Ухвала
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 753/12916/15-ц
Провадження № 14-409 цс 18
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву ОСОБА_1 (далі - заявниця) про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року (далі також - заява про роз`яснення судового рішення) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон" (далі - ТзОВ "Орізон"), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та
в с т а н о в и л а:
у липні 2015 року ПАТ "Універсал Банк"звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.
11 січня 2016 року Дарницький районний суд м. Києва постановив ухвалу, згідно з якою закрив провадження у справі в частині вимог позивача до ТзОВ "Орізон".
15 червня 2016 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою залишив без змін ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2016 року.
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, вважаючи, що суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. У касаційній скарзі просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2016 рокута передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
22 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_2 оскаржила судові рішення з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.
31 жовтня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, згідно з якою касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнила частково: скасувала ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2016 року, а справу направила для продовження розгляду до Дарницького районного суду м. Києва.
6 жовтня 2020 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою заяву про роз`яснення судового рішення повернула заявниці, оскільки остання не виконала вимогу ухвали від 26 серпня 2020 року та не надала докази сплати судового збору за подання такої заяви.
26 жовтня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду повторно надійшла заява про роз`яснення судового рішення (вх. № 413/0/255-20). Заявниця мотивувала цю заяву так:
- у справі № 910/2983/16 ПАТ "Універсал Банк" звернулося з позовом до ТзОВ "Орізон" про стягнення заборгованості за кредитним договором №BL742 і додатковою угодою до нього №BL742-К/1, укладеними 26 грудня 2007 року. 5 грудня 2017 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив повністю. 8 липня 2020 року Північний апеляційний господарський суд залишив рішення суду першої інстанції без змін;
- у справі № 753/12916/15-ц Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, згідно з якою ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2016 року скасувала, а справу направила для продовження розгляду до Дарницького районного суду м. Києва. Вказала, що спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (пункт 41 постанови). Однак слід роз`яснити, чи Велика Палата Верховного Суду, визначивши юрисдикцію суду, "мала на увазі виключно конкретний цивільний позов ПАТ "Універсал Банк", у даній конкретній справі, чи Велика Палата мала на увазі, що саме в цивільному, а не господарському судочинстві має розглядатися будь-який позов ПАТ "Універсал Банк" до ТзОВ "Орізон" у даних кредитних правовідносинах за обставин, коли на момент звернення з таким позовом вже існує цивільне провадження про стягнення того ж самого боргу з фізичних осіб-поручителів".
27 жовтня 2020 року суддя Великої Палати Верховного Суду постановив ухвалу, згідно з якою заяву про роз`яснення судового рішення залишив без руху з огляду на те, що заявниця не надала суду інформацію, яка би підтверджувала факт сплати судового збору за подання цієї заяви.
Надалі разом із заявою про усунення недоліків від 23 листопада 2020 року (вх. № 440/0/255-20 від 24 листопада 2020 року) заявниця надала доказ сплати судового збору - квитанцію № 0.0.1917361239.1 від 23 листопада 2020 року.
25 листопада 2020 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про прийняття заяви про роз`яснення судового рішення до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
27 листопада 2020 року Велика Палата Верховного Суду направила у Дарницький районний суд м. Києва лист (вих. № 1327/0/256-20) із запитом про витребування матеріалів справи № 753/12916/15-ц на виконання її ухвали від 25 листопада 2020 року.
7 грудня 2020 року на адресу Великої Палати Верховного Суду надійшов лист (вх. №455/0/255-20) від 1 грудня 2020 року, в якому суд першої інстанції повідомив, що на підставі листа від 21 жовтня 2020 року справу № 753/12916/15-ц було направлено до Київського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги заявниці на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року.
8 грудня 2020 року Велика Палата Верховного Суду направила у Київський апеляційний суд лист (вих. № 1359/0/256-20) із запитом про витребування матеріалів справи № 753/12916/15-ц на виконання її ухвали від 25 листопада 2020 року.
14 грудня 2020 року на адресу Великої Палати Верховного Суду надійшов лист (вх. №461/0/255-20) від 1 грудня 2020 року, в якому суд апеляційної інстанції повідомив, що 28 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху апеляційну скаргу заявниці для усунення недоліків, вказаних у цій ухвалі. Крім того, у вказаному листі повідомив, що матеріали справи № 753/12916/15-ц будуть направлені на адресу Великої Палати Верховного Суду після закінчення апеляційного провадження.
2 квітня 2021 року Дарницький районний суд м. Києва надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду справу № 753/12916/15-ц разом із листом від 1 квітня 2021 року (вх. № 86/0/255-21) у відповідь на запит Київського апеляційного суду від 1 квітня 2021 року № 0606/992/2021.
За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення (частина перша статті 271 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового документа, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Роз`яснюючи судове рішення, суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до суті рішення та не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових відомостей, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу та порядку його виконання, суд відмовляє у роз`ясненні рішення (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 9 липня 2018 року у справі № 911/2050/16, від 29 серпня 2018 року у справі № 911/2050/16, від 14 травня 2019 року у справі № 904/2529/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 372/51/16-ц).
Згідно з частиною другою статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Отже, роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які виконуються у порядку, визначеному Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення слід відмовити. Згідно з постановою вона скасувала оскаржені судові рішення та направила справу для продовження розгляду до суду першої інстанції через порушення правил юрисдикції щодо розгляду спору, ініційованого у суді до 15 грудня 2017 року. Згідно з висновками, сформульованими у пунктах 52-53 тієї ж постанови, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.Натомість, за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець.Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, значення не має. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 534/1898/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18, від 5 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц).
Оскільки Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, це судове рішення не є тим, яке підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону № 1404-VIII.
Керуючись статтею 260, частиною другою статті 261, статтею 271 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду