Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 320/8508/18
провадження № 61-1253св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України № 2343, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Шкарупа Павло Володимирович, на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України № 2343 (далі - ТСЦ МВС України № 2343), ОСОБА_2, про скасування обтяжень з майна.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 16 жовтня 2010 року він є власником автомобіля "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, вантажний фургон білого кольору, 1999 року випуску.
На час придбання ним указаного автомобіля він не перебував у заставі і на нього не було покладено будь-яке обтяження, що підтверджувалось довідкою-рахунком, зазначеного в особливих відмітках у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
Після звернення до ТСЦ МВС України № 2343 позивач отримав витяг щодо обтяження указаного транспортного засобу: тип обтяження - застава рухомого майна від 09 липня 2007 року за № 5263928, обтяжувачем є ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк".
Зазначає, що він ніколи не був боржником ПАТ КБ "ПриватБанк" і на його майно не накладалось обтяження.
28 вересня 2018 року він отримав відповідь від ПАТ КБ "ПриватБанк", в якій банк зазначив, що обтяження не знято в силу існуючої у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, заставою за яким є автомобіль, і у банка відсутні правові підстави для подання заяви про видалення запису з Державного реєстру обтяжень.
Вважає, що оскільки на момент придбання автомобіля обтяження на нього накладено не було, вказане обтяження на автомобіль зареєстровано помилково. Наявність такого обтяження порушує його права як власника.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: скасувати приватне обтяження з рухомого майна - автомобіля марки "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, вантажний фургон білого кольору, 1999 року випуску, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, накладене на підставі договору застави від 22 червня 2007 року в інтересах ПАТ КБ "ПриватБанк"; стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь судові витрати в сумі 20 304,80 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано приватне обтяження, накладене на підставі договору застави автотранспорту від 22 червня 2007 року в інтересах ПАТ КБ "ПриватБанк", з рухомого майна - автомобіля "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого Мелітопольським ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області 16 жовтня 2010 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент набуття ОСОБА_1 у власність спірного автомобіля обтяження на нього накладено не було. Станом на 2011 рік, на час укладення договору застави між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 заборони щодо вічуження автомобіля "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, вантажний фургон, 1999 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, не існувало.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2019 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність обтяжень щодоспірного майна на момент набуття його ОСОБА_1 у власність на підставі довідки-рахунку.
Довідка-рахунок не є належним доказом в розумінні статті 77 ЦПК України, оскільки не містить інформацію щодо предмета доказування.
Наявність або відсутність обтяження на рухомому майні встановлюється витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність обтяжень на спірному майні на момент його придбання ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку,зазначеної в особливих відмітках у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданим Мелітопольським ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 16 жовтня 2010 року.
Заставне майно перебувало під обтяженням, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 5263928.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Шкарупа П. В., просив суд скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2019 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про необхідність відмови у позові, мотивуючи своє рішення тим, що довідка-рахунок не є належним доказом в розумінні статті 77 ЦПК України, оскільки не містить інформацію щодо предмета доказування. Така позиція апеляційного суду суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 484/3915/15-ц. Апеляційний суд усупереч вимогам підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України не навів мотиви відхилення аргументів ОСОБА_1, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
Апеляційний суд також не врахував, що під час укладення 11 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк" кредитного договору (виконання зобов`язання за яким забезпечувалось договором застави від 11 серпня 2011 року) приватний нотаріус отримав витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо ОСОБА_1, згідно з яким за вказаними параметрами запиту в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація відсутня.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2020 року, АТ КБ "ПриватБанк" заперечувало проти доводів ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Шкарупа П. В., а оскаржувану постанову апеляційного суду вважало законною та обґрунтованою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Шкарупа П. В., на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, витребувано цивільну справу № 320/8508/18 із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
22 червня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є AT КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № EUR/V 095, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 33 000,00 євро на термін до 22 червня 2011 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22 червня 2007 року AT КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 уклали договір застави рухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_2 надав у заставу банку транспортний засіб "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_5, номер шасі НОМЕР_6, вантажний фургон білого кольору, 1999 року випуску, що належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_7, виданого 19 червня 2007 року РЕВ 1-го MB ДАІ при УМВС України у Львівській області.
Договір застави автотранспорту посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е. В.
Відповідно до пункту 17.7 договору застави встановлено заборону на відчуження предмета застави без попередньої письмової згоди заставодержателя.
Встановлено, що на момент придбання спірного майна ОСОБА_1 AT КБ "ПриватБанк" не надавало ОСОБА_2 згоду на відчуження заставного майна.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що становлять предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу й у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, визначає Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо іншого не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач дав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" в разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
За таких обставин реалізація (продаж) майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.
Згідно зі статтею 42 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.
Статтею 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначені підстави реєстрації відомостей про обтяження майна та припинення обтяжень.
Відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Статтею 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлений порядок внесення записів до Державного реєстру. Так, записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.
Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням боржником предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
За змістом положень частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ОСОБА_1 зазначав про порушення його прав на спірний транспортний засіб наявністю обтяження щодо заборони відчуження автомобіля на підставі договору застави від 22 червня 2007 року, оскільки на момент набуття транспортного засобу у власність відомості про таке обтяження на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні.
З огляду на це ОСОБА_1 вважав себе законним власником автомобіля з наявними у нього правами щодо володіння, користування та розпорядження транспортним засобом.
Позивач надав суду витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11 серпня 2011 року № 32536220 (а. с. 158) та витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) від 13 серпня 2013 року № 41564385 (а. с. 157).
Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11 серпня 2011 року № 32536220 встановлено відсутність обтяжень за боржником ОСОБА_1 .
Необхідність отримання витягу від 11 серпня 2011 року № 32536220 позивач обґрунтовував намірами передати у заставу ПАТ "Альфа-Банк" спірний транспортний засіб на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.
11 серпня 2011 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна № SME0024547/2, відповідно до статті 3 якого предметом застави визначено автомобіль "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, вантажний фургон, 1999 року випуску, який позивач передав у заставу банку на забезпечення виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів.
Прийняттю ПАТ "Альфа-Банк" у заставу спірного транспортного засобу повинна була передувати перевірка щодо наявності на нього обтяжень, яка не підтвердила наявність зареєстрованих обтяжень за ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) від 13 серпня 2013 року № 41564385 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено запис 11495229 з контрольною сумою Д64Е80Б44Е, підстава вилучення: договір застави, SME0024547/3, 11 серпня 2011 року, ПАТ "Альфа-Банк"; додаткові дані: обтяжувач: ПАТ "Альфа-Банк", боржник: ТОВ "Мелітопольський завод автотракторних глушників "ЮТАС"; дата та час реєстрації: 13 серпня 2013 року 11:08:59; реєстратор: Київська обласна філія ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; контрольна сума: 22ЕЕ375387.
Зазначаючи про те, що наявність або відсутність обтяження рухомого майна встановлюється витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, апеляційний суд врахував наявність відомостей витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо обтяження № 5263928, який було сформовано з урахуванням внесених державним реєстратором змін 22 травня 2012 року та 22 травня 2017 року (зміна відомостей про обтяження), тобто після набуття позивачем у власність спірного транспортного засобу.
При цьому апеляційний суд не надав жодної правової оцінки витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11 серпня 2011 року № 32536220 та витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) від 13 серпня 2013 року № 41564385.
Крім того, суд апеляційної інстанції, серед іншого, дійшов помилкового висновку про те, що довідка-рахунок, зазначена в особливих відмітках у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданим Мелітопольським ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 16 жовтня 2010 року, не є належним доказом у справі.
Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
За змістом пункту 8 Порядку (у редакції від 16 липня 2010 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін`юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою:
довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Таким чином, довідка-рахунок підтверджує обставини укладення договору купівлі-продажу автомобіля.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2019 року (справа №484/3915/15-ц).
Довідка-рахунок є по суті підставою для здійснення державної реєстрації транспортного засобу за новим власником, про що у відповідний реєстр вноситься запис про таку особу.
Встановлено, що спірний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_1 16 жовтня 2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого Мелітопольським ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області
від 16 жовтня 2010 року.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Правові наслідки реєстрації обтяження визначені у статті 12 вказаного Закону, в якій, зокрема, зазначено, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Як зазначено вище, витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11 серпня 2011 року № 32536220 встановлено відсутність обтяжень за боржником ОСОБА_1 .
За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що на момент придбання позивачем спірного автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відомості про обтяження, накладені на нього відповідно до договору застави від 22 червня 2007 року, не підтверджено належними та допустимими доказами. Тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню відповідно до вимог статті 413 ЦПК України.
Суд першої інстанції, вирішуючи указаний спір, обґрунтовано зазначив про відсутність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна таких відомостей, врахувавши при цьому витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11 серпня 2011 року № 32536220 та витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) від 13 серпня 2013 року № 41564385.