Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 752/20522/16-к
провадження № 51-5311 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Карнаух - Голодняк О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Голодняка М.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201610000000855, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Ананьїв Ананьївського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.
На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_1 спеціального звання капрал поліції та на підставі ст. 55 КК України позбавлено ОСОБА_1 права обіймати посади поліцейського Національної поліції України на строк 2 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 61897, 41 грн. та моральну шкоду в розмірі 500000 грн.
Вирішено питання речових доказів у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 скасовано і призначено новий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу та, на підставі пункту 9 та 12 розділу Х1 Закону України "Про національну поліцію" і наказу Головного управління Національної поліції у м.Києві 114о/с від 07.11.2015 року, призначеним на посаду поліцейського 10 роти батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, 13 вересня 2016 року, приблизно о 04:55, разом з лейтенантом ОСОБА_3, перебуваючи на добовому чергуванні у складі автопатруля (патрульний екіпаж "1020") "Toyota Prius" д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) з охорони громадського порядку на перехресті вулиць Назарівської та Льва Толстого в м. Києві, побачивши автомобіль, який рухався по вул. Льва Толстого в напрямку вулиці Саксаганського та, з метою його переслідування, виїхали на патрульному автомобілі під керуванням ОСОБА_1 в напрямку перехрестя з вулицею Саксаганського із ввімкненим проблисковим маячком синього кольору.
Наближаючись до перехрестя вулиці Льва Толстого та Саксаганського, на швидкості 77-96 км/год, ОСОБА_1 побачивши, що його подальший рух забороняє червоний сигнал світлофора, розташованого на перехресті та за відсутності реальної необхідності здійснювати порушення ПДР, маючи технічну можливість зупинити транспортний засіб у своїй смузі руху, увімкнув проблисковий маячок червоного кольору, вимкнувши проблисковий маячок синього кольору, та продовжив свій рух без спеціального звукового сигналу. При цьому, у порушення вимог п.3.1 та 12.3 ПДР, ОСОБА_1 не вжив заходів забезпечення безпеки дорожнього руху та зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та в`їхав на автомобілі патрульного екіпажу "1020" "Toyota Prius" д.н.з. НОМЕР_1 у межі перехрестя в умовах обмеженої оглядовості і приблизно о 5:07 год, допустив зіткнення керованого ним транспортного засобу з автомобілем Chevrolet Lacetti д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по вулиці Саксаганського в напрямку площі Перемоги зі швидкістю 58 км/год, внаслідок чого пасажиру ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження від яких він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Київській міській клінічній лікарні № 17.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Голодняк М.В. просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи щодо неповноти судового розгляду в зв`язку з необхідністю, на його думку, призначення додаткової комісійної комплексної судової автотехнічної транспортно-трасологічної та фототехнічної експертизи. Зазначає про невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та стверджує, що в матеріалах справи наявні суперечності щодо встановлення особи потерпілого, а також щодо перебування водія ОСОБА_4 у стані наркотичного сп`яніння. Вважає, що під час апеляційного розгляду, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не було розглянуто належним чином доводів апеляційної скарги захисника та обґрунтованих відповідей на них не дано.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник Карнаух - Голодняк О.В. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу захисника Голодняка М.В. та просили її задовольнити.
Прокурор, яка брала участь в суді касаційної інстанції, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі сторони захисту доводів, вважала, що її слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі захисник наводить доводи щодо необхідності, на його думку, призначення додаткової комісійної комплексної судової автотехнічної транспортно-трасологічної та фототехнічної експертизи в цій справі та зазначає про невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Так, залишаючи без задоволення апеляційну скарги сторони захисту в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, неповноти судового розгляду та суперечностей, на думку ОСОБА_1, щодо встановлення особи потерпілого і щодо перебування водія ОСОБА_4 у стані наркотичного сп`яніння, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні зазначеного у вироку злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку суд поклав показання самого ОСОБА_1 щодо обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди, показання потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13 вересня 2016 року, протоколів огляду речей від 26 вересня 2016 року з відеозаписом до нього, огляду речей від 26 вересня 2019 року, огляду від 26 вересня 2016 року, протоколів пред`явлення трупа для впізнання від 19 вересня 2016 року, протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 18 жовтня 2016 року, протоколу проведення слідчого експерименту від 27-28 жовтня 2016 року, дані, що містяться у висновках експерта № 2619 від 10 листопада 2016 року, висновку експерта № 1732/Е від 26 жовтня 2016 року, висновку судово-медичної експертизи № 1733/е від 21 листопада 2016 року, акту судово-автотехнічної експертизи № 14221/16231/16-52 від 26 жовтня 2016 року, висновку комісійної комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної та фототехнічної експертизи від №14397/16-52/14398/16-35/16230/16-52/16258/16259/16-35 від 14 листопада 2016 року, а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.
Зазначені докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності.
Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.
Крім того, судом правильно встановлено, що ОСОБА_1, відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року, є суб`єктом амністії, оскільки органами досудового слідства він обвинувачувався у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким та має на утриманні неповнолітню дитину, якій не виповнилося 18 років і відносно якої не позбавлений батьківських прав та обґрунтовано, на підставі заяви засудженого, звільнив його від відбування основного покарання.
Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Не знайшли свого підтвердження посилання касаційної скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через відсутність обов`язкового елементу складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв`язку з наявними, на думку захисника, суперечностями щодо встановлення особи потерпілого. Як убачається з вироку, ОСОБА_1 засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5 . При цьому, особу потерпілого встановлено, а розбіжності в прізвищі, зазначеному в рапорті, спростовано наявними в матеріалах справи відомостями.
Перевіривши вирок за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1, доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, апеляційний суд, у відповідності з вимогами ст. 419 КПК України, надав їм належну оцінку та обґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції у відповідній частині без зміни.
При цьому, правильно визнав безпідставними посилання засудженого на наявність у матеріалах справи суперечностей щодо перебування водія ОСОБА_4 у стані наркотичного сп`яніння.
Одночасно, при перевірці доводів апеляційної скарги щодо вирішення цивільного позову, вказаний суд прийняв правильне рішення щодо необхідності скасування вирку суду першої інстанції в цій частині та призначення нового розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Колегія суддів погоджується з наведеними в ній висновками та звертає увагу на те, що більшість доводів сторони захисту зводяться до необхідності з`ясування, на їх думку, тих обставин, які жодним чином не спростовують висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суб`єктивна сторона якого характеризується необережною формою вини.
Таким чином, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу не допущено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника Голодняка М.В. немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд