Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 367/8247/19
провадження № 61-2795св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Приймак Олександр Юрійович, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2019 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 строком на три місяці.
Заяву мотивовано тим, що вона з березня 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, під час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також у ОСОБА_1 є двоє неповнолітніх дітей від першого шлюбу.
ОСОБА_2 офіційно працевлаштований та проживав у м. Дніпрі в орендованій квартирі.
ОСОБА_2 не бере участі у вихованні та житті їхнього малолітнього сина, за весь час спільного проживання він приїздив до дитини один раз на місяць, під час таких приїздів виникали конфлікти, непорозуміння, крики та грубі образи зі сторони ОСОБА_2, при яких були присутні неповнолітні діти, що завдавало їм психологічного та морального насильства.
10 серпня 2019 року ОСОБА_2 у присутності малолітніх дітей висловлювався в її сторону нецензурною лайкою та наніс тілесні ушкодження, у зв`язку з чим вона була вимушена звернутися із заявою до правоохоронних органів м. Дніпра, з проханням вжити заходів щодо реагування на неправомірні дії ОСОБА_2
Дільничний офіцер, під час розгляду матеріалів виявив в діях ОСОБА_2 склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і склав відносно нього протокол.
17 серпня 2019 року ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів м. Дніпра із заявою щодо вжиття заходів до ОСОБА_2, який самовільно змінив замки на вхідних дверях до орендованої квартири у м. Дніпрі, де вони проживали, та не пускав її з дітьми до цієї кварти.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк три місяці, яким заборонити наближення на 100 м до місця проживання ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також до місця знаходження школи, в якій навчаються неповнолітні діти; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 .
Встановлено такі заходи обмеження прав ОСОБА_2 та покладено на нього такі обов`язки: заборонено ОСОБА_2 наближатися на 100 м до місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Обмежувальний припис видано строком на три місяці.
У іншій частині заяви відмовлено.
Суди виходили із того, що ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було здійснено домашнє насильство у вигляді, встановленому законом - діяння (дії або бездіяльність) фізичне та психологічне насильство, а також погрози вчинення таких діянь. Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
При цьому заявником не надано доказів того, що діти чи вона в їх інтересах зверталась із заявами про прояви домашнього насильства внаслідок дій ОСОБА_2 у встановленому законом порядку до Служби у справах дітей та сімʼї чи інших суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Тому у задоволенні заяви в частині заборони вчинення дій відносно дітей судами відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Приймак О. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року і направити справу до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2019 року в справі № 202/5821/19, відповідно до якої справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства відносно ОСОБА_1 .
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Приймак О. Ю., на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.
У березні 2020 року заявником у встановлений судом строк недолік касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Приймак О. Ю., на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року і витребувано із Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу № 367/8247/19.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Приймак О. Ю., не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
14 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
12 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального відділу поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області із заявою про вчинення її чоловіком ОСОБА_2 кримінального правопорушення, зареєстрованою в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції" ЖЄО № 21632.
Висновком спеціаліста судово-медичного експерта Комунального закладу "Дніпропетровське бюро судово-медичної експертизи" Дніпропетровської обласної ради" від 13 серпня 2019 року № 2517 встановлено, що у ОСОБА_1, виявлені тілесні ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають скороминущі наслідки.
Відповідно до висновку дільничного офіцера поліції слідчого підрозділу Індустріального відділу поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області Скрібінькова М. від 16 серпня 2019 року № 21168 встановлено, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, та складено адміністративний протоко.
Згідно з висновком дільничного офіцера поліції слідчого підрозділу Індустріального відділу поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Брикова С. В. від 12 вересня 2019 року № 22945 про результати перевірки інформації, що надійшла до чергової частини, встановлено, що розглянувши матеріал ЖЄО № 22198 він з`ясував, що 17 серпня 2019 року до чергової частини Індустріального відділу поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в області надійшла заява від ОСОБА_1, яка просить вжити заходів відносно свого чоловіка ОСОБА_2, який 17 серпня 2019 року самоправно змінив замки на вхідних дверях до квартири АДРЕСА_2 .
Працівниками Індустріального відділу поліції неодноразово здійснювався вихід за вказаною адресою з метою перевірки фактів, викладених у заяві, однак двері ніхто не відчинив.
На момент прийняття рішення за даним фактом до Індустріального відділу поліції не було надано жодних документів, які б могли підтвердити суму завданого збитку, а отже, встановити ступінь матеріальної шкоди неможливо.
30 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2019 року справу № 202/5821/19 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі № 363/3496/18 (провадження № 61-4830св19), 26 вересня 2019 року в справі № 452/317/19-ц (провадження № 61-12915св19), від 17 червня 2020 року в справі № 509/2131/18 (провадження № 61-271св19), від 23 грудня 2020 року в справі № 753/17743/19 (провадження № 61-23053св19), від 24 лютого 2021 року в справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20).
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 вчиняє щодо неї психологічне та фізичне насильство, з приводу чого вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів: зокрема, 12 серпня 2019 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 вчинив конфлікт, під час якого висловлювався нецензурною лайкою та наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1, а також 17 серпня 2019 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 змінив замки на вхідних дверях в квартирі АДРЕСА_3 .
У справі, що переглядається, установлено, що 12 серпня 2019 року від ОСОБА_1 надійшло повідомлення до служби 102 про те, що 12 серпня 2019 року о 13:48 год. за адресою: АДРЕСА_3, заявниця повідомила, що чоловік ОСОБА_2 побив її, про що свідчить копія талона-повідомлення № 21632 в реєстрі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 серпня 2019 року складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_2 за фактом вчинення домашнього насилля психологічного характеру, згідно з яким ОСОБА_2 вчинив сварку у сім`ї зі своєю дружиною ОСОБА_1 .
Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції, виходив з того, що заявник надала беззаперечні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно неї.
Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції, вказавши, що факт домашнього фізичного та психологічного насильства з боку ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 підтверджується висновком спеціаліста судово-медичного експерта Комунального закладу "Дніпропетровське бюро судово-медичної експертизи" № 2517 та висновком № 22945 про результати перевірки інформації, що надійшла до чергової частини дільничного офіцера слідчого підрозділу Індустріального відділу поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області Брикова С. від 12 вересня 2019 року, і ці докази належним чином стороною апелянта не спростовані.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не було звернуто уваги на додану до апеляційної скарги ОСОБА_2 постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2019 року в справі № 202/5821/19 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП, відповідно до якої адміністративну справу відносно ОСОБА_2 на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП з наступних підстав.
Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Частинами першою та третьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групу доказів).
Станом на 22 жовтня 2019 року, дату ухвалення рішення судом першої інстанції, та 16 січня 2020 року, дату прийняття постанови судом апеляційної інстанції, постанова Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2019 року в справі № 202/5821/19 вже набрала законної сили. Однак, ОСОБА_2 до суду першої інстанції цю постанову від 02 вересня 2019 року не подав.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів щодо вчинення ОСОБА_2 щодо неї не лише фізичного, але й психологічного насильства. Докази цього містяться в матеріалах справи і не були належним чином спростовані стороною відповідача.
Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованих висновків про задоволення заяви.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).