Постанова
іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 264/136/17
провадження № 51-5182км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Єременка М. В.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Довженка В. І. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Донецького апеляційного суду від 23 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050800002380, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості немає,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_1, 16 вересня 2016 року приблизно о 13:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись на подвір`ї буд. АДРЕСА_2, під час словесного конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, не маючи наміру на умисне вбивство, завдав одного удару кулаком в область обличчя ОСОБА_2, від якого останній втратив рівновагу, впав на спину та вдарився головою об поріг біля входу до будинку, в результаті чого отримав тяжких тілесних ушкоджень від яких настала його смерть.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу захисника, вирок суду в частині призначеного покарання змінив. На підставі статей 75, 76 КК звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та поклав на нього певні обов`язки. В іншій частині вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі винного внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції при застосуванні до засудженого положень ст. 75 КК свого рішення належним чином не мотивував, не врахував суспільну небезпеку, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та його наслідки - загибель людини, тому ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник просить залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Захисник заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги.
Висновків суду про доведеність винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 119 КК, прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Відповідно до вимог ст. 65 ККсуд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 ККпокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, котрий раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений та у липні 2020 року подружжя чекає на народження дитини, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює, за місцем проживання характеризується задовільно, а місцем роботи - позитивно. Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав визнання вини, щире каяття та добровільне відшкодування матеріального збитку, а обставиною, що його обтяжує - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Врахувавши наведені обставини, місцевий суд призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 119 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців.
Перевіривши вирок за апеляційною скаргою захисника, суд дійшов висновку про необхідність змінення вироку суду в частині призначеного покарання та звільнив ОСОБА_1 від його відбування з випробуванням.
Зокрема, суд зазначив, що місцевим судом не взяті до уваги конкретні обставини справи та поведінка засудженого після вчинення злочину, який вибачився перед потерпілою та остання не мала до нього претензій. ОСОБА_1 створив сім`ю, має на утриманні малолітню доньку, тобто міцні соціальні зв`язки, займається суспільно корисною працею, за місцем роботи характеризується виключно позитивно та колектив заявив клопотання про передачу засудженого на поруки, що суд також визнав обставинами, які пом`якшують покарання.
Враховуючи зазначені обставини у сукупності, а також сумлінну процесуальну поведінку засудженого після вчинення кримінального правопорушення, відсутність намагань уникнути кримінальної відповідальності та покарання, суд апеляційної інстанції визнав за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК, однак за умови контролю за його поведінкою.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання та застосування ст. 75 КК, відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на наведене, у касаційній скарзі прокурора відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки суду апеляційної інстанції й давали підстави визнати призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК явно несправедливим через м`якість або свідчили би про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд