Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 444/2913/17
провадження № 61-18071св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Фермерське господарство Скіри Романа Івановича, ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Жовківська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Скіри Романа Івановича, ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат Манукян Марта Андріївна, на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 грудня 2018 року у складі судді Ясиновського Р. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Скіри Р. І. (далі - ФГ Скіри Р. І.), ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Жовківська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, про усунення перешкод в користуванні власністю.
Позовну заяву мотивовано тим, що він є власником частини нежитлових приміщень, розташованих на АДРЕСА_1 . Відповідачі, які є співвласниками іншої частини нежитлових приміщень за вказаною адресою, самочинно, без належного дозволу та без відведення земельної ділянки спорудили двоповерхову добудову до нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 з боку приміщень позивача.
У результаті такої самочинної забудови приміщення позивача зазнають руйнування, північна частина приміщень сильно перезволожена та поступово руйнується цегляна кладка несучої стіни, що може спричинити втрату її несучої здатності.
Позивач вважає, що такими діями відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні належними йому нежитловими приміщеннями, усунення яких можливе лише шляхом знесення самочинної забудови.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ФГ Скіри Р. І., ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в користуванні власністю шляхом знесення самочинно спорудженої двоповерхової прибудови до північної сторони нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 28 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ФГ Скіри Р. І. та ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю шляхом знесення самочинно спорудженої двоповерхової прибудови до північної сторони нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що здійснена відповідачами прибудова до частини нежитлових приміщень ОСОБА_1 є самочинним будівництвом, оскільки вона здійснена з істотними відхиленнями від проекту реконструкції частини приміщень на АДРЕСА_1, від 2003 року, без отримання належного дозволу на будівництво та із самовільним зайняттям земельної ділянки, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Жовкви.
Таке будівництво негативно впливає як на майно позивача, так і на майно інших співвласників будівлі, а отже, право власності позивача дійсно порушується відповідачами.
Заявлена ОСОБА_1 позовна вимога про знесення самочинної прибудови відповідає відновленню його порушених цивільних прав, є адекватною змісту порушеного права та дає можливість його ефективного захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ФГ Скіри Р. І., ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат Манукян М. А., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просили скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не розмежували окремо дії ФГ Скіри Р. І. та ОСОБА_2 як співвласників нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 щодо проведення будівельних робіт щодо своєї частини приміщень, тобто помилково визначили статус добудов відповідачів як єдиного цілого, а не як окремих добудов. Зазначене підтверджується окремими ескізними проектами ФГ Скіри Р. І., погодженим у встановленому законодавством порядку, та ОСОБА_2 .
З огляду на це висновок експерта від 21 березня 2018 року № 7/18 в частині визнання невідповідною добудови відповідачів проектній документації в цілому є необґрунтованим.
Суди не врахували наданий відповідачами звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж та висновок про технічний стан несучих архітектурно-конструктивних елементів об`єкта від 15 березня 2018 року, в якому зазначено, що влаштування суміщеного даху прибудови А-2 до існуючої основної будівлі усунуло причини замокання несучих конструкцій перекрить та торцевої стіни.
Суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц (провадження
№ 61-4114св17).
Суди необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання представника відповідачів про повторну та додаткову судові експертизи.
Суди не встановили підстав для застосування такої виняткової міри, як знесення самочинного будівництва, та не перевірили можливості перебудови спірної будівлі.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2021 року, представник ОСОБА_1 адвокат Огородник І. І. заперечував проти доводів ФГ Скіри Р. І., ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат Манукян М. А., а рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року вважав законними та обґрунтованими.
У відповіді на відзив на касаційну скаргу, поданій до суду у січні 2021 року, представник ФГ Скіри Р. І. та ОСОБА_2 адвокат Манукян М. А. підтримала доводи касаційної скарги, зазначила про те, що їй не було забезпечено участь в судовому засіданні 28 грудня 2018 року в суді першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ Скіри Р. І., ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат Манукян М. А., на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, витребувано із Жовківського районного суду Львівської області цивільну справу № 444/2913/17.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 належать на праві власності приміщення, позначені в поверховому плані літ. "1", "2", загальною площею 49,2 кв. м, що становлять 13/100 частин будинку на АДРЕСА_1, а також приміщення, позначені в поверховому плані літ. 7, 8, 9, загальною площею 37,4 кв. м, що становлять 10/100 частин будинку за вказаною адресою.
ФГ Скіри Р. І. належить 19/100 частин будівлі на АДРЕСА_1, ОСОБА_2 - 25/100 частин будівлі площею 107,8 кв. м, а саме: приміщення літ. 20, 21, 22, 23 на АДРЕСА_1 .
Встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано нежитлову будівлю на АДРЕСА_1, знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Жовкви, нікому не відводилася, дозволу для спорудження будь-яких приміщень на ній Жовківською міською радою не видавалося.
Постановою у справі про адміністративне правопорушення від 03 листопада 2003 року № 64 за порушення статті 97 КУпАП Скіру Р. І. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн, за самовільний, без належних дозволів та рішень початок реконструкції частини будівлі. Постанова суду є чинною.
29 грудня 2003 року Інспекцією архітектурно-будівельного контролю Жовківського району Львівської області фермеру Р. Скірі видано дозвіл № 68 на виконання будівельних робіт з ремонту та добудови приміщення на АДРЕСА_1, терміном до 01 січня 2005 року. Дозвіл видано відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої 29 грудня 2003 року за № 391 відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства м. Жовкви, яка виготовлена студентським проектно-технологічним бюро Львівського державного аграрного університету у 2003 році.
Рішенням Жовківської міської ради від 05 березня 2010 року № 194 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1" ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 250 кв. м, з метою надання в оренду для обслуговування будівлі майстерні на АДРЕСА_2 .
У 2017 році відповідачами у справі споруджено двоповерхову добудову (прибудову) до нежитлової будівлі на АДРЕСА_1, яка примикає до північної сторони зазначеної будівлі, та являє собою незавершену будівництвом двоповерхову будівлю літ. "А-2" з горищем, прямокутної форми, з фактичними зовнішніми розмірами 11,0 х 6,18 м.
Факт будівництва зазначеної будівлі саме відповідачами сторонами у справі не заперечується.
Встановлено, що дозвіл на спорудження на земельній ділянці добудови до нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 не видавала.
Доказів введення в експлуатацію або державної реєстрації об`єкта незавершеного будівництва, здійснене відповідачами, матеріали справи не містять.
З матеріалів справи встановлено, що в Реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, який ведеться з 20 травня 2011 року, відсутня інформація щодо реєстрації будь-яких дозвільних документів щодо адреси: АДРЕСА_1 .
Згідно із висновком від 21 березня 2018 року № 7/18, складеним судовим експертом Бочуляком Р. П., наявна двоповерхова прибудова до північної сторони (згідно з ескізним проектом прибудова мала бути зі східної сторони) нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 не відповідає ескізному проекту на ремонт та добудову приміщень, виготовленому студентським проектно-технологічним бюро Львівського державного аграрного університету у 2003 році, а проведення робіт із демонтажу цієї прибудови без заподіяння шкоди нежитловій будівлі на АДРЕСА_1 чи будь-яким іншим будівлям є технічно можливим. При цьому у висновку також зазначено, що будівництво спірної двоповерхової прибудови на час проведення огляду не є завершеним, а встановити час його початку не видається можливим. Як видно з описової частини висновку, прибудова, окрім іншого місця її здійснення, також не відповідає за площею та поверховістю ескізному проекту, та порушує вимоги ДБН.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" відповідно до якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 грудня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.
За змістом положень частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судами встановлено, і не спростовується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником частини нежитлових приміщень, розташованих на АДРЕСА_1 .
Відповідачі є співвласниками іншої частини нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 та спорудили за вказаною адресою двоповерхову добудову до частини нежитлової будівлі з боку приміщень позивача.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Статтею 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення законів України "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про регулювання містобудівної діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18).
Під час розгляду справи суди встановили, що двоповерхова добудова на
АДРЕСА_1 є об`єктом самочинного будівництва, оскільки її збудовано без належного дозволу та без відведення земельної ділянки.
Відсутність дозволу органу місцевого самоврядування на будівництво, реконструкцію чи перепланування щодо нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 підтверджується матеріалами справи, а також позицією Жовківської міської ради, у комунальній власності якої перебуває земельна ділянка, на якій здійснено це будівництво.
Заперечуючи проти доводів позивача щодо незаконності спорудження двоповерхової добудови на АДРЕСА_1, відповідачі посилались на наявність дозволу на виконання будівельних робіт № 68, виданого Інспекцією архітектурно-будівельного контролю Жовківського району Львівської області 29 грудня 2003 року фермеру Р. Скірі для виконання будівельних робіт з ремонту та добудови приміщень в АДРЕСА_1, та розробленого у встановленому порядку проекту будівництва і дозволу на виконання будівельних робіт від 29 грудня 2003 року № 68.
Так, на підставі вказаного дозволу виконання будівельних робіт повинно бути здійснено згідно з проектною документацією, узгодженою та зареєстрованою 29 грудня 2003 року відділом містобудування, архітектури та ЖКГ м. Жовква за № 391.
Листом відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Жовківської районної державної адміністрації від 29 грудня 2003 року № 391 погоджено фермеру Скірі Р. І. представлені проектні матеріали з ремонту та добудови приміщень на АДРЕСА_1, розроблені Львівським державним аграрним університетом м. Дубляни у 2003 році.
Строк дії дозволу на виконання будівельних робіт № 68 було визначено до 01 січня 2005 року.
Відповідно до пункту 3.12 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України від 05 грудня 2000 року № 273, що був чинним на час видачі відповідного дозволу, передбачено, що дозвіл видається на весь термін будівництва об`єкта (нормативний або передбачений контрактом). Якщо цей строк не дотримано, то продовження дії дозволу встановлюється на строк, що не перевищує одного календарного року. Після закінчення терміну дії дозволу забудовник (замовник) повинен завчасно подовжити його в інспекції держархбудконтролю. Згідно з пунктом 3.13 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, якщо дозвіл на виконання будівельних робіт не було завчасно продовжено після закінчення його терміну, то будівництво вважається самовільним.
З наявного в матеріалах справи листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 11 грудня 2017 року
№ 1013-6/7141-17 відомо, що згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато 20 травня 2011 року, відсутня інформація щодо видачі/реєстрації документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначені обставини підтверджено також у висновку від 21 березня 2018 року, складеному судовим експертом Бочуляком Р. П., відповідно до якого наявна двоповерхова прибудова до північної сторони нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 не відповідає ескізному проекту на ремонт та добудову приміщень, виготовленому студентським проектно-технологічним бюро Львівського державного аграрного університету у 2003 році, а проведення робіт із демонтажу цієї прибудови без заподіяння шкоди нежитловій будівлі на АДРЕСА_1 чи будь-яким іншим будівлям є технічно можливим.
У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідачі здійснили будівництво спірної прибудови без документів, що дають право на це, зокрема, без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту. Встановивши відсутність дозвільної документації щодо зведення спірної прибудови, суди дійшли правильного висновку про визначення статусу спірного майна як самочинно збудованого.
Доводи касаційної скарги про необхідність розмежування дій ФГ Скіри Р. І. та ОСОБА_2 як співвласників нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 щодо проведення будівельних робіт щодо своєї частини приміщень не мають правового значення з огляду на недоведеність відповідачами законності таких дій.
Що стосується доводів доводів ФГ Скіри Р. І. та ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат Манукян М. А., щодо необґрунтованості висновку експерта від 21 березня 2018 року № 7/18 в частині визнання добудови відповідачів невідповідною проектній документації в цілому та непроведення у справі повторної та додаткової судових експертиз, то вони є безпідставними, оскільки цей висновок не спростовано належними та допустимими доказами. Апеляційним судом наведено обґрунтовані мотиви відхилення клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.
Отже, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, переважно спрямовані на переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.