Постанова
Іменем України
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 364/439/18
провадження № 51-1142км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Антонюк Н.О., Стороженка С.О.,
за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника
Червінської М.П., Подоляка М.С., Неживка І.В.(в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Неживка І. В. на вирок Володарського районного суду Київської області від 31 липня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
Зазначеним вироком ОСОБА_1 було засуджено за ч.1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК шляхом часткового приєднання невідбутоїчастини покарання за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року засудженому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
ОСОБА_1 визнано винуватим в умисному вбивстві за обставин, детально викладених у вироку. Суд визнав доведеним, що в період часу з 22:00 02 лютого до 12:00 03 лютого 2018 року в будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин завдав ножем не менше 32-х ударів у шию ОСОБА_2 . Внаслідок крововтрати від численних колото-різаних ушкоджень шиї з пораненням лівої зовнішньої яремної вени потерпілий помер на місці скоєння злочину.
Київський апеляційний суд ухвалою від 10 грудня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги та заперечень
На підставах, визначених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), захисник у касаційній скарзі просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і закрити кримінальне провадження.
Суть доводів скарги зводиться до того, що покладені в основу обвинувального вироку докази, зокрема висновки експертиз, показання свідків, які не були очевидцями події, прямо не свідчать про те, що саме ОСОБА_1 вбив ОСОБА_2 . Вважає, що відсутність слідів крові потерпілого на одязі та руках засудженого вказує на те, що ОСОБА_1 не контактував з ОСОБА_2 . Зазначає, що висновок експерта № 69 від 12 лютого 2018 року про належність потерпілому крові, виявленої на куртці засудженого має форму припущення.
Також захисник вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки суд належним чином не спростував доводів, наведених у його апеляційній скарзі, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та недостатності доказів для доведення винуватості засудженого.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений надіслав до Суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Захисник підтримав доводи своєї скарги.
Прокурор, що представляв державне обвинувачення під час касаційного розгляду, заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту, просив залишити оскаржені судові рішення без зміни.
Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану скаргу слід залишити без задоволення на таких підставах.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У своїй касаційній скарзі захисник переважно посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Суд за наявності відповідних доводів сторони у справі здійснює перевірку того, чи дотрималися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Сторона захисту не ставить під сумнів жоден із доказів, які використано судами у цьому кримінальному провадженні. Таким чином, докази, покладені в основу обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, і сторона обвинувачення, і сторона захисту вважають належними та допустимими. Проте сторона захисту ставить під сумнів достатність здобутих доказів для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 .
Колегія суддів не погоджується з таким аргументом сторони захисту та вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства доведена поза розумним сумнівом. Підставами для такого твердження є сукупність доказів, які покладені в основу винуватості засудженого.
Сторона захисту стверджує, що жоден їз перелічених у вироку суду висновків експерта та доказів не підтверджує вину ОСОБА_1 у скоєному, вказує, що допитані у судовому засіданні свідки не були очевидцями вбивства.
Дійсно, жоден зі свідків не бачив моменту вчинення умисного вбивства, однак показання свідків ОСОБА_3 (брат убитого), ОСОБА_4 (сусід потерпілого) та самого засудженого у своїй сукупності разом із письмовими доказами у справі та висновками експертиз поза розумним сумнівом доводять винуватість саме ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 .
Так, свідок ОСОБА_3 під час судового розгляду вказав, що прийшов до потерпілого 03 лютого 2018 року (тобто наступного дня після вбивства) і перед входом у будинок зустрів засудженого ОСОБА_1, який на запитання про те, де його брат, повідомив, що брат "трохи порізаний".
Сам засуджений у судах на більшість запитань відповідав, що нічого не пам`ятає. Разом з тим він стверджує, що ввечері 02 лютого 2018 року прийшов до будинку, у якому проживав спільно із потерпілим, побачив, що потерпілий сидить біля столу і, сидячи спить. Не розмовляючи із ОСОБА_2, він пройшов до кухні і там ліг спати. Слідів крові він не помітив.
Однак суди правильно не взяли до уваги цих показань засудженого, оскільки з огляду місця події, фотографій, зроблених під час цієї слідчої дії, і які містяться у матеріалах справи, видно, що наявність крові як на трупі, так і біля столу була очевидною і не помітити цього було неможливо. Окрім цього, судами нижчих інстанцій було встановлено, що на взутті засудженого була кров.
Таким чином, колегія суддів погоджується із тим, що версія засудженого про те, що він не помітив крові на потерпілому, спростовується доказами, зібраними у цьому кримінальному провадженні.
Аргументи сторони захисту про те, що спосіб умисного вбивства (заподіяння 32 ножових ударів у шию потерпілого) не співвідноситься з кількістю крові на одязі ОСОБА_1, також були предметом оцінки судів нижчих інстанцій.
Так, суди дослідили висновки судово-медичних експертиз і констатували, що наявність невеликої кількості бризок крові на бушлаті ОСОБА_1 пов`язана з пошкодженням яремної вени, яка спричинила масивну крововтрату.
Зокрема, спростовуючи доводи апеляційної скарги сторони захисту, суд апеляційної інстанції зазначив, що проаналізував висновки експертів та врахував показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо верхнього одягу, в якому він був одягнений 02 лютого 2018 року та 03 лютого 2018 року, а саме комуфляжного бушлату (зимової куртки), який було виявлено та вилучено при затриманні ОСОБА_1 03 лютого 2018 року і який був предметом експертних досліджень. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме ОСОБА_1, будучи одягненим у камуфляжний бушлат (зимову куртку), наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2, а незначна кількість бризок крові потерпілого на одязі ОСОБА_1 пояснюється тим, що внаслідок нанесених ударів у потерпілого була пошкоджена яремна вена, що спричинило масивну кровотечу, однак не утворило численних бризок крові.
Аргумент сторони захисту про те, що судово-біологічною експертизою підтверджено, що ОСОБА_1 не контактував з потерпілим абсолютно не вказує на те, що останній не міг вчинити умисного вбивства. Адже судами було встановлено, що слідів бійки в будинку, де відбулося вбивство, не виявлено. У ході нанесення ударів ножем у шию п`яної людини, яка не чинить опір, біологічні зразки потерпілого можуть і не залишитися на руках заподіювача шкоди. З матеріалів кримінального провадження слідує, що тіло потерпілого не переміщувалося.
Не спростовують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства й висновки судово-медичних експертиз про відсутність крові на кофтах, вилучених у засудженого. Адже судами було встановлено, що останній був одягнутий у камуфляжну куртку і саме на ній наявні сліди крові.
Так, висновком експерта від 13 квітня 2018 року № 69 встановлено, що при судово-медичному криміналістичному дослідженні зимової куртки, вилученої при особистому обшуку ОСОБА_1 під час його затримання 03 лютого 2018 року, виявлено сліди крові, які можуть походити від потерпілого ОСОБА_2 .
Також захист ставить під сумнів посилання судів як на доказ на результати судово-медичної експертизи за результатами розтину трупа, яка встановила, що у шлунку покійного містяться залишки їжі, а саме сала. Однак цей доказ у сукупності з іншими доказами (оглядом місця події, яким встановлено, що на столі перед потерпілим були чорний хліб та сало), показаннями ОСОБА_5 про те, що напередодні вбивства він пригостив засудженого чорним хлібом та салом, показаннями самого засудженого про те, що він приніс це сало й чорний хліб до будинку, дозволили судам зробити висновок про спільне вживання потерпілим та засудженим чорного хліба й сала напередодні вбивства. Додатково суди звернули увагу й на те, що в ході огляду місця події жодних інших продуктів харчування у будинку не було.
Суди взяли до уваги й те, що ні засуджений, ні інші учасники провадження доказів присутності будь-яких інших осіб у день вбивства ОСОБА_2 за місцем його проживання не зазначали. У сукупності з іншими доказами судами враховано показання засудженого ОСОБА_1, який не заперечив, що з вечора 02 лютого до полудня 03 лютого 2018 року перебував у будинку ОСОБА_2 лише удвох із господарем, сторонніх осіб не було. Наявність у серванті будинку, в якому сталося умисне вбивство, трьох стаканів не може свідчити про присутність у будинку третьої особи. Тому суди правильно оцінили наявну в матеріалах кримінального провадження доказову базу і дійшли до правильних висновків у цій частині.
Не спростовує доведеності винуватості ОСОБА_1 й довід сторони захисту про те, що засуджений не намагався втекти з місця події.
За результатами касаційного перегляду встановлено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 доводиться належними і допустимими доказами, які покладено судами в основу прийнятих рішень у цьому кримінальному провадженні. Сторона захисту не ставить під сумнів жоден із здобутих стороною обвинувачення доказів, однак вважає, що їх недостатньо для висновку суду про доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства.
Колегія суддів не погоджується із такими припущеннями сторони захисту і вважає, що докази у цьому провадженні у своїй сукупності беззаперечно свідчать про вчинення засудженим інкримінованого йому злочину.
Крім цього, варто зазначити, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
Навпаки, положення ст. 94 КПК визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як засвідчує судова практика, доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.
Судовий розгляд у цьому провадженні відбувався відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, і, як наслідок, колегія суддів констатує дотримання судами загальної справедливості судового розгляду.
За результатами касаційної перевірки Суд доходить висновку, що судові рішення у розглядуваній справі є законними, обґрунтованими та вмотивованими.
Ухвала апеляційного суду містить мотиви її прийняття, правильний аналіз доводів апеляційної скарги захисника, а тому підстав стверджувати про її невідповідність вимогам ст. 419 КПК немає.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК та за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування судових рішень у справі, не виявлено. За таких обставин касаційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Володарського районного суду Київської області від 31 липня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.