РІШЕННЯ
Іменем України
14 квітня 2021 року
Київ
справа №9901/39/20
адміністративне провадження №П/9901/39/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Васильєвої І.А., Гусака М.Б., Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
секретар судового засідання Драга Р.В.,
за участю:
представника позивача Шепітка Г.І.,
представника відповідача Русакової І.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції справу №9901/39/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
І. ПОЗОВНІ ВИМОГИ
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі також ВРП, відповідач), у якому просив суд визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 09.01.2020 №12/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
Як вважає позивач, рішення ВРП від 09.01.2020 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що оскаржуване рішення про його звільнення з посади судді не містить посилань на визначені законом підстави звільнення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Право на вмотивованість рішення є складовою права на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції. На думку позивача, питання наявності порушень в його діях є спірним та процесуально дискусійним.
Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що не був і не міг бути сповіщеним про призначення засідання ВРП на 09.01.2020, оскільки станом на цю дату перебував у відпустці та на лікарняному. Повідомлення про призначення засідання ні позивач, ні його представник не отримували. Також, позивач вказує на те, що не мав доступу до електронних інформаційних систем та не міг дізнатися про призначене засідання.
Позивач зазначає, що відповідач не мав повноважень розглядати 09.01.2020 подання про його звільнення з посади до винесення рішення по суті стосовно скарги представника позивача на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП з клопотанням про поновлення строку на його оскарження. На переконання позивача, ухвала ВРП про залишення без розгляду та повернення скарги представника позивача на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є такою, що винесена незаконно та має бути скасована.
Окрім вказаного, позивач посилається на те, що склад ВРП, який ухвалив оскаржуване рішення, не мав повноважень його ухвалювати, оскільки окремі члени ВРП, які брали участь у її засіданні, не мали права брати участі в голосуванні при ухваленні оскаржуваного рішення. Зокрема, ОСОБА_2 приймала участь під час розгляду Першою Дисциплінарною палатою ВРП дисциплінарної скарги, була членом Першої Дисциплінарної палати ВРП, у свою чергу, ухвала ВРП про відмову у задоволенні заяви про відвід ОСОБА_2 є необґрунтованою та невмотивованою; ОСОБА_3, повинен був заявити самовідвід, оскільки член його сім`ї брав участь у розгляді цивільних справ під головуванням судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 ; ОСОБА_6, повинен був заявити самовідвід, оскільки ухвалою ВРП був відведений від участі в розгляді клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням останнього до кримінальної відповідальності, і ці справи є взаємопов`язаними. Крім того, ВРП необґрунтовано відмовила у задоволенні заяви позивача про відвід членів ВРП ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . У адміністративному позові ОСОБА_1 також відзначає, що ОСОБА_4 не наділений повноваженнями члена ВРП, оскільки останній, на думку позивача, незаконно, всупереч вимог статті 131 Конституції України, обіймає посаду члена ВРП два строки поспіль.
Підсумовуючи, позивач зазначає, що вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, невмотивованим і таким, що підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
Відповідач у письмових запереченнях проти позову, просить відмовити в його задоволенні повністю, зазначаючи наступне.
Частиною другою статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" визначено підстави для оскарження та скасування рішення про звільнення суддів з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, такі підстави є вичерпними.
Відповідач стверджує, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Ради, які приймали участь у його ухваленні, мотиви прийняття такого рішення в ньому зазначено. На думку відповідача, доказів про наявність підстав про визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення позивачем не наведено. Підставою для ухвалення оскаржуваного рішення слугувало подання Першої Дисциплінарної палати ВРП. Відповідач зауважує, що позивач скористався своїм правом на процесуальне та судове оскарження актів ВРП. У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ухвалюючи рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, ВРП діяла у відповідності до закону. Як наголошує відповідач, у справі, що розглядається факт вчинення дисциплінарного проступку не потребує доказування та не підлягають оцінці обставини дисциплінарного проступку. Відповідачем відзначено, що позивач належним чином повідомлений про призначення засідання ВРП, на якому ухвалено оскаржуване рішення, шляхом надсилання відповідних повідомлень на адресу суду, інші адреси відповідачу не відомі, на відповідача не покладено обов`язку перевіряти отримання позивачем повідомлення про призначення засідання ВРП. Також, відповідач звертає увагу, що заяви позивача про відвід членів ВРП належним чином розглянуто, ухвалено обґрунтовані рішення.
Позивач подав заперечення на відзив, у якому додаткового вказав, що неповноважність складу ВРП при ухваленні рішення також підтверджується сумнівами у неупередженості члена ВРП ОСОБА_5, оскільки останній проводив попередню перевірку скарг на дії судді ОСОБА_1 і потім приймав участь в ухваленні рішення про звільнення позивача з посади судді. При попередній оцінці відомостей, повідомлених у дисциплінарних скаргах, ознайомившись з матеріалами справи, член ВРП ОСОБА_5 не міг бути неупередженим та безстороннім. Позивач окремо наголошує, що преюдиційними обставинами не можна визнати правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2020 (провадження №11-3сап20). Крім того, позивач посилається на неповноважність складу ВРП під час ухвалення оскаржуваного рішення, неповідомлення про призначення розгляду подання про його звільнення та вказує на невідповідність рішення ВРП критеріям пропорційності та обґрунтованості.
Відповідач у додаткових поясненнях, поданих на заперечення на відзив, наголошує, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставини та висновки дисциплінарного органу щодо змісту та характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності, оскільки для цього законодавством передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. У свою чергу, рішення ВРП, ухвалене за результатом розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу, може переглядатись Великою Палатою Верховного Суду. Отже, остаточним рішенням в межах дисциплінарної процедури щодо судді є рішення Великої Палати Верховного Суду, що ухвалюється за результатами розгляду скарги на рішення Ради.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2020 відкрито провадження у справі №9901/39/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою суду від 11.03.2020 провадження у справі №9901/39/20 зупинено до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду (провадження №11-3сап20) за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 10.12.2019 №3404/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 13.09.2019 №2437/1дп/15-19.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2020 (провадження №11-3сап20) скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 10.12.2019 №3404/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13.09.2019 №2437/1дп/15-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1" залишено без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 10.12.2019 №3404/0/15-19 - без змін.
Судові засідання з розгляду адміністративної справи №9901/39/20 для з`ясування наявності обставин щодо поновлення провадження у справі призначено на 27.01.2021, у подальшому - на 10.02.2021.
09.02.2021 позивачем подано клопотання про витребування доказів, зокрема, позивач просив витребувати у відповідача ухвалу ВРП від 09.01.2020 №8/0/15-20 про відмову у задоволенні заяви про відвід члена ВРП ОСОБА_6 .
Розгляд справи відкладався за клопотаннями сторін.
Судом задоволено клопотання представників позивача та відповідача про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 14.04.2021 суд поновив провадження у справі №9901/39/20. Крім того, представник позивача відкликав клопотання про витребування доказів.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, просив відмовити з підстав, викладених у відзиві.
У відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції, розглянувши справу за участю представників сторін, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Указом Президента України від 15.01.2007 №16/2007 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Суворовського районного суду міста Одеси. Постановою Верховної Ради України від 12.01.2012 №4322-VI позивач обраний на посаду судді цього суду безстроково.
Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13.09.2019 №2437/1дп/15-19 суддю Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Оцінюючи дії ОСОБА_1 під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, Перша Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що суддя Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 під час розгляду справи №523/7980/19 всупереч вимогам статті 129 Конституції України та покладеним на суд завданням щодо здійснення судочинства на принципах верховенства права, на порушення вимог статей 48, 56 Закону "Про судоустрій і статус суддів", діючи не в цілях, визначених статтями 2, 5 Цивільного процесуального кодексу України, грубо порушив обов`язки судді та допустив порушення правил щодо юриздикції, внаслідок чого безпідставно вжив заходи забезпечення позову у спосіб, не передбачений законом, вийшовши за межі наданих суду повноважень; не дотримався вимог статті 19 Конституції України, оскільки діяв не в межах та не у спосіб, передбачений законодавством, чим допустив грубе порушення закону, заблокувавши роботу державного органу суддівського врядування, чим втрутився в дискрецію суб`єкта владних повноважень щодо проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, що, у свою чергу, підриває авторитет правосуддя.
10.12.2019 ВРП прийнято рішення №3404/0/15-19, яким залишено без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 13.09.2019 №2437/1дп/15-19.
09.01.2020 ВРП, розглянувши подання Першої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Вважаючи рішення ВРП від 09.01.2020 №№12/0/15-20 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо прийнятого ВРП рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за вчинення дисциплінарного проступку.
V. ОЦІНКА СУДУ
З урахуванням доводів і заперечень сторін, для вирішення спору слід з`ясувати правомірність дій ВРП в частині дотримання процедури винесення спірного рішення, а також обґрунтованості прийнятого рішення.
Правовідносини, які склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законами України "Про Вищу раду правосуддя" №1798-VIII від 21.12.2016, "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VII від 02.06.2016.
Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду, як суду першої інстанції, підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.
За змістом статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість судді гарантується Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частин першої, другої статті 112 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України визначено підстави для звільнення судді, зокрема, звільнення за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
На підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (у редакції Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII) підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Згідно з частинами першою та третьою статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.
Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Відповідно до положень статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення Дисциплінарної палати може бути оскаржено. Правом такого оскарження позивач скористався.
У свою чергу, 10.12.2019 ВРП прийнято рішення, яким залишено без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати про притягнення судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2020 (провадження №11-3сап20) скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 10.12.2019 №3404/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13.09.2019 №2437/1дп/15-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1" залишено без задоволення, а рішення ВРП - без змін.
Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування спірного рішення, позивач вказує, що відповідач не мав повноважень розглядати 09.01.2020 подання про його звільнення з посади до винесення рішення по суті стосовно скарги представника позивача на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП, з клопотанням про поновлення строку на його оскарження.
Водночас, ухвалою ВРП від 09.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1, поданого через адвоката Бовру Д.Ю., про поновлення строку на оскарження рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13.09.2019 №2437/1дп/15-19. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13.09.2019 №2437/1дп/15-19 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності залишено без розгляду та повернуто її скаржнику. В ухвалі зазначено, що суддя ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шепітко Г.І. 11.10.2019 надіслали до Вищої ради правосуддя скаргу на рішення Першої Дисциплінарної палати від 13.09.2019 в межах строку, передбаченого частиною другою статті 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", наданого для оскарження рішення Дисциплінарної палати. Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя, рішенням Вищої ради правосуддя від 10.12.2019 №3404/0/15-19 рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13.09.2019 №2437/1дп/15-19 про притягнення судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності залишено без змін.
Положеннями Закону України "Про доступ до судових рішень" встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №11-60сап20 ухвалу ВРП від 09.01.2020, якою залишено без розгляду та повернуто скаргу судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1, подану через адвоката Бовру Д.Ю., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13.09.2019 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності залишено без змін.
Доводи позивача, що ухвала ВРП про залишення без розгляду та повернення скарги його представника на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є такою, що винесена незаконно та має бути скасована, судом відхиляються через безпідставність. Суд вбачає оціночну думку позивача, яка ґрунтується на незгоді ОСОБА_1 з викладеними висновками.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що аргументи для обґрунтування адміністративного позову містяться в основі скарги позивача до ВРП на рішення про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та були предметом дослідження. ВРП залишено без змін рішення Першої дисциплінарної палати ВРП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Крім того, рішення ВРП про залишення без змін рішення Дисциплінарної палати підлягало судовому перегляду Великою Палатою Верховного Суду.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 вважає, що склад ВРП, який ухвалив оскаржуване рішення, не мав повноважень його ухвалювати.
Стаття 18 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлює, що ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
Згідно з положеннями частини другої статті 30 цього Закону засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
З наявного в матеріалах справи оскаржуваного рішення ВРП слідує, що рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її членами, які брали участь у його ухваленні (16 членів).
Розглянувши доводи позивача про неповноважність складу ВРП, яким ухвалено спірне рішення, суд не вбачає підстав вважати їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Стосовно сумнівів позивача в неуперередженості членів ВРП, суд враховує, що як вбачається з матеріалів справи, представниками ОСОБА_1 09.01.2020 членам ВРП ОСОБА_3 та ОСОБА_6 заявлено відводи.
Ухвалою ВРП від 09.01.2020 №8/0/15-20 відмовлено у задоволенні заяви представника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 - адвоката Шепітка Г.І. про відвід члена ВРП ОСОБА_6 під час розгляду скарги адвоката Боври Д.Ю. в інтересах судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19.09.2019 №2437/1дп/15-19 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з клопотанням про поновлення строку на оскарження.
Ухвалою ВРП від 09.01.2020 №11/0/15-20 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3. під час розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13.09.2019 №2437/1дп/15-19.
Також, суд не погоджується з твердженням позивача, що члени ВРП, які брали участь у її засіданні, не мали права брати участі в голосуванні при ухваленні оскаржуваного рішення. Зокрема, ОСОБА_2 приймала участь під час розгляду Першою Дисциплінарною палатою ВРП дисциплінарної скарги, була членом Першої Дисциплінарної палати ВРП, член ВРП ОСОБА_5 проводив попередню перевірку скарг на дії судді ОСОБА_1 і потім приймав участь в ухваленні рішення про звільнення позивача з посади судді.
Правового обґрунтування своїм викладеним твердженням, позивач не наводить.
Відповідно до частини восьмої статті 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" у розгляді скарги не беруть участі члени Вищої ради правосуддя, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Член Дисциплінарної палати, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, в якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати, із доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати.
У свою чергу, суд погоджується з доводами відповідача, що нормами права, що застосовуються у спірних правовідносинах не встановлено обмежень щодо участі членів Дисциплінарної палати при ухваленні кінцевого рішення про звільнення. Крім обмежень, визначених частиною восьмою вказаного Закону, інших обмежень щодо участі членів ВРП при ухвалення рішення про звільнення з посади законодавством не встановлено
Щодо посилання ОСОБА_1 на незаконну, на його думку, участь ОСОБА_4 при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки останній не наділений повноваженнями члена ВРП. Позивач вважає, що ОСОБА_4 незаконно, всупереч вимог статті 131 Конституції України, обіймає посаду члена ВРП два строки поспіль, суд констатує, що матеріали справи не містять доказів втрати чинності рішенням про обрання останнього на посаду члена ВРП.
Окрім того, позивач одним з аргументів для скасування оскаржуваного рішення зазначає обставини, які, на його думку, свідчать про недотримання відповідачем процедури повідомлення ОСОБА_1 про призначення засідання ВРП.
Відповідно до приписів частини третьої статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Як унормовано частинами п`ятою-шостою цього Закону, особа, питання щодо якої має розглядатися Вищою радою правосуддя, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.
Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Матеріали справи свідчать, що засідання ВРП щодо розгляду питання про звільнення позивача з посади призначалось неодноразово, у тому числі, з урахуванням клопотання позивача про відкладення засідання. Як вбачається, листом від 26.12.2019 на адресу суду судді ОСОБА_1 надіслано повідомлення про засідання, призначене ВРП на 09.01.2020.
З урахуванням викладеного, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи в сукупності із наведеними положеннями законодавства України, Суд дійшов висновку про дотримання ВРП регламентованої процедури розгляду подання Першої дисциплінарної палати ВРП щодо звільнення позивача із посади судді.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, суд вважає за необхідне зазначити, що повноваження відповідача стосовно ухвалення рішення щодо звільнення судді з посади є дискреційними та виключною компетенцією його, як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою.
З положень Рекомендації №R(80)2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 (надалі також "Рекомендація R (80)2") - під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників Міністрів).
При цьому рішення приймається за внутрішнім переконанням кожного члена ВРП, на яку покладений обов`язок формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації з урахуванням їхніх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя.
Отже, жоден інший суб`єкт чи орган, в тому числі і суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції ВРП щодо призначення судді, звільнення судді.
При цьому, у відповідності до частини другої статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення Ради про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1)склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2)рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
3)рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Дослідивши зміст, оскаржуваного позивачем рішення ВРП, Суд зазначає, що обумовлених підстав, які передбачені частиною другою статті 57 цього Закону немає, оскільки рішення прийнято та підписано повноваженим складом Ради, де визначені законом підстави звільнення судді та наведено мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
У цій справі наявні підстави вважати, що зміст оскаржуваного рішення ВРП про звільнення позивача з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України містить посилання на визначені законом підстави для звільнення судді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України) та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків - рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, яке залишено без змін рішенням ВРП, що у свою чергу, залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду.
Щодо інших аргументів заявника, що зазначені в позові, то вони стосуються його незгоди із висновками Першої Дисциплінарної палати ВРП, зазначеними в рішенні, які вже перевірені Вищою радою правосуддя та містяться в рішенні ВРП про залишення без змін рішення Першої дисциплінарної палати, а також Великою Палатою Верховного Суду. За результатом розгляду судовий орган ухвалив судове рішення, що набрало законної сили та є обов`язковим.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду надала оцінку доводам позивача стосовно мотивації рішення ВРП, яким залишено без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку та пропорційності накладеного на нього дисциплінарного стягнення, тобто стосовно обставин, зазначених позивачем як підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Відповідно до положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові, що набрала законної сили, обставини не підлягають доказуванню у цій справі, що вирішується Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.
У свою чергу, рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних з цим питань, оскільки для цього Законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про Вищу раду правосуддя" передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених Законів не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішення питання про звільнення судді з посади.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглядаючи адміністративну справу, суд виходить з того, що за приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та беручи до уваги конституційні положення статті 55 Основного закону, як і те, що вирішення спорів, що виникають за участю ВРП, віднесено до юрисдикції адміністративного суду, при розгляді цієї справи суд не обмежений з`ясуванням лише визначених Законом підстав для оскарження і скасування рішення ВРП, а вирішує справу з урахуванням засад адміністративного судочинства.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, ґрунтуючись на засадах верховенства права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 22, 245, 246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -