Постанова
Іменем України
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 824/53/19
провадження № 61-15433ав20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі:
Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
секретаря судового засідання - Шабаліної К. Г.,
учасники справи:
стягувач - "Selskab 1 Af. 27. Marts 2019 Аps" (попередня назва "Banke ElectromotiveAnpartsselskab"),
боржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Електронтранс",
заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович,
за участю представника:
стягувача - Кравцова Ігоря Володимировича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу представника "Selskab 1 Af. 27. Marts 2019 Аps" - адвоката Кравцова Ігоря Володимировича на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі судді Савченка С. І. у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Електронтранс" про відстрочення виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 березня 2019 року у справі № 116/2018,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Електронтранс" (далі - ТОВ СУНП "Електронтранс") звернулось до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 березня 2019 року у справі № 116/2018.
Заява обґрунтована тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року задоволена заява "Banke Electromotive Anpartsselskab" (Данія), визнано і надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 березня 2019 року, ухваленого у складі одноособового арбітра Майданника Р. А. у справі № 116/2018 в частині стягнення грошових коштів із ТОВ СУНП "Електронтранс" на користь "Banke ElectromotiveAnpartsselskab". Також ухвалено видативиконавчий лист про стягнення з ТОВ СУНП "Електронтранс" на користь "Banke Electromotive Anpartsselskab" 219 280 євро - суму сплачених авансових платежів та 6546,06 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 225 826,06 євро.
На підставі зазначеної ухвали Київським апеляційним судом 25 травня 2020 року видано виконавчий лист № 824/53/19, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчогоокругу Львівської області Пиць А. А., виконавче провадження № 62357222, яке відкрито постановою від 16 червня 2020 року.
Заявник вказував, що на даний час у нього склалися обставини, які ускладнюють виконання рішення. Посилався на те, що на рахунках підприємства відсутні обігові кошти, а стягнення такої значної суми або звернення стягнення на майно товариства призведе до його повної зупинки. Підприємство перебуває в тяжкому матеріальному становищі у зв`язку із невиконанням контракту з боку КП "Київпастранс", а щодо контракту з ЛКП "Львівелектротранс", то існують обставини форс-мажорної сили, які виражаються у неможливості вчасно отримати комплектуючі у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), що стверджується сертифікатами Львіської торгово-промислової палати. Господарські витрати на комунальні платежі, заробітну плату і податки сплачувалися товариством не з доходу, а за рахунок позик і кредитів, які на даний час вичерпано.
Враховуючи вищевикладене, просило суд відстрочити строком на шість місяців виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 березня 2019 року у справі № 116/2018 про стягнення з ТОВ СУНП "Електронтранс" на користь "Banke Electromotive Anpartsselskab" 225 826,06 євро за виконавчим листом № 824/53/19 від 25 травня 20202 року, виданим Київським апеляційним судом.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду, як суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року заяву ТОВ СУНП "Електронтранс" задоволено частково.
Відстрочено строком на три місяці виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 вересня 2019 року у справі № 116/2018 про стягнення з ТОВ СУНП "Електронтранс" на користь "Banke Electromotive Anpartsselskab" 225 826,06 євро за виконавчим листом № 824/53/19 від 25 травня 2020 року, виданим Київським апеляційним судом, починаючи з часу набрання ухвалою законної сили.
Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд як суд першої інстанції виходив із того, що поширення у світі коронавірусної хвороби (covid-19) вплинуло на майновий стан боржника й обмеження, які встановлені іншими країнами у зв`язку із епідемією, призвели до неможливості вчасного отримання заявником комплектуючих із-за кордону для виробництва і реалізації своєї продукції, а тому із врахуванням положень статті 435 ЦПК України та статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення про стягнення грошових коштів й, відповідно, можливості відстрочення його виконання.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись с цією ухвалою, "Selskab 1 Af. 27. Marts 2019 Аps" подало до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви ТОВ СУНП "Електронтранс".
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою cудді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року відкрите апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що стаття 435 ЦПК України врегульовує питання відстрочення або розстрочення виключно судового рішення, а не рішення Міжнародного арбітражу, законодавство України не передбачає для національних судів повноважень щодо вирішення питання відстрочення чи розстрочення рішення Міжнародного арбітражу, яке є остаточним та таким, що не може бути переглянуте по суті.
Вказує, що статтею 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" закріплено межі втручання суду, а саме з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.
Крім того, Розділом ІХ ЦПК України врегульовано норми визнання та виконання рішень іноземних судів, Міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів та яким, в свою чергу, не віднесено до компетенції національних судів розгляд та вирішення питань про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення Міжнародного арбітражу.
Також зазначає, що обставини, на які посилається боржник, щодо неможливості виконати рішення щодо стягнення грошових коштів є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 травня 2020 року Київським апеляційним судом видано виконавчий лист № 824/53/19 на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 березня 2019 року про стягнення з ТОВ СУНП "Електронтранс" на користь "Banke Electromotive Anpartsselskab" 219 280 євро - суму сплачених авансових платежів та 6 546,06 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 225 826,06 євро.
Вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А.
Виконавче провадження № 62357222 відкрите постановою приватного виконавця Пиць А. А. від 16 червня 2020 року.
Відповідно до постанови приватного виконавця Пиць А.А. від 04 грудня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 62357333 основний борг за виконавчим документом (виконавчий лист № 824/53/19 від 25 травня 2020 року), основна винагорода приватного виконавця, витрати виконавчого провадження стягнуто з боржника в повному обсязі).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року не відповідає зазначеним вимогам.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
В пункті 4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 зазначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п`ятою статті 55 Конституції України.
Відповідно до Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов`язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону, пункт 1 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦПК України справи про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються:
1) якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу;
2) якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Рішенням МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року у справі № 116/2018 розірвано контракт від 01 листопада 2016 року № 01/11/2016-ВЕ та стягнуто з ТОВ "СУНП "Електронтранс" на користь "Banke Electromotive ApS" 219 280,00 євро - суму сплачених авансових платежів та 6 546,06 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього - 225 826,06 євро. В решті первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "СУНП "Електронтранс"відмовлено.
Рішення МКАС при ТПП України набрало чинності з дати його винесення 19 березня 2019 року, є остаточним і підлягає негайному виконанню, однак у добровільному порядку боржником не виконано.
У квітні 2019 року "Banke Electromotive ApS" звернулось до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу та видачу виконавчого листа.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26 березня 2020 року, заяву представника "Banke Electromotive ApS"задоволено.
Визнано і надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 березня 2019 року, ухваленого у складі одноособового арбітра Майданника Р. А. у справі № 116/2018 в частині стягнення грошових коштів із ТОВ "СУНП "Електронтранс" на користь "Banke Electromotive ApS".
Видано виконавчий лист наступного змісту: "Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Електронтранс" (Україна, 79069, м. Львів, вул. Шевченка 311; ідентифікаційний код 37965405) на користь "Banke Electromotive Anpartsselskab" (Alsion str., 2, DK-6400 Sonderbord, Denmark) 219 280,00 євро - суму сплачених авансових платежів та 6 546,06 євро на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору, а всього 225 826,06 євро (двісті двадцять п`ять тисяч вісімсот двадцять шість євро 06 центів)".
Стягнуто з ТОВ "СУНП "Електронтранс" на користь "Banke Electromotive ApS" сплачений судовий збір у розмірі 960,50 грн.
25 травня 2020 року видано виконавчий лист № 824/53/19.
У липні 2020 року ТОВ "СУНП "Електронтранс" звернулось до Київського апеляційного суду із заявою про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду.
Задовольняючи заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду частково, апеляційний суд виходив із того, що поширення у світі коронавірусної хвороби (covid-19) вплинуло на майновий стан боржника й обмеження, які встановлені іншими країнами у зв`язку із епідемією, призвели до неможливості вчасного отримання заявником комплектуючих із-за кордону для виробництва і реалізації своєї продукції, а тому із врахуванням положень статті 435 ЦПК України та статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення про стягнення грошових коштів й, відповідно, можливості відстрочення його виконання.
Разом із тим, при постановленні оспорюваної ухвали апеляційним судом не було враховано наступне.
Питання визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу регулюються розділом VIII Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", главою 3 Розділу ІХ ЦПК України "Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу", Конвенцією ООН про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік), Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж (1961 рік), які ратифіковані Україною та є обов`язковими до виконання на її території.
Згідно зі статтею 3 Конвенції ООН про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень кожна Договірна держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові та приводить їх до виконання у відповідності з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання та приведення до виконання цих рішень.
Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість виконання якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Частина перша статті 479 ЦПК України встановлює, що за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
На підставі ухвали суду про задоволення заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу видається виконавчий лист, який вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше наступного дня з дня його видання в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документів (частина десята статті 479 ЦПК України).
Надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими статтею 482 ЦПК України.
Суд, розглядаючи заяву про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, не може змінювати рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки в статті 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" встановлено, що з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.
Відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" такими випадками є звернення до компетентного суду: за вирішенням заяви про відсутність у третейського суду компетенції на розгляд спору (частина 3 статті 16); із клопотанням про визнання та виконання арбітражного рішення на території України (стаття 35); із клопотанням про скасування арбітражного рішення, постановленого в Україні (стаття 34); із проханням про вжиття забезпечувальних заходів в підтримку арбітражного розгляду (стаття 9); із проханням про сприяння в отриманні доказів (стаття 27); виконання судом арбітражної угоди у випадку звернення однієї зі сторін у державний суд по суті спору (стаття 8).
Зі змісту норм, розміщених в Главі 3 Розділу ІХ ЦПК України "Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу", вбачається, що законодавець імперативно врегульовує повноваження суду під час розгляду заяв про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Так, суд за клопотанням однієї із сторін витребовує докази у порядку, встановленому цим Кодексом (частина друга статті 477 ЦПК України); може за заявою особи, яка подає заяву про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову (частина третя статті 477 ЦПК України); може за заявою будь-якої із сторін і за наявності поважних причин відкласти розгляд заяви (частина шоста статті 477 ЦПК України); може зупинити провадження у справі, якщо в провадженні компетентного суду є заява про скасування цього рішення (частина сьома статті 477, частина друга статті 482 ЦПК України); якщо рішення міжнародного комерційного арбітражу вже виконувалося раніше, визначає, в якій частині або з якого часу воно підлягає виконанню (частина третя статті 479 ЦПК України); якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу передбачена сплата відсотків та (або) пеня, які нараховуються відповідно до умов, вказаних в рішенні міжнародного арбітражу, вказує в своїй ухвалі про визнання та надання дозволу на виконання такого рішення про нарахування таких відсотків та (або) пені до моменту виконання рішення з урахуванням чинного законодавства, що регулює таке нарахування (частина четверта статті 479 ЦПК України); якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті або валютах, вказує в своїй ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу, а за заявою стягувача визначає суму стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали (частина шоста статті 479 ЦПК України); може спільно розглядати в одному провадженні заяви про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, і заяви про його скасування (частина третя статті 482 ЦПК України).
Разом з тим, ані норми закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", ані положення Глави 3 Розділу ІХ ЦПК України "Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу" не передбачають повноваження суду, який розглядає заяву про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, вирішувати питання щодо відстрочення виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України, яка розміщена в Розділі VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)", за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Тотожна за змістом норма передбачена й в частині першій статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", яка встановлює, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Разом з тим, Київський апеляційний суд, який розглядав справу № 824/53/19 за заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 березня 2019 року, не є судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, оскільки ним, враховуючи предметну та територіальну юрисдикцію, були реалізовані лише контрольні повноваження, сутність яких зводиться до перевірки дотримання встановленої процедури розгляду справи міжнародним комерційним арбітражем, без вирішення наявного між сторонами спору по суті. Відповідно, до його повноважень не віднесено вирішення питання щодо надання відстрочки виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 березня 2019 року.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, № 29458/04, № 29465/04, § 24) вказав, що фраза "установленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті "судом, установленим законом", колегія суддів вважає, що використання судом повноважень, не передбачених чинним процесуальним законодавством, є недопустимим.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що Київський апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "СУНП "Електронтранс" про відстрочення виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 березня 2019 року, оскільки відповідно до норм ЦПК України суд, який розглядає справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, не є судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, й відповідно не наділений повноваженнями вирішувати питання про відстрочення виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу.
Виходячи з того, що відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України, частини першої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" питання про відстрочення виконання вирішується судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, а національні суди лише наділені повноваженнями визнавати та надавати згоду на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, не вирішуючи спір по суті, заяви про відстрочення виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду апеляційної інстанції як суду першої інстанції скасувати та провадження у справі за заявою про відстрочення виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 березня 2019 рокузакрити.
Керуючись статтями 24, 255, 351, 367, 368, 369, 374, 377, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду