У х в а л а
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 204/682/21
Провадження № 14-54зц21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддівАнцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилась із заявою ОСОБА_1 (далі - заявник) від 7 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - позивачі) до Держави України (далі - відповідач) в особі Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Запорізького окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про стягнення матеріальної та моральної шкоди і
в с т а н о в и л а :
1 лютого 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду.
4 лютого 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу, згідно з якою повернув позовну заяву. Мотивував тим, що дії позивачів є зловживанням процесуальними правами, оскільки вони неодноразово звертаються до суду з позовною заявою для вирішення питання, яке вже суд вирішив, за відсутності інших підстав або нових обставин, подають декілька позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
23 березня 2021 року Дніпровський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою апеляційну скаргу визнав неподаною та повернув заявникові. Мотивував тим, що заявник не надав докази сплати судового збору. Тому суд, керуючись статтями 185, 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув.
Заявник надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду датовану 7 квітня 2021 року заяву, яку вважає клопотанням. У цьому документі просить:
- звільнити від сплати судового збору з огляду на майновий стан;
- скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від "23 грудня 2020 року" 4 лютого 2021 року;
- скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року;
- повернути справу на повторний розгляд по суті до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у новому складі суду;
- відповідно до частини другої статті 276 ЦПК України поновити "гарантію права співавторів технології ОСОБА_1 " ІНФОРМАЦІЯ_1" на розгляд справи у суді", "гарантію екологічних прав співавторів технології ОСОБА_1 " ІНФОРМАЦІЯ_1".
З огляду на зміст зазначеної письмової заяви, в якій заявник просить у касаційному порядку переглянути та скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій, така заява не є клопотанням.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до статті 391 ЦПК України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
Відкриття касаційного провадження згідно зі статтями 393 і 394 ЦПК України передбачає перевірку правильності оформлення касаційної скарги та дотримання порядку її подання.
Підстави та порядок передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду передбачені статтями 403 і 404 параграфа 3 глави 2 розділу V "Касаційний розгляд" ЦПК України. За змістом вказаних статей після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду справи до Великої Палати Верховного Суду передається справа, а не касаційна скарга.
Тобто, питання прийняття касаційної скарги, відкриття касаційного провадження та передання справи до Великої Палати Верховного Суду віднесені до повноважень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Саме Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду наділений повноваженнями відкрити касаційне провадження у справі, а у випадках, передбачених статтею 403 ЦПК України, - передати справу до Великої Палати Верховного Суду. Чинний процесуальний закон не передбачає повноваження Великої Палати Верховного Суду самостійно прийняти до розгляду справу на прохання учасника останньої. Отже, у справі № 204/682/21 Велика Палата Верховного Суду не є судом, встановленим законом, для перегляду, про який просить заявник, оскільки таким судом є Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Крім того, вичерпний перелік підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлює стаття 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 цього кодексу вирішує саме Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Оскільки зі змісту звернення заявника зрозуміло, що він не погоджується із судовими рішеннями першої й апеляційної інстанцій, просить переглянути вказані судові рішення, скасувати їх та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, таке звернення необхідно передати за належністю до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 388, 391, 394, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду