П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
справа №554/10204/15-к
провадження №51-492км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н.О.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гладкіх Л. М.,
прокурора Матолич М. Р.,
захисника Делії В. М.,
виправданої ОСОБА_1
представника потерпілого Бражника Є. М.
представника потерпілого Ландаря Є. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та представника потерпілого Бражника Євгенія Миколайовича в інтересах потерпілого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Полтава, одруженої, з вищою освітою, працює директором ПП "Кампус Плюс", проживає в АДРЕСА_1, раніше не судима,
виправданої за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано за недоведеністю в її діяннях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК. Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення в тому, що вона, обіймаючи посаду директора ПП "Кампус Плюс", будучи службовою особою:
1) вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК (видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів), за таких обставин.
ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, видала шляхом власноручного підписання від імені юридичної особи приватного права, всупереч її інтересам, офіційні документи, які містили завідомо неправдиві відомості: три позовні заяви ПП "Кампус Плюс" від 27 липня 2009 року № 47, № 48 та № 49 про розірвання договорів купівлі-продажу частин нежитлової будівлі (готельного комплексу) від 01 грудня 2008 року № 6608, від 04 грудня 2008 року № 6602 та № 6605 за адресою: АДРЕСА_2, укладених між ПП "Кампус Плюс" та ОСОБА_2 .
Вказані позовні заяви містили завідомо неправдиву інформацію про невиконання ОСОБА_2 передбачених договорами обов`язків покупця щодо прийняття від продавця купленого майна та оплати його вартості та були подані з метою створення умов для заволодіння майном ОСОБА_2 шляхом обману до Октябрського районного суду м. Полтави, які в подальшому було об`єднано у цивільну справу № 2-2781 /10;
2) вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК (видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів), за таких обставин.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, директор та засновник ПП "Кампус Плюс" ОСОБА_1 подала до Октябрського районного суду м. Полтави в якості доказів, що обґрунтовують позовні вимоги ПП "Кампус Плюс" під час розгляду об`єднаної цивільної справи № 2-2781/10, підроблені офіційні документи: письмові пояснення "по цивільному позову ПП "Кампус Плюс" до громадянина ОСОБА_2 про відмову від договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення та його розірвання" № 18 від 11 лютого 2010 року № 19, від 11 лютого 2010 року та № 20 від 11 лютого 2010 року із додатками у трьох примірниках (до кожного письмового пояснення) договорів купівлі-продажу, які містили неправдиві відомості щодо придбання ОСОБА_2 у ПП "Кампус Плюс" будівельних матеріалів, для обману та переконання суду у невиконанні ОСОБА_2 істотних умов договорів купівлі-продажу щодо оплати ним вартості купленого майна, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, видала їх від імені юридичної особи приватного права, 12 лютого 2010 року під час судового засідання в Октябрському районному суді м. Полтави в якості доказів, що обґрунтовують позовні вимоги ПП "Кампус Плюс" під час розгляду об`єднаної цивільної справи № 2-2781/10;
3) вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК (заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах), за таких обставин.
Внаслідок проведення 07 вересня 2010 року державної реєстрації права власності на нерухоме майно (частину готельного комплексу) за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, припинено право власності ОСОБА_2, а засновником та власником ПП "Кампус Плюс" ОСОБА_1 незаконно набуто право власності на вказане нерухоме майно.
Таким чином, директор ПП "Кампус Плюс" ОСОБА_1 набула без законних на те підстав право власності на нерухоме майно шляхом обману та заволоділа частиною готельного комплексу за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 4 176 130 грн, яке належить ОСОБА_2, чим заподіяла останньому матеріальних збитків в особливо великому розмірі.
У подальшому директор, засновник та власник ПП "Кампус Плюс" ОСОБА_1 незаконно розпорядилась вказаним майном шляхом укладення 20 жовтня 2009 року договору його купівлі-продажу з ТОВ "Аркс Груп", а отримані кошти використала на власні потреби;
4) вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 212 КК (умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, яка зобов`язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах), за таких обставин.
ОСОБА_1 як директор ПП "Кампус Плюс" з метою одержання неправомірної вигоди для себе ухилилася від сплати податку на прибуток, отриманого від продажу нерухомого майна ОСОБА_2, шляхом невідображення об?єкту оподаткування доходів від продажу майна потерпілому на загальну суму 1 697 165 грн (без врахування суми ПДВ) у первинних документах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності, податковій звітності, зокрема у річних деклараціях ПП "Кампус Плюс" із податку на прибуток за 2008 рік.
У зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК ОСОБА_1 було виправдано судом першої інстанції. Апеляційний суд підтримав таке рішення місцевого суду.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі представник потерпілого Бражник Є. М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Скаржник стверджує, що суди не взяли до уваги наявні у матеріалах кримінального провадження докази (документи, показання свідків та висновки експертів) та не надали оцінки взаємовідносинам ОСОБА_2 та виправданої, характер яких випливає із умов інвестиційного договору від 24 квітня 2008 року та додатків до нього.
Серед іншого представник звертає увагу на те, що потерпілий не підписував договори купівлі-продажу, специфікації до договорів, видаткові накладні щодо придбання в ПП "Кампус Плюс" будівельних матеріалів. При цьому Бражник Є. М. посилається на висновок судово-почеркознавчої експертизи від 28 лютого 2010 року №1700/11-11, яким встановлено, що підписи на названих документах виконано не ОСОБА_2 . Вказує, що у ОСОБА_1 не було підстав зараховувати платежі за підробленими договорами купівлі-продажу будівельних матеріалів. Заперечує висновок місцевого суду у цій справі про те, що загальна сума вартості нерухомого майна потерпілим не проплачена, а тому має місце невиконання ОСОБА_2 зобов`язань покупця. Не погоджується із позицією апеляційного суду про те, що в порядку цивільного судочинства встановлено факт невиконання потерпілим зобов`язань з оплати інвестиційного договору, оскільки предметом цивільної справи №2/2781/10 цей договір не був.
Також представник потерпілого вказує, що суди не врахували та не надали оцінки висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №2518/5597/11-19 від 25 липня 2011 року, згідно з яким підтвердити документами бухгалтерського обліку ПП "Кампус Плюс" наявність будівельних матеріалів не видається за можливе. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показам свідків сторони захисту, в яких є розбіжності.
У касаційній скарзі Бражник Є. М. стверджує, що матеріалами кримінального провадження не підтверджено факту отримання потерпілим будівельних матеріалів, а документи з їх реалізації, на його думку, штучно виготовлені ОСОБА_1 .
Крім цього, скаржник вважає, що суди нижчих інстанцій були упередженими під час дослідження доказів у даному кримінальному провадженні. Акцентує на тому, що суди неправильно застосували принцип правової визначеності, вказавши, що судові рішення в цивільній справі №2/2781/10 мають остаточне та преюдиційне значення для вирішення даного кримінального провадження.
Бражник Є. М. ставить під сумнів висновок спеціаліста від 28 липня 2010 року № 785, так як спеціаліст не був попереджений про кримінальну відповідальність, а сам висновок, на думку скаржника, не є доказом у розумінні ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Зазначає, що апеляційний суд не усунув порушень, допущених місцевим судом, апеляційний розгляд провів із порушенням норм КПК.
Також скаржник не погоджується із висновком судів нижчих інстанцій про те, що фактична передача майна, придбаного потерпілим, не відбувалася, оскільки свідок ОСОБА_4 дав ствердні показання, які судами не взято до уваги.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Прокурор зазначає про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 22, 23, 85, 86, 94, 370, 404, 419 КПК, оскільки доводи апеляційної скарги прокурора неналежно перевірені, не надано оцінки окремим доказам, не зазначено, які докази взято до уваги, а які відхилено.
Сторона обвинувачення вказує, що місцевий суд не надав належної правової оцінки показанням потерпілого, надав перевагу одним доказам перед іншими без зазначення відповідних мотивів. Зокрема, вказує, що, відхиляючи як докази висновки спеціалістів, місцевий суд в основу виправдання поклав висновок судово-почеркознавчої експертизи від 28 липня 2010 року № 758, який є висновком спеціаліста, виготовленим на замовлення ОСОБА_1 . Стверджує, що не надано оцінки доказам стосовно зникнення оригіналів договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів. Зазначає, що судові рішення в адміністративній справі №816/2823/15 долучені до матеріалів кримінального провадження з порушенням вимог ч. 11 ст. 290 КПК. Акцентує, що апеляційний суд залишив поза увагою клопотання прокурора, викладене в апеляційній скарзі, про дослідження письмових доказів та допит свідків. Також стверджує, що суди не надали достатнього спростування доказам та доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення про невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи. Вважає висновки судів про недоведеність вини ОСОБА_1 необґрунтованими.
На думку прокурора, апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги прокурора не надав вичерпної відповіді на його аргументи, здійснивши формальний підхід до апеляційного перегляду оскаржуваного вироку.
Позиції інших учасників судового провадження
Представники потерпілого підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити.
У ході судового розгляду прокурор не підтримала вимоги касаційних скарг сторони обвинувачення та представника потерпілого.
Захисник та виправдана заперечили доводи касаційних скарг та просили залишити їх без задоволення.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи та дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Аргументи сторони захисту щодо невідповідності висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких міститься у ст. 411 КПК та на які є посилання в касаційних скаргах, згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.
(1) Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК
Зі змісту зміненого обвинувального акта від 22 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 було пред?явлено обвинувачення у видачі шляхом власноручного підписання від імені юридичної особи приватного права, всупереч її інтересам, офіційних документів, які містили завідомо неправдиві відомості. Цими офіційними документами сторона обвинувачення вважає три позовні заяви ПП "Кампус Плюс" від 27 липня 2009 року №47, №48 та №49 про розірвання договорів купівлі-продажу частин нежитлової будівлі (готельного комплексу) в АДРЕСА_2 між ПП "Кампус Плюс" та ОСОБА_2 від 01 грудня 2008 року за реєстровим №6608, від 04 грудня 2008 року за реєстровим №6602 та №6605. Сторона обвинувачення стверджувала, що зазначені позовні заяви містили неправдиву інформацію про невиконання потерпілим умов зазначених договорів купівлі-продажу. Сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_1 видала ці позовні заяви з метою створення умов для заволодіння майном потерпілого шляхом обману та подала їх для розгляду до Октябрського районного суду м. Полтави, які в подальшому були об?єднані в цивільну справу №2-2781/10. За другим епізодом ОСОБА_1 інкримінували підробку письмових пояснень до позовних заяв.
Розглядаючи ці епізоди обвинувачення, суд першої інстанції вказав, що обвинувачення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК не підтверджено ні за якісними ознаками предмета, ні за суб?єктивною стороною кримінального правопорушення. Суд першої інстанції також зазначив, що положеннями ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а тому подання ОСОБА_1 позову до суду є її невід?ємним правом. Таку ж позицію місцевий суд зайняв і щодо епізоду подання письмових пояснень до зазначених позовів.
Апеляційний суд під час апеляційної перевірки вироку місцевого суду погодився з тим, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та зазначив, що між потерпілим та виправданою виникли цивільні відносини, спори щодо яких були вирішені національними судами всіх інстанцій у порядку цивільного судочинства на підставі змагальності та диспозитивності.
Надаючи правову оцінку рішенням судів нижчих інстанцій у частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК (за обома епізодами), колегія суддів зазначає, що звернення до суду з позовною заявою від імені юридичної особи чи надання письмових пояснень до позовної заяви за жодних обставин не може кваліфікуватися як службове підроблення. Якщо в позовній заяві позивач посилається на інші документи (договори, доручення тощо), які інша особа вважає підробленими, то може йтися саме про підробку таких інших документів (конкретний договір, доручення тощо), але не про підробку позовної заяви чи пояснень до неї.
Проте з обвинувального акта не слідує, що ОСОБА_1 інкримінували підробку конкретних договорів.
Оскільки в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 йдеться про підробку саме позовних заяв та письмових пояснень до них, то Суд погоджується з висновками судів про виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК (за обома епізодами).