ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа №161/1390/19
провадження № 51-5089 км 19
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О. Г.,
суддів Голубицького С. С., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня
2019 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 198 КК, на підставі ст. 48 КК у зв`язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) закрито.
2. Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 16 жовтня 2018 року, перебуваючи в с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області (точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено), достовірно знаючи, що автомобіль марки "Ford Escort" сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1, належний ОСОБА_2, здобутого
ОСОБА_3 у результаті вчиненого ним 16 жовтня 2018 року незаконного заволодіння транспортним засобом, умисно, заздалегідь не обіцяючи отримати та зберігати завідомо одержане злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, майно, отримав вказаний автомобіль та в подальшому перевіз за адресою свого проживання на
АДРЕСА_2, де зберігав до моменту вилучення працівниками поліції.
3. Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст.198 КК.
4. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 липня 2019 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2019 року залишено без зміни.
5. Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2020 року ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
6. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2019 року залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
8. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що:
- суд першої інстанції неправильно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 ККу зв`язку із зміною обстановки, оскільки обставин, у чому саме полягала зміна обстановки та чим зумовлена втрата суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_1 злочинного діяння або внаслідок чого останній перестав бути суспільно небезпечною особою у судовому рішенні не наведено;
- апеляційний суд не виправив допущених судом першої інстанції порушень та при постановленні ухвали від 08 грудня 2020 року за результатами нового апеляційного розгляду не усунув зазначених у постанові Верховного Суду недоліків.
Позиції учасників судового провадження
9. У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
10. Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
11. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 198 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
13. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_1, відноситься до злочинів середньої тяжкості.
14. Відповідно до ст. 48 КК особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
15. Отже, вказана норма передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки: коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
16. Під втратою вчиненого особою діяння суспільної небезпечності кримінальний закон розуміє істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв`язку з чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК.
17. Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв`язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.
18. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв`язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
19. Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК у разі, коли у зв`язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
20. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 569/20/14-к, провадження № 51-2661км18 та від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20).
21. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції з урахуванням викладених у постанові від 23 січня 2020 року висновків Касаційного кримінального суду Верховного Суду, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, аналогічну за змістом до його касаційної скарги, на ухвалу суду першої інстанції, проаналізував викладені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
22. При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційний суд встановив, що звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 у зв`язку із зміною обстановки судом зроблено на підставі поданих учасниками провадження клопотань, з урахуванням позицій учасників провадження та з дослідженням наведених в ухвалі даних про особу обвинуваченого, який вчинив злочин, маючи лише 18 років.
23. Крім того, слід звернути увагу, що постановляючи ухвалу від 28 травня 2019 року, суд першої інстанції врахував думки усіх учасників, у тому числі ОСОБА_2 та прокурора, які не заперечували проти задоволення клопотання сторони захисту і звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК.
24. Також апеляційний суд вказав, що з моменту вчинення злочину і до розгляду справи судом, тобто упродовж більше семи місяців (на момент апеляційного розгляду - понад два роки), ОСОБА_1 ніяких злочинів чи адміністративних правопорушень не вчиняв, здобув освіту, має постійне місце проживання, за яким виключно позитивно характеризується, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, повернув транспортний засіб, яким незаконно заволодів ОСОБА_3 (стосовно якого, як зазначила прокурор, застосовано положення ст.48 КК), повністю добровільно відшкодував завдану матеріальну і моральну шкоду ОСОБА_2, у якого відсутні будь-які претензії до обвинуваченого і який особисто клопотав перед судом про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК.
25. У підсумку апеляційний суд дійшов висновку, що на час судового розгляду в житті обвинуваченого ОСОБА_1 відбулися такі позитивні зміни, які з великою долею ймовірності свідчать, що вказана особа в майбутньому не буде вчиняти кримінальні правопорушення і перестала бути суспільно небезпечною.
26. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
27. Під час перевірки оскаржуваних судових рішень суд касаційної інстанції не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, які були би підставами для їх зміни чи скасування.
28. Ураховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали Рівненського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів