ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/87/19
Провадження № 11-68заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
представників позивача - адвокатів Кравця Р. Ю., Мартиненко А. В.,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє через адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року (судді Хохуляк В. В., Васильєва І. А., Гончарова І. А., Коваленко Н. В., Ханова Р. Ф.) в адміністративній справі № 9901/87/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС; Комісія) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення і
ВСТАНОВИЛА:
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами:
- визнати протиправними дії щодо встановлення ВККС та Громадською радою міжнародних експертів (далі - ГРМЕ) для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, та зобов`язати Комісію завершити кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС та ГРМЕ, прийняте на спільному засіданні 18 січня 2018 року.
Вимоги мотивував тим, що положення Закону України від 07 червня 2018 року № 2447-VIII "Про Вищий антикорупційний суд" (далі - Закон № 2447-VIII), які визначають порядок проведення конкурсу на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду, не відповідають вимогам доступності, чіткості та передбачуваності, що порушує право позивача щодо здійснення професійної діяльності та право бути суддею. Встановлення таких вимог, як законність джерел походження майна, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України.
Наголошує на тому, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, у тому числі щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК). У матеріалах досьє кандидата на посаду судді ( ОСОБА_1 ) відсутня будь-яка інформація від названого органу, яка б давала підстави стверджувати про невідповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції.
Усупереч виключному праву судів перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень у межах положень процесуального законодавства, ВККС вдалась до оцінки дій судді щодо розгляду ним конкретної судової справи. Встановлення відповідності кандидата на посаду судді шляхом дослідження ВККС та ГРМЕ окремих судових рішень не відповідає положенням частини четвертої статті 8 Закону № 2447-VIII.
Намір особи обійняти посаду, яка передбачає набуття статусу публічної особи, жодним чином не впливає на обов`язок органів державної влади поважати та не порушувати права членів сім`ї та близьких родичів на приватне життя, збирати, зберігати та обробляти конфіденційну інформацію без їхньої згоди. Звертає увагу на те, що він надавав згоду на отримання ВККС інформації щодо себе, однак його згода не поширювалась на ГРМЕ чи перекладачів.
До того ж ГРМЕ під час проведення конкурсу прийняла свій регламент, який визначав критерії оцінки кандидатів на посаду судді, натомість цей документ не має наперед установленої сили встановлювати нові вимоги до кандидатів. Наявність необмежених дискреційних повноважень Комісії та ГРМЕ щодо проведення перевірки законності походження майна та наявності знань і практичних навичок для розгляду справ з метою встановлення критерію доброчесності, за відсутності законодавчого механізму захисту від внесення змін до проведення добору суддів, порушує право на захист.
Крім того, позивач звертався до ВККС із заявою про відвід членів Комісії через наявність даних про конфлікт інтересів та обставини, що викликають сумнів у їх безсторонності (прийняття Комісією рішення про переведення судді ОСОБА_1 для подальшого здійснення правосуддя до Донецького апеляційного адміністративного суду, який пізніше було ліквідовано; прийняття ОСОБА_1 як суддею Вищого адміністративного суду України рішень не на користь органів державної влади). При цьому питання відводу вирішувалось у присутності членів ВККС, яким позивач висловив недовіру.
Ще одним проявом порушення права на захист вважає проголошення ВККС та ГРМЕ резолютивної частини оскаржуваного рішення про припинення участі в конкурсі й недоведення до відома позивача його мотивів, що позбавило можливості навести обґрунтування його незаконності.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 лютого 2021 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд дійшов висновку, що Комісія прийняла рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
3. ОСОБА_1 не погодився з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги в основному є подібними до наведених у позовній заяві й зводяться до того, що суд першої інстанції всупереч судовому контролю за дискреційними адміністративними актами не дослідив рішення Комісії на предмет перевірки об`єктивності та обґрунтованості висновків.
З погляду апелянта, суд першої інстанції не надав значення обставинам, які були достатніми й необхідними для скасування рішення відповідача. Зокрема, такими обставинами вважає те, що всупереч вимогам частин четвертої, п`ятої статті 8 Закону № 2447-VIII відповідач провів спільне спеціальне засідання з ГРМЕ, на якому вирішив питання, які не віднесені до предмета розгляду на такому засіданні. ВККС та ГРМЕ протиправно розглядали питання декларування, оскільки за частиною четвертою цієї статті правильність декларування не віднесена до підстав перевірки на спільному спеціальному засіданні. ВККС та ГРМЕ зарахували до незаконних дій отримання страхових виплат, які стосуються особи позивача, хоча отримання цих платежів здійснювалося у відповідності із законом, тому не мало розглядатися на спільному спеціальному засіданні. Визнали також належним джерелом походження відомостей про порушення декларування Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ), яке не було власником інформації щодо декларування за відсутності корупційного правопорушення, тоді як джерелом такої інформації мало бути НАЗК, яке як спеціальний державний орган, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування корупційних правопорушень, не подало даних про недотримання позивачем порядку декларування. Понад те, відомості НАБУ про порушення правил декларування протиправно включили до досьє кандидата на посаду судді.
Наголошує на тому, що на спільному спеціальному засіданні протиправно розглядалося питання самовідводу позивача, який той повинен був заявити під час розгляду конкретної справи, хоча суд мав би зважити на те, що згідно із частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII питання взяття самовідводу не віднесено до підстав перевірки на спільному спеціальному засіданні ВККС та ГРМЕ. Надання повноважень адвокатам Кравцю Р. Ю. та Мартиненко А. В. на представництво інтересів ОСОБА_1 відбулося з метою отримання правничої допомоги під час вирішення питання з розгляду дисциплінарного провадження, відкритого Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя. Така інформація була розміщена на офіційному вебсайті цього органу, була загальнодоступною та кожного разу розкривалася адвокатами під час судових засідань за участю судді ОСОБА_1 . Жодних заяв про відвід судді від учасників справи з цієї підстави не надходило. До того ж ні ВККС, ні ГРМЕ не наділені повноваженнями встановлювати правильність застосування судом положень процесуального закону, які визначають питання вирішення самовідводу судді. Особливо виокремлює, що Рада суддів України своїм листом підтвердила відсутність конфлікту інтересів в описаній ситуації.
ОСОБА_1 покликається також на протиправне збирання, зберігання та обробку конфіденційної інформації його членів сім`ї та близьких осіб, оскільки позивач не надавав та не міг надати від їх імені згоду на втручання в їхнє приватне життя.
Протиправним вважає використання і поширення конфіденційної інформації відносно позивача перед членами ГРМЕ та перекладачами, оскільки своєї згоди на збирання, зберігання та обробку конфіденційної інформації ГРМЕ та перекладачам він не надавав, через що висновки суду першої інстанції не можна віднести до таких, що відповідають вимогам закону та змісту фактичних обставин.
Посилається на брак мотивів суду стосовно стверджуваного порушення права позивача на неупереджений розгляд, проявом якого є те, що члени ВККС приймали рішення за наявності конфлікту інтересів, а розгляд заяви про відвід відбувся з порушенням вимог судоустрійного законодавства. Вважає, що склад ГРМЕ і спільний склад ГРМЕ та ВККСУ на спільному спеціальному засіданні не відповідає міжнародним стандартам правосуддя та порушує принцип незалежності судді, закріплений у статті 126 Конституції України.
Упереджене, необ`єктивне та несправедливе ставлення до кандидатури позивача вбачає також у тому, що ОСОБА_1 як суддя Вищого адміністративного суду України неодноразово висловлював свою принципову позицію під час розгляду справ щодо протиправності дій та рішень Комісії, Вищої ради правосуддя, Президента України, висловлював окремі думки, в яких критично оцінював діяльність цих інституцій.
З посиланням на положення частини десятої статті 131, статті 126 Конституції України обґрунтовує безпідставність залучення ГРМЕ до участі в забезпеченні добору та оцінюванні суддів, оскільки остання не входить до системи правосуддя та не набуває статусу суб`єкта владних повноважень.
4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 березня 2021 року відкрила апеляційне провадження у зазначеній справі, а ухвалою від 16 березня 2021 року призначила її до розгляду.
5. У судовому засіданні представники позивача - адвокати Кравець Р. Ю., Мартиненко А. В. підтримали доводи апеляційної скарги та, мотивуючи необхідність її задоволення, послались в основному на доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився.
6. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення представників позивача, дослідила матеріали справи і дійшла такого висновку.
02 серпня 2018 року ВККС рішенням № 186/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, з яких 27 посад суддів до Вищого антикорупційного суду та 12 посад до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
01 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
03 жовтня 2018 року Комісія прийняла рішення про допуск ОСОБА_1 до участі в конкурсі на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Згідно з рішенням Комісії від 27 грудня 2018 року № 326/зп-18 ОСОБА_1 отримав 139,5 бала та його допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
На спеціальному спільному засіданні ГРМЕ ініційовано розгляд питання відповідності кандидата на посаду судді критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII.
У своєму висновку ГРМЕ зазначила, що кандидат на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в декларації особи на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік не вказав про страхові виплати в сумі 1167,45 грн та 36 118 грн, отримані ним та його дружиною відповідно.
До факторів, що свідчать про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, ГРМЕ віднесла те, що позивач 23 червня 2017 року надав довіреність на представництво його інтересів адвокатам, які 13 липня 2017 року представляли інтереси одного з учасників справи, розгляд якої здійснювався колегією суддів, до складу якої входив ОСОБА_1
18 січня 2019 року ВККС прийняла рішення № 54/вс-19, яким визначила, що кандидат на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону № 2447-VIII, однак таке рішення не набрало установленої цією статтею кількості голосів.
Цим же рішенням визнано кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що припинив участь в оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року конкурсі на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
7. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає визначеним Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" вимогам до кандидатів на посаду судді, а також додатковим спеціальним вимогам, встановленим частиною першою статті 7 Закону № 2447-VIII.
Згідно із частиною третьою статті 81 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) на посаду судді відповідного вищого спеціалізованого суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 33 Закону № 1402-VIII суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, встановленим законом.
Згідно із частиною одинадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів вищого спеціалізованого суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Частинами першою та другою статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
8. З метою сприяння ВККС у встановленні для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, утворюється ГРМЕ. ГРМЕ, що утворена і здійснює діяльність відповідно до Закону № 1402-VIII, на час діяльності ГРМЕ не залучається до встановлення відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду передбаченим законом критеріям для цілей кваліфікаційного оцінювання (частина четверта статті 8 Закону № 2447-VIII).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2447-VIII ГРМЕ утворюється строком на шість років ВККС для сприяння їй у підготовці рішень з питань призначення на посади суддів Вищого антикорупційного суду та є її допоміжним органом.
Частиною дев`ятою статті 9 Закону № 2447-VIII визначено, що ГРМЕ: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду; 2) надає ВККС інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду; 3) бере участь у спеціальному спільному засіданні у передбачених цим Законом випадках; 4) вживає заходів до захисту персональних даних, інформації з обмеженим доступом, які стали відомі ГРМЕ, її членам у зв`язку зі здійсненням їх повноважень.
Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 2447-VIII за ініціативою не менше трьох членів ГРМЕ питання відповідності будь-якого кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним в частині четвертій цієї статті, розглядається на спеціальному спільному засіданні ВККС та ГРМЕ. Рішення щодо відповідності такого кандидата цим критеріям ухвалюється більшістю від спільного складу ВККС та членів ГРМЕ, за умови, що за нього проголосували не менше половини членів ГРМЕ. У разі неприйняття такого рішення кандидат вважається таким, що припинив участь у конкурсі. Таке спеціальне спільне засідання проводиться не пізніше ніж на тридцятий день з дня оголошення результатів іспиту, що складається кандидатами для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності.
За запитом не менше як трьох членів ГРМЕ перед спеціальним спільним засіданням ВККС та ГРМЕ може проводитись попередня співбесіда з кандидатами на посаду судді Вищого антикорупційного суду, у якій повинні взяти участь не менше шести членів Комісії.
За змістом підпункту 4.11.5 пункту 4.11 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент ВККС), не менше як три члени ГРМЕ можуть ініціювати розгляд питання відповідності кандидата критеріям на спеціальному спільному засіданні шляхом подання до Комісії повідомлення про ініціювання спеціального спільного засідання.
Комісія визначає дати, час і місце проведення спеціального спільного засідання. Дати і час проведення такого засідання визначаються, зважаючи на розумні і погоджені ГРМЕ та Комісією строки, необхідні для його проведення, ураховуючи установлені законом і рішеннями Комісії строки проведення процедур у межах відповідного конкурсу, зокрема строки проведення спеціального спільного засідання і повідомлення кандидата (підпункт 4.11.5.4 пункту 4.11 Регламенту ВККС).
Відповідно до підпункту 4.11.8.2 пункту 4.11 Регламенту ВККС спеціальне спільне засідання проводиться у спільному складі Комісії та ГРМЕ шляхом безпосередньої участі членів Комісії та ГРМЕ у такому засіданні.
Розгляд питання відповідності кандидата критеріям на спеціальному спільному засіданні проводиться в такому порядку: 1) доповідь члена ГРМЕ щодо змісту інформаційної записки; 2) пояснення кандидата на посаду судді; 3) за необхідності, постановлення запитань до кандидата членом Комісії і ГРМЕ та надання відповіді кандидатом; 4) обговорення членами Комісії й ГРМЕ питання відповідності кандидата та голосування.
Часовий регламент спільного спеціального засідання встановлюється більшістю голосів спільного складу Комісії й ГРМЕ, за умови підтримки цього рішення щонайменше трьома членами ГРМЕ (підпункт 4.11.9 пункту 4.11 Регламенту ВККС).
Комісія виконує функції та здійснює повноваження: у пленарному складі; у складі кваліфікаційної палати; у складі палати з питань добору і публічної служби суддів; у складі колегії.
Після обговорення інформації про кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду на спеціальному спільному засіданні на голосування виноситься питання лише щодо того, чи відповідає кандидат критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII (підпункт 4.11.10 пункту 4.11 Регламенту ВККС).
За змістом підпунктів 4.11.10.3, 4.11.10.4 пункту 4.11 Регламенту ВККС кандидат визнається таким, що відповідає критеріям і продовжує участь у конкурсі, якщо за таке рішення проголосувало не менше ніж дев`ять членів Комісії та три члени ГРМЕ. В іншому випадку, якщо таке рішення не ухвалено, кандидат визнається таким, що не відповідає критеріям і припиняє участь у конкурсі.
Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
9. Як свідчить аналіз застосованих судом правових норм у цій справі, до кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду, крім загальних вимог, визначених для суддів Законом № 1402-VIIІ, встановлено ще й додаткові спеціальні вимоги, які закріплені у статті 7 Закону № 2447-VIII, а також запроваджено особливий механізм перевірки їх відповідності критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності) за допомогою долучення до цієї роботи спеціально утвореного органу - ГРМЕ.
При цьому встановлення відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критерію доброчесності є однією з обов`язкових умов для зайняття цієї посади. Органом, який сприяє ВККС в оцінюванні відповідності кандидата такому критерію, є ГРМЕ.
Рішення щодо відповідності кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду зазначеному вище критерію ухвалюється шляхом визначення результатів голосування членів ВККС і ГРМЕ за результатами спеціального спільного засідання, на якому відбувалось обговорення щодо відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним у частині четвертій статті 8 Закону № 2447-VIII. Формування результатів голосування здійснюється шляхом підрахунку голосів.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішення про те, що ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону № 2447-VIII, не набрало установленої цією статтею кількості голосів, у зв`язку із чим і була припинена участь кандидата в конкурсі. Такі наслідки прямо передбачені частиною п`ятою статті 8 Закону № 2447-VIII.
Водночас під час спільного засідання 18 січня 2019 року Комісія надала не на користь позивача значення сумнівам ГРМЕ стосовно доброчесності ОСОБА_1, які ґрунтувалися на тому, що останній неналежно виконав вимоги законодавства у сфері запобігання та протидії корупції щодо належного декларування своїх доходів і доходів членів своєї сім`ї. Також не розкрив інформацію про те, що уповноважені ним адвокати були представниками сторони у справі, яку ОСОБА_1 розглядав як суддя Вищого адміністративного суду України. При цьому пояснення позивача на спростування зазначеного членами Комісії та ГРМЕ визнані непереконливими.
В єдності та взаємозв`язку із цими даними ВККС також оперувала наявною інформацією Ради суддів України щодо роз`яснення наявності підстав для існування конфлікту у стосунках судді та адвоката, яка обумовлюється близькістю їх стосунків, існуванням приватного інтересу в них і його вплив на дії чи рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в умовах, коли законодавець не визначив критеріїв оцінювання, а особливо коли йдеться про оцінку таких загальних категорій, як "доброчесність" і "суспільна довіра", оцінювання завжди має суб`єктивний характер. За таких обставин вирішальним є особисте переконання кожного члена спільного складу ВККС та ГРМЕ, яке, зрештою, і визначає характер голосування.
Достатньою є наявність конкретної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприйняті як переконливі) не спростовує уявлення (сприйняття) визначених законом осіб щодо його достатньої відповідності цим критеріям.
10. У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) ВККС є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Щодо останнього, то Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.
Основоположні принципи впроваджені у національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів, та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики, затвердженому у новій редакції рішенням ХІ (чергового) з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року.
Відповідно до цього Кодексу суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім`ї.
За загальними правилами Кодексу суддівської етики судді зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв`язку із чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
Згідно з положеннями Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів на 316-й нараді заступників міністрів від 11 березня 1980 року, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
11. В аспекті наведеного треба вкотре зазначити, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання кандидатів відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
Жоден інший суб`єкт чи орган, зокрема й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.
12.Наведені позивачем підстави для скасування рішення ВККС від 18 січня 2019 року № 54/вс-19 ґрунтуються на його незгоді з питаннями, які викликали сумнів щодо відповідності його критерію доброчесності, і, як наслідок, загальною думкою (особистим переконанням) більшості членів від спільного складу ВККС та ГРМЕ, яка оформлена оскаржуваним рішенням.
Однак такі обставини не можуть бути предметом перевірки, оскільки за Законом № 1402-VIIІ та Законом № 2447-VIIІ суд не наділений повноваженнями визначати питання для оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), у тому числі й щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Таким спеціальним органом є ВККС за участю ГРМЕ, а отже, їх повноваження щодо вирішення питання відповідності кандидата такому критерію є дискреційними та знаходяться в межах їх виключної компетенції.
При цьому суд першої інстанції правильно вказав на те, що стверджувані ОСОБА_1 процедурні порушення з боку ГРМЕ також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ГРМЕ не є відповідачем у цій справі, а встановлення правомірності або неправомірності її дій не відноситься до предмета доказування у справі.
13. Велика Палата Верховного Суду не бачить підстав для визнання слушними доводів скаржника про необґрунтованість рішення Комісії та неналежне дослідження судом доказів, відображених у рішенні фактів і погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що це рішення Комісія прийняла у спосіб, на підставі та в межах повноважень, щo визначені Кoнституцією та законами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У рішенні Комісія надала оцінку доводам ОСОБА_1, які він навів на спростування кожного зі звинувачень ГРМЕ в його недоброчесності.
14. Покликання в апеляційній скарзі на незаконність дій ВККС щодо передачі до ГРМЕ досьє позивача як кандидата на посаду суддіє надуманими, оскільки не випливають з матеріалів справи.
ГРМЕ діє як допоміжний орган ВККС для сприяння останній у встановленні для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності, а тому надання доступу ГРМЕ до матеріалів досьє кандидата на посаду судді не може свідчити про протиправність таких дій.
05 грудня 2018 року ОСОБА_1 з метою встановлення для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності його як кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності) надав згоду на доступ ГРМЕ до матеріалів його досьє як кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавством не передбачено надання кандидатами окремо згоди на доступ до матеріалів їх досьє як кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду та окремо Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, які проходять у межах однієї конкурсної процедури.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини дев`ятої статті 8 Закону № 2447-VIIІГРМЕ збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду та надає ВККС інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду.
Із цього суд підсумував, що законодавство, яке визначає порядок проведення конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду, передбачає, що ГРМЕ має право лише збирати, аналізувати й перевіряти інформацію, що стосується доброчесності та професійної етики суддів. Оцінювання судді (кандидата на посаду), зокрема, його професійних знань і компетентності, моральної, етичної та психологічної доброчесності - це завдання органу, якому доручено проводити оцінювання (ВККС).
Висновок ГРМЕ може стосуватися лише встановлення (констатації) відповідності особи критеріям професійної етики та доброчесності судді і кандидата на посаду судді. ГРМЕ лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання та не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Висновок ГРМЕ є інформацією, яка міститься в досьє кандидата і підлягає дослідженню Комісією з-поміж іншої інформації при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.
Із цих міркувань суду вбачається, що висновок Комісії про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону № 2447-VIIІ, є не стільки рішенням, яке вона ухвалила винятково під впливом висновків та додаткової інформації ГРМЕ, скільки результатом реалізації власних статусних, дискреційних, законодавчих положень щодо встановлення обставин, існування яких не давало можливості визнати кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду таким, що відповідає основоположним принципам регламентації статусу судді та високим стандартам, яким він повинен відповідати.
Велика Палата Верховного Суду також акцентує увагу на тому, що посада судді покладає певні обмеження і обов`язки, зумовлені необхідністю неупередженого здійснення правосуддя. Зокрема, запорукою і необхідною умовою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка судді.
Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).
15. Велика Палата Верховного Суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і причин для втручання в нього немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання його протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
Твердження апеляційної скарги фактично дублюють доводи позовної заяви, які суд першої інстанції визнав безпідставними і необґрунтованими, навівши для цього відповідні мотиви. В апеляційній скарзі ці твердження не містять властивостей чи ознак, які б змушували й зобов`язували поглянути, сприйняти та оцінити спірні відносини по-інакшому й визнати їх достатніми для втручання в судове рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на решту доводів, приміром на поверхову і неглибоку оцінку судом мотивів, через які Комісія відмовилася визнати названі ним причини порушення правил декларування отриманого доходу та відсутності конфлікту інтересів, не спростовують правових висновків цієї постанови.
Інших доводів апеляційної скарги, якими обґрунтовується незаконність судового рішення і щодо яких не наведено мотивів їх відхилення, немає.
16. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У цій справі суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень процесуального права і ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Як згадано вище у цій постанові, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зроблених у рішенні від 10 лютого 2021 року.
Отже, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду