Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 754/16215/19
Провадження № 51 - 670 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Круценко Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019100030004287 від 08 червня 2019 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дмитрівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 121 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Гапон О.Є. на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.
Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 19 179 грн. 90 коп.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 08 червня 2019 року приблизно о 04 годині 40 хвилин, знаходячись в розважальному закладі "Капрі" по вулиці Драйзера, 4, в місті Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків вступив у словесну сварку з ОСОБА_2, що переросла в бійку, в ході якої біля виходу з указаного закладу ОСОБА_1 умисно, з метою заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, взявши останнього руками та впавши з ним на підлогу, дістав розкладний ніж, що мав при собі, та наніс ним потерпілому чотири удари, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки та живота зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційну скаргу виконувача обов`язків прокурора міста Києва Говди Р.М. залишено без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
Вважає необґрунтованими висновки судів щодо наявності підстав для звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а ухвалу про залишення вироку без зміни такою, що не відповідає ст. 419 КПК України, оскільки в ній, на думку прокурора, не зазначено підстав, з яких апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення. Вважає, що судами безпідставно враховано щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_1, оскільки він визнав вину під тиском беззаперечних доказів і таким чином намагається уникнути справедливого реального покарання за вчинене умисне тяжке кримінальне правопорушення. Вважає, що позитивні характеризуючі дані про особу ОСОБА_1 не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та не є пом`якшуючими обставинами у цій справі. За таких обставин, прокурор вважає, що звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України від відбування призначеного йому реального покарання з випробуванням таким, що не сприятиме його виправленню та попередженню вчинення ним нових злочинів і є явно несправедливим через м`якість.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 121 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості через неправильне застосування ст. 75 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів щодо призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням цієї статті.
При вирішенні питання щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, шкоду завдану потерпілому відшкодував, визнав себе винуватим та розкаявся в скоєному. Визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 та його щире каяття визнано обставинами, що пом`якшують покарання, а вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння обставиною, що обтяжує його.
Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі та звільнивши від його відбуття з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
При розгляді апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції її доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги прокурора щодо безпідставності застосування ст. 75 КК України, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, зазначивши підстави, з яких визнав їх необґрунтованими.
Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційний суд вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора про відсутність у діях ОСОБА_1 щирого каяття, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненому та відшкодував потерпілому завдану шкоду ще під час досудового розслідування 20 червня 2019 року, фактично через 12 днів після скоєного злочину. При цьому колегія суддів вказала про незмінну позицію потерпілого ОСОБА_2 щодо відсутності у нього до ОСОБА_1 будь-яких претензій матеріального чи морального характеру, про що він подав відповідну заяву в суді першої інстанції.
Безпідставними визнав апеляційний суд і доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не врахував думки потерпілого, оскільки потерпілий ОСОБА_2 у своїй заяві до суду від 08 лютого 2020 року просив проводити судовий розгляд без його участі та зауважив, що стосовно призначення ОСОБА_1 покарання покладається на думку прокурора (а.п. 29), який, в свою чергу, під час судових дебатів висловив позицію про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Врахувавши встановлені у кримінальному провадженні обставини, дані про особу ОСОБА_1, який свою винуватість у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся, відшкодував завдану потерпілому шкоду, утримує двох неповнолітніх дітей, один з яких здобуває вищу освіту на контрактній основі, має виключно позитивні характеристики за місцем реєстрації, роботи, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває та раніше не судимий, колегія суддів апеляційного суду дійшла до правильного висновку про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням є необхідним і достатнім для його виправлення, відповідає принципам справедливості та індивідуалізації покарання, у зв`язку із чим не встановила неправильного застосування положень ст. 75 КК України та підстав для скасування вироку в цій частині за апеляційною скаргою прокурора.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.
Отже, доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м`якості та неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України є безпідставними, вони не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи і не відповідають вимогам закону.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд