Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 569/17374/19
провадження № 51-4424км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Бущенко А.П.,
Голубицький С.С.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Матюшева О.В.,
захисник Головчак О.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Головчака Олега Михайловича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Головчак О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Свою вимогу захисникмотивує тим, що апеляційний суд, незважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, яким визнано неконституційною норму Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) щодо заборони апеляційного оскарження постановленої під час судового розгляду ухвали про продовження строку тримання під вартою, незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, чим обмежив доступ обвинуваченого до правосуддячерез порушення його права на апеляційне оскарження судового рішення.
Стверджує, що вказане Рішення Конституційного Суду України стосується і оскаржуваної ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанціївід 07 серпня 2020 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зміст судових рішень, у тому числі оскаржуваного
За ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2020 року задоволено клопотання прокурора, оголошено в міжнародний розшук ОСОБА_1 та обрано йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 02 жовтня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Головчака О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2020 року.
Позиція інших учасників судового провадження
Від прокурора надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника.
У судовому засіданні захисник і прокурор підтримали касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Доводи касаційної скарги захисника Головчака О.М. в інтересах ОСОБА_1 про порушення права обвинуваченого на апеляційне оскарження судового рішення та незаконного обмеження доступу до правосуддя є обґрунтованими.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України та КПК України основними засадами судочинства, у тому числі забезпеченням апеляційного і касаційного оскарження рішення суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Водночас право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим.
Як вказав Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Мельник проти України", ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Так, у КПК України визначено коло судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному (ст. 392 КПК України) та касаційному порядку (ст. 424 КПК України).
Зокрема, згідно з положеннями ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
Разом із тим, Конституційний Суд України своїм Рішенням від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Зі змісту ухвали Волинського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року (постановленої після набрання законної сили вказаним Рішенням Конституційного Суду) вбачається, що захиснику Головчаку О.М. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2020 року з тих підстав, що вимоги кримінального процесуального закону та Рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019 не передбачають апеляційного порядку оскарження ухвали в частині обрання запобіжного заходу.
Такий висновок апеляційного суду Суд вважає необґрунтованим.
Так, зазначення у Рішенні Конституційного Суду України про "продовження строку тримання особи під вартою", а не "обрання" вказаного запобіжного заходу, на думку Суду, не свідчить лише про можливість оскарження ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, про що йдеться в ухвалі суду апеляційної інстанції, та не може слугувати підставою для відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що обмежувало би право особи на доступ до правосуддя.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 505/2898/19 (провадження № 51-5283км19) визначив позицію, відповідно до якої, виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України, терміни "обрання запобіжного заходу" та "продовження запобіжного заходу" використовуються за своїм правовим значенням як синонімічні. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження - вторинна стадія, яка наступає за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується.
На даний час на підставі Рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019 Законом України від 02 грудня 2020 року № 027-IX ч. 2 ст. 392 КПК України доповнено абзацом другим, згідно з яким ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, висновок апеляційного суду про те, що ухвалапро обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційному оскарженню не підлягає, оскільки обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а не продовжено вказаний запобіжний захід, не ґрунтується на вимогах закону.
Таким чином, апеляційний суд, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України, надати оцінку всім доводам апеляційної скарги захисника та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд