ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
Справа №906/262/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явились,
відповідача - Бобрика В.І., Тимофенка К.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 (головуючий - Петухов М.Г. судді: Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020 (суддя Сікорська Н. А.)
у справі № 906/262/20
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно"
про скасування рішення загальних зборів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" (далі - ТОВ "АФ "Гроно", Товариство) про скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ "АФ "Гроно" від 11.03.2019, оформленого протоколом № 1/2019.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що вона є одним із спадкоємців ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який володів 50% статутного капіталу ТОВ "АФ "Гроно". Кожен спадкоємець (дружина - ОСОБА_1, дочка - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_4, батько - ОСОБА_5, син ОСОБА_6, дочка - ОСОБА_7 ) успадкував по 1/6 частки майна померлого відповідно до свідоцтва про право на спадщину.
1.3. Позивачка зазначала, що 11.03.2019 були проведені загальні збори учасників ТОВ "АФ "Гроно", оформлені протоколом №1/2019, за наслідком яких: прийнято рішення про відмову у вступі до складу учасників Товариства правонаступників ОСОБА_2 : дружини - ОСОБА_8, дочки - ОСОБА_3 та дочки - ОСОБА_7 з виплатою їм частки у майні; здійснено розподіл частки померлого ОСОБА_2 ; включено до складу засновників його спадкоємців - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 ; затверджено новий склад учасників Товариства.
1.4. Позивачка наголошувала, що не була повідомлена належним чином про проведення 11.03.2019 загальних зборів учасників Товариства та вважала, що рішенням цих загальних зборів порушені її корпоративні права на участь в управлінні Товариством, оскільки збори не вправі позбавляти інших учасників Товариства їх частки, яка визначена законом.
1.5. Як на правову підставу позовних вимог позивачка посилалась на статті 113, 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 5, 6, 23, 28, 29, 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 25.04.2006 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згідно зі свідоцтвом про шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини залишилось - " ОСОБА_1 " (т.1, а.с.13).
2.2. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.14).
2.3. Після смерті ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2011, спадкоємцями майна померлого зазначено: дочка - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_4, батько - ОСОБА_5, дружина - ОСОБА_1, син - ОСОБА_6, дочка - ОСОБА_7, які отримали по 1/6 частки кожен. Спадщина складається з частки в статутному капіталі ТОВ "АФ "Гроно" в розмірі 200 грн, що становить 50 % (т.1, а.с.15).
2.4. 11.03.2019 проведено загальні збори учасників ТОВ "АФ "Гроно" (т.1, а.с.17-21), відповідно до протоколу загальних зборів яких №1/2019, на порядок денний зборів було винесено питання:
1. Про обрання голови та секретаря зборів.
2. Про вступ спадкоємців ОСОБА_2 до Товариства.
3. Про затвердження складу учасників Товариства.
4. Про перерозподіл часток в статутному капіталі Товариства між учасниками.
5. Про виплату спадкоємцям вартості їх частки в Товаристві.
6. Про зміну місцезнаходження Товариства.
7. Про припинення повноваження та обрання директора Товариства.
8. Про затвердження нової редакції статуту Товариства.
9. Про державну реєстрацію нової редакції статуту та змін до відомостей про Товариство.
2.5. Повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "АФ "Гроно" надсилалось на адресу проживання позивачки, однак повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою "через не запит" (т.1, а. с.163-166). Вказане повідомлення було адресоване ОСОБА_8
2.6. Загальними зборами учасників ТОВ "АФ "Гроно", оформленими протоколом №1/2019, зокрема прийнято рішення про включення до складу учасників Товариства спадкоємців ОСОБА_2 : ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 . Також, вирішено не включати до складу учасників товариства спадкоємців ОСОБА_2 : ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_7 . Виплатити спадкоємцям ОСОБА_2, які не були включені до складу учасників ТОВ "АФ "Гроно", частки у майні, яке належало ОСОБА_2, у таких розмірах: ОСОБА_8 - 19791,67 грн; ОСОБА_3 - 19791,67 грн; ОСОБА_7 - 19791,67 грн.
2.7. Позивачка вказує, що вона не була повідомлена належним чином про проведення загальних зборів Товариства 11.03.2019, а зазначення в протоколі №1/2019 про те, що вона і донька не виявили бажання вступити до Товариства є лише припущенням, спрямованим на позбавлення її членства у Товаристві.
2.8. Вважаючи, що рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "АФ "Гроно", оформленими протоколом від 11.03.2019 №1/2019, порушено її корпоративні права як учасника Товариства, позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд Житомирської області рішенням від 07.10.2020, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №906/262/20, в задоволенні позовних вимог відмовив.
3.2. Мотивуючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що отримання позивачкою свідоцтва про право на спадщину не означає автоматичного отримання нею статусу учасника ТОВ "АФ "Гроно" та виникнення права управління діяльністю Товариства, оскільки особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до Товариства.
3.3. Суди дійшли висновку, що станом на 11.03.2019 прийняття рішення про вступ спадкоємця до складу учасників Товариства належало виключно до компетенції загальних зборів учасників Товариства, і лише після прийняття позитивного рішення, якими спадкоємець частки у статутному капіталі міг стати учасником відповідного Товариства. У свою чергу, Товариство могло відмовитися від прийняття спадкоємця до складу учасників, оскільки чинне на спірний момент законодавство не обмежувало Товариство у такому праві.
3.4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки позивачка не стала учасником Товариства, тому рішення загальних зборів учасників Товариства від 11.03.2019, прийняті до вступу позивачки до складу учасників, не можуть бути такими, що порушують її корпоративні права.
3.5. Окрім цього, суд апеляційної інстанції відзначив, що позивачка помилково ототожнює набуття частки з набуттям права на участь в Товаристві та управління таким Товариством, оскільки в силу норм діючого у спірний період законодавства, право на участь у Товаристві та управління Товариством, станом на момент проведення загальних зборів, могло виникнути у позивачки лише в тому випадку, коли загальні збори відповідача дали свою згоду на вступ позивачки у Товариство, шляхом прийняття відповідного рішення, а не автоматично, отримавши частку в Товаристві, шляхом її успадкування.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020 у справі №906/262/20 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
4.2. У якості підстави касаційного оскарження ОСОБА_1 вказала пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини першої статті 23 та статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
4.3 Скаржниця наголошує, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачка не була належним чином повідомлена про день та час проведення загальних зборів учасників Товариства, не надали належної правової оцінки порушенню прав останньої внаслідок недотримання відповідачем порядку скликання загальних зборів учасників Товариства.
4.4. Також скаржниця зазначає, що суди не застосували до спірних правовідносин положення частини першої статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", допустивши невірне тлумачення цієї правової норми.
4.5. На переконання скаржниці, Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності з 17.06.2018, запроваджує універсальний підхід, відповідно до якого у разі смерті учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця без згоди інших учасників товариства.
4.6. На думку скаржниці право спадкоємця учасника товариства вступити до товариства не залежить ні від волі інших учасників, ні від розміру частки у статутному капіталі, оскільки вказаний Закон не вимагає скликання та проведення загальних зборів для прийняття відповідного рішення про вступ спадкоємця, а також не вимагає внесення змін до статуту товариства. Для державної реєстрації вступу спадкоємця достатньо подання останнім державному реєстратору заяви про вступ до товариства, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально, і доказу набуття права на спадщину.
4.7. Натомість наявність оспорюваного рішення загальних зборів перешкоджає позивачці в реалізації корпоративних прав, шляхом звернення до державного реєстратора в порядку, встановленому частиною першою статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
5. Доводи інших учасників справи
5.1. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
5.2. Товариство, зокрема зазначає, що суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку процедурі вступу до товариства з обмеженою відповідальністю спадкоємців померлого учасника у відповідності до частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, що діяла станом на 11.03.2019), яка передбачала наявність згоди інших учасників на вступ до товариства, якщо статутом товариства передбачалась наявність такої згоди. Також суди правильно встановили, що позивачка, маючи успадковану частку, могла стати учасником ТОВ "АФ "Гроно" лише за наявності відповідного рішення загальних зборів учасників товариства про надання згоди на вступ до товариства.
6. Розгляд клопотань Верховним Судом
6.1. 06.04.2021 від ОСОБА_1 на електронну пошту Верховного Суду надіслано клопотання про перенесення розгляду справи на інший день та проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке мотивовано запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 карантинних обмежень, та тим, що 23.03.2011 вона звернулась із відповідним клопотанням до Верховного Суду, яке надіслала поштою, проте їй відомо, що таке клопотання до суду не надійшло.
6.2. Суд не знаходить підстав для задоволення цього клопотання, оскільки: клопотання не підписане електронним цифровим підписом; явка позивачки не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи/перерва у судовому засіданні є прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні належно повідомлених сторін або їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. До того ж Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і скаржниця протягом строку, починаючи з дати відкриття касаційного провадження - 08.02.2021 (враховуючи оголошення перерви в судовому засіданні - 02.03.2021), та по дату судового засідання - 06.04.2021, не була позбавлена можливості подати Суду належно оформлене відповідне клопотання в межах строку, визначеного частиною другою статті 197 ГПК України.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
7.2. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.
Щодо чинності положень статуту Товариства та установчого договору
7.3. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набув чинності 17.06.2018, визначено, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
7.4. Таким чином, протягом року з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на такий момент законодавству. Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності Законом) товариство вносить зміни до статуту, то після такого внесення застосовується та редакція статуту товариства, яка має відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
7.5. Отже посилання на норми законодавства, яке діяло до 17.06.2018 можливе виключно за умови доведення тієї обставини, що статут Товариства не суперечив законодавству станом на 17.06.2018.
7.6. Станом на 17.06.2018 стаття 55 Закону України "Про господарські товариства" унормовувала, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
7.7. Відповідно, наведена норма: по-перше передбачала "вступ до товариства з обмеженою відповідальністю"; по-друге, передбачала, що товариство може відмовити спадкоємцю у прийнятті до нього.
7.8. Згідно з пунктом 4.6. статуту ТОВ "АФ "Гроно", затвердженого установчими зборами учасників Товариства 03.08.1993, інші особи, а також правонаступники та спадкоємці учасників, що вийшли з товариства, можуть вступати в товариство за згодою зборів учасників (т.1, а.с.172-175).
7.9. Суди дійшли правомірного висновку, що оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення загальними зборами товариства положення пункту 4.6 статуту Товариства не суперечили Закону України "Про господарські товариства", вони діяли протягом року з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" - до 17.06.2019, оскільки судами не встановлено, що до статуту Товариства вносились зміни у період після внесення змін до законодавства.
7.10. Отже висновок судів, що станом на дату прийняття спірного рішення ОСОБА_1 не була учасницею Товариства, оскільки судами не встановлено обставин, які б засвідчували, що після отримання нею свідоцтва про право на спадщину - 1/6 частину статутного капіталу Товариства, зборами учасників Товариства було вирішене питання про її прийняття до участі у останньому, є правомірним.
7.11. Скаржниця посилається у скарзі на неврахування судами положень пункту 8 Установчого договору учасників Товариства від 10.04.1995 щодо порядку переходу частки померлого учасника його правонаступнику за згодою останнього.
7.12. Колегія суддів зазначає, що установчий договір (договір засновників) - це письмове рішення власників (угода), яким визначаються основні правові норми діяльності підприємства та відносини між власниками до моменту державної реєстрації юридичної особи. Після державної реєстрації юридичної особи як установчий договір так і статут закріплюють правовий статус самої юридичної особи і регламентують корпоративні відносини, що виникають між самою юридичною особою, її засновниками (учасниками) і суб`єктами, що здійснюють функції її (особи) органів. Не випадково зміст певних положень установчого договору і статуту інколи не збігаються.
7.13. Тому посилання скаржниці на залишення судами без оцінки положень пункту 8 установчого договору, укладеного ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, не беруться до уваги у зв`язку з тим, що корпоративні відносини учасників Товариства регламентуються його Статутом, який є установчим документом (стаття 4 Закону України "Про господарські товариства", стаття 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Щодо порядку набуття позивачкою права власності на частку у статутному капіталі Товариства
7.14. Згідно із частиною першою статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.
7.15. Суд звертає увагу на те, що за приписами частини першої статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не унормовано, що корпоративні права виникають у спадкоємця в момент набуття права на частку, а зазначення, що згода інших учасників товариства не потрібна, означає, що товариство не має права відмовити спадкоємцю у вступі до товариства.
7.16. Та обставина, що участь у товаристві спадкоємця не відбувається одночасно з набуттям права власності на частку, узгоджується і з приписами іншого законодавства.
7.17. Так, частиною другою статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства.
7.18. Ця норма не регулює спірних правовідносин та не діяла станом на момент прийняття спірного рішення, втім з неї вбачається, що спадкоємці в силу закону звертаються із заявами про вступ до товариства.
7.19. Те, що в наведеній нормі йдеться про спадкоємців учасника, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, не свідчить, що це положення передбачає порядок вступу до товариства способом звернення із заявою лише для спадкоємців такого учасника, оскільки частина перша цієї ж статті не містить положень про перехід до спадкоємців прав на частку, залежно від розміру частки, яка належала учаснику-спадкодавцю. Отже частина друга наведеної норми лише встановлює для означених у ній спадкоємців обмеження у часі щодо вступу у товариство.
7.20. Такий висновок узгоджується і з приписами підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, що діяла станом на 11.03.2019), яким передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається заява про вступ до товариства.
7.21. На момент прийняття спірного рішення абзац тринадцятий частини п`ятої статті 17 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" діяв у редакції, відповідно до якої справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті "в" цієї частини, засвідчується нотаріально; разом з таким документом подається доказ набуття права на спадщину або доказ правонаступництва (оригінал документа або його копія, вірність якої засвідчена нотаріально або тим, хто видав документ); якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вступ до товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.
7.22. Тобто, для державної реєстрації змін відомостей щодо складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю вимагалося подання згоди загальних зборів товариства, якщо це передбачено нормами статуту самого товариства, а як зазначено у цій постанові, нормами статуту Товариства на час прийняття спірного рішення було передбачено прийняття спадкоємців учасників Товариства за згодою зборів учасників.
7.23. В подальшому, з 02.11.2019, статтю 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" законодавцем було змінено, а саме: було спрощено процедуру реєстрації вступу до товариства, зокрема у випадку спадкування частки у статутному капіталі товариства, і така зміна відбулась без внесення змін до статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що є підставою для висновку, що цією статтею з моменту набуття нею чинності було передбачене саме право на вступ спадкоємця учасника, якому (спадкоємцю) перейшло право на частку, до товариства з обмеженою відповідальністю, і таке право на вступ до товариства (за умови відповідного волевиявлення) не залежить від згоди інших учасників товариства.
7.24. Так, абзацом 17 частини п`ятої статті 17 цього Закону визначено, що для державної реєстрації змін відомостей щодо складу учасників товариства подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину. Також була виключена норма щодо необхідності подання нотаріально посвідченої згоди інших учасників на вступ до товариства.
7.25. Таким чином, з моменту втрати чинності з 02.11.2019 старої редакції частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", для реєстрації вступу до товариства особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства, має подати до державного реєстратора нотаріально засвідчену заяву про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю; квитанцію про сплату адміністративного збору; нотаріальну засвідчену копію свідоцтва про право на спадщину, без необхідності надання згоди інших учасників на вступ до товариства.
7.26. Підсумовуючи Суд дійшов висновку, що позивачка станом на дату прийняття спірного рішення для набуття статусу учасника товариства мала право звернутися із заявою до Товариства про вступ до нього, а Товариство повинно було прийняти рішення про прийняття її до Товариства, оскільки учасники останнього не могли відмовити їй у цьому праві вступу.