закрив.
Своє рішення обґрунтував тим, що Спірне рішення ВККС з висновком про рекомендування ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливили подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору, а стали підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб`єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір.
ОСОБА_1 не погодилася із зазначеним рішенням і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга подана у строк, установлений частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, із дотриманням передбаченого статтею 297 цього Кодексу порядку, за формою та змістом відповідає вимогам статті 296 цього Кодексу.
Підстав для залишення апеляційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті апеляційного провадження немає.
Керуючись статтями 119, 292, 295, 300, 301, 304 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду