Постанова
Іменем України
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 2-154/10 (4-с/602/3/2020)
провадження № 61-16051св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
боржник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року у складі судді Костіва Л. І. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В.,
Гірського Б. О., Ходоровського М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2020 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Заява мотивована тим, що 27 березня 2020 року товариство надіслало до Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Лановецьким районним судом Тернопільської області на підставі додаткового рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 січня 2018 року у цивільній справі № 2-154/10, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Ощадбанк" заборгованості в сумі 83 257,03 дол. США, що в еквіваленті станом на 13 липня 2010 року згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 657 996,96 грн, шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_1 і передане ним в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 612381010002040153, розміром 0,066102 га та розміщене на ній нежитлове приміщення загальною
площею 393,80 кв. м, що заходиться на АДРЕСА_1, та трикімнатну квартиру загальною площею
69,40 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_2 . У відповідь отримало повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку
з тим, що найменування особи боржника, яка визначена як боржник виконавчим листом, не відповідає найменуванню особи, яка зазначена
в резолютивній частині даного виконавчого листа.
Ураховуючи зазначене, АТ "Державний ощадний банк України" просило суд:
- визнати рішення державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Волянюк Т. І.
від 02 квітня 2020 року, про повернення виконавчого документа (виконавчого листа № 2-154/10 виданого Лановецьким районним судом Тернопільської області 20 березня 2020 року про стягнення
з ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України"
в особі філії - Тернопільське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" заборгованості в сумі 83 257,03 дол. США, що в еквіваленті станом
на 13 липня 2010 року згідно з курсом НБУ становить 657 996,96 грн, у тому числі 69 000,00 дол. США -заборгованість за кредитом, заборгованість за простроченими відсотками - 13 280,87 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 976,16 дол. США, шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_1 та передане ним, згідно
з нотаріально посвідченим 20 липня 2007 року та зареєстрованим
за № 1739 іпотечним договором, нерухоме майно:
нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться на АДРЕСА_1 (розташоване на земельній ділянці для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0,06602 га), загальною площею 393,80 кв. м;
земельну ділянку для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0,06602 га, кадастровий номер 6123810100020040153, розташовану на території Лановецької міської ради на АДРЕСА_1 ;
трикімнатну квартиру, що знаходиться на
АДРЕСА_2, загальною площею 69,40 кв. м, житловою площею 46 кв. м) - без прийняття до виконання, неправомірним.
- зобов`язати державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано Франківськ) винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року скаргу АТ "Державний ощадний банк України" задоволено.
Визнано рішення державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Волянюк Т. І.
від 02 квітня 2020 року про повернення виконавчого документа (виконавчого листа № 2-154/10, виданого Лановецьким районним судом Тернопільської області 20 березня 2020 року, про стягнення
з ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України"
в особі філії - Тернопільське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" заборгованість в сумі 83 257,03 дол. США, що в еквіваленті станом на
13 липня 2010 року згідно з курсом НБУ становить 657 996,96 грн у тому числі 69 000,00 дол. США -заборгованість за кредитом, заборгованість за простроченими відсотками - 13 280,87 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 976,16 дол. США, шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_1 та передане ним, згідно
з нотаріально посвідченим 20 липня 2007 року та зареєстрованим
за № 1739 іпотечним договором, нерухоме майно:
- нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться на АДРЕСА_1, (розташоване на земельній ділянці для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0,06602 га) загальною площею 393,80 кв. м;
- земельну ділянку для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0,06602 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123810100020040153, розташовану на території Лановецької міської ради на АДРЕСА_1 ;
- трикімнатну квартиру, що знаходиться на
АДРЕСА_2, загальною площею 69,40 кв. м, житловою площею 46 кв. м) - без прийняття до виконання неправомірним.
Зобов`язано державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Івано-Франківськ) Волянюк Т. І. від 02 квітня 2020 року про повернення виконавчого листа № 2-154/10, виданого Лановецьким районним судом Тернопільської області 20 березня 2020 року, без прийняття до виконання,винесене передчасно, а тому його слід визнати неправомірним та зобов`язати державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року залишено без змін.
Судові витрати покладено на сторони в межах ними понесених.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у виконавчому листі викладена резолютивна частина рішення, на виконання якого він виданий, та в ньому зазначені стягувач та боржник. Резолютивна частина рішення передбачає стягнення заборгованості за кредитним договором
з позичальника ОСОБА_2 у грошовому виразі шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, яке було передане ним
в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед
АТ "Ощадбанк".
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виконавчий лист відповідає вимогам виконавчого документа, підлягає примусовому виконанню та його виконання забезпечує виконання рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що вказаним судовим рішенням і відповідно виконавчим документом, не передбачено, що обов`язок боржника
є солідарним. У виконавчому документі не визначено, в якій частині судове рішення підлягає виконанню саме ОСОБА_1 як боржником.
Вважає, що посилання у виконавчому документі на те, що стягнення заборгованості з ОСОБА_2 слід здійснити шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, виходячи зі змісту судового рішення, не визначає будь-яких обов`язків ОСОБА_1 чи дій, які він повинен вчинити для його виконання, у зв`язку із цим виконавчий лист, виданий 20 березня 2020 року Лановецьким районним судом Тернопільської області для примусового виконання додаткового рішення Лановецького районного суду від 25 січня 2018 року у справі № 2-154/10, не відповідає вимогам, передбаченим частиною другою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року АТ "Державний ощадний банк України" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судом установлено, що Лановецьким районним судом Тернопільської області 25 січня 2018 року у справі № 2-154/10 ухвалено додаткове рішення, яким резолютивну частину рішення від 13 липня 2010 року викладено
в такій редакції:
"Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_3 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" (рахунок № НОМЕР_1 у Тернопільському обласному управлінні
ВАТ "Державний ощадний банк України", ЄДРПОУ 09338500, МФО 338545) 83 257,03 дол. США, що станом на 13 липня 2010 року, згідно з курсом НБУ еквівалентно 657 996,96 грн (у тому числі 69 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, заборгованість за простроченими відсотками 13 280,87 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 976,16 дол. США), шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_1, та передане ним, згідно з нотаріально посвідченим 20 липня 2007 року та зареєстрованого за № 1739 іпотечного договору, нерухоме майно:
- нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться по АДРЕСА_1, (розташоване на земельній ділянці для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0,06602 га) загальною площею 393,80 кв. м;
- земельну ділянку для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0,06602 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123810100020040153, розташована на території Лановецької міської ради по АДРЕСА_1 ;
- трикімнатну квартиру, що знаходиться по
АДРЕСА_2, загальною площею 69,40 кв. м, житлова площа - 46 кв. м.
Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користь
ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Ланівецьке відділення № 6387 ВАТ "Ощадбанк" сплачений судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн".
На виконання рішення в частині звернення стягнення на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 Лановецьким районним судом 20 березня 2020 року видано виконавчий лист № 2-154/10.
27 березня 2020 року АТ "Державний ощадний банк України" надіслав до Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження.
02 квітня 2020 року державний виконавець Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повернув
АТ "Державний ощадний банк України" виконавчий лист без прийняття до виконання. В повідомленні зазначено, що найменування особи боржника, яка визначена як боржник виконавчим листом, не відповідає найменуванню особи боржника, яка зазначена в резолютивній частині даного виконавчого листа, та правовою підставою такого рішення вказано пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження
і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів
і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно із частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист
є виконавчим документом.
Відповідно до частини п`ятої статті 431 ЦПК України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів,
у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
У частині першій статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено вимоги до виконавчого документа, зокрема в ньому зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, та ін.
Частина четверта статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає випадки, в яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається, якщо він не відповідає вимогам, передбаченим до виконавчого листа, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що у виконавчому листі № 2-154/10, виданому Лановецьким районним судом Тернопільської області 20 березня 2020 року, викладена резолютивна частина рішення, на виконання якого він виданий, та в ньому зазначені стягувач та боржник, а резолютивна частина рішення передбачає стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_2 у грошовому виразі шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, яке було передане ним в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед АТ "Державний ощадний банк України", дійшов правильного висновку про те, що виконавчий лист відповідає вимогам виконавчого документа, підлягає примусовому виконанню та його виконання забезпечує виконання рішення суду.
Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги по те, що виконавчий лист, виданий 20 березня 2020 року Лановецьким районним судом Тернопільської області для примусового виконання додаткового рішення Лановецького районного суду від 25 січня 2018 року у справі № 2-154/10, не відповідає вимогам, передбаченим частиною другою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", є безпідставними.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.