Постанова
Іменем України
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 132/527/20
провадження № 61-15821св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропродукт",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Шемети Т. М., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропродукт" (далі - ТОВ "Поділля Агропродукт") про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Позовну заяву мотивовано тим, що 07 серпня 2017 року його, в порядку переведення, було прийнято на роботу, на посаду керуючого Калинівським відділенням ТОВ "Поділля Агропродукт".
Наказом від 08 листопада 2019 року його було звільнено з роботи за згодою сторін, згідно із пунктом 1 статті 36 КЗпП України.
Указує, що в день звільнення з ним не проведено розрахунок в повному обсязі, оскільки його скупний дохід за травень 2019 року склав 942 360 грн, за вирахуванням податків, сума до виплати повинна скласти 758 349,80 грн, тоді як загальна сума виплачена у червні 2019 року (за травень) становила 396 349,80 грн, і відповідно 362 250 грн, після вирахування податків. А тому відповідач зобов`язаний виплатити йому решту коштів за травень 2019 року у розмірі 362 250 грн.
Крім цього, відповідач, нараховуючи компенсацію за 73 дні відпустки та
6 днів роботи, неправильно розрахував суму виплат, не врахувавши до середнього заробітку винагороду за підсумками роботи за рік, що призвело до неправильного розрахунку компенсації за невикористану відпустку.
З огляду на викладене, ОСОБА_1, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ТОВ "Поділля Агропродукт" на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 362 250 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 92 796,14 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 160 122,05 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 17 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ "Поділля Агропродукт" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 362 250,00 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 92 796,14 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 160 122,05 грн, без відрахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 26 500,00 грн та судовий збір у розмірі 6 151,68 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 не провів з ним належний розрахунок по заробітній платі в день його звільнення, що стало підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім цього, відповідач, виплачуючи компенсацію за невикористану відпустку, не врахував, що визначаючи середній заробіток для обрахунку, слід враховувати одноразову винагороду, шляхом додавання її до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Поділля Агропродукт" задоволено. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що умови нарахування працівникам премій, доплат та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат є правом та встановлюються власником або уповноваженим ним органом. Наявність підстав (особистого трудового внеску працівників у загальні результати роботи товариства, з урахуванням виконання ним основних показників господарської діяльності, рентабельності та прибутковості підприємства) для здійснення виплати премії встановлюється за результатами роботи кожного працівника на підставі Положення про преміювання працівників, затвердженим 20 липня 2017 року директором ТОВ "Поділля Агропродукт", і є виключно компетенцією власника або уповноваженого органу. Отже, невиплата позивачу винагороди за 2018 рік на підставі наказу від 31 жовтня 2019 року є законною, а тому у задоволенні позову про стягнення заборгованості із заробітної плати слід відмовити. Крім того, зазначено, що оскільки позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про стягнення боргу із заробітної плати, тому задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у травні 2019 році позивачу була нарахована винагорода за підсумками роботи за 2018 рік розміром
900 000 грн, що відображено у розрахунковому листі за травень 2019 року. Наведена сума ввійшла у фонд заробітної плати, з неї були утримані та сплачені податки у сумі 183 760,20 грн, а тому до виплати підлягала сума 758 599,80 грн, з яких виплачено позивачу лише 362 250 грн, а тому висновок апеляційного суду про відсутність заборгованості із заробітної плати є помилковим. Крім того, відповідачем неправильно обраховано компенсацію за невикористану відпустку, оскільки не враховано винагороду за підсумками роботи за 2018 року, яка впливає на обчислення середнього заробітку.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
23 листопада 2020 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом відповідача від 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 07 серпня
2017 року було прийнято на посаду керуючого Калинівським відділенням
ТОВ "Поділля Агропродукт".
Наказом від 08 листопада 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за згодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Відповідно до наказу директора ТОВ "Поділля Агропродукт" від 31 травня 2019 року "Про нарахування винагороди за підсумками роботи за 2018 рік", позивачу ОСОБА_1 визначено нарахувати винагороду за підсумками роботи за 2018 рік у розмірі 900 000 грн, виплату якої провести у 2 етапи, а саме 50% розміру винагороди виплатити із заробітною платою за травень 2019 року, а інші 50% розміру винагороди виплатити із заробітною платою за листопад 2019 року (а. с 99, 100, т. 1).
Відповідно до довідок ТОВ "Поділля Агропродукт" від 01 липня 2019 року
№ ЧМШ00000109 та № ЧМШ00000110, сукупний дохід ОСОБА_1 у травні 2019 року склав 942 360,00 грн, з яких згідно з розрахунковим листком за травень 2019 року: оклад - 8 000,00 грн, одноразова премія - 3 000,00 грн, заохочувальна премія - 30 500,00 грн, доплата фіксованою сумою -
860,00 грн, винагорода за підсумками роботи за рік - 900 000,00 грн; утримано 18 3760,20 грн; сума до виплати 758 599,80 грн. Указана сума до виплати ОСОБА_1 у розмірі 758 599,80 грн віднесена до боргу за підприємством (а. с. 15-16, 84, т. 1).
Згідно з розрахунковим листком за червень 2019 року позивачу виплачено 50% нарахованого розміру винагороди у розмірі 362 250,00 грн із заробітною палатою. Інша частина 50% нарахованого розміру винагороди залишилась як борг за підприємством (а. с. 85, т. 1).
Відповідно до наказу директора ТОВ "Поділля Агропродукт" від 31 жовтня 2019 року № 20 "Про зменшення розміру винагороди за підсумками роботи за 2018 рік" визначено зменшити, зокрема позивачу ОСОБА_1 розмір винагороди за підсумками роботи за 2018 рік на 450 000 грн (а. с. 105-106,
т. 1).
Як слідує з розрахункового листка за жовтень 2019 року з боргу, який рахувався за ТОВ "Поділля Агропродукт" перед ОСОБА_1 по виплаті винагороди за підсумками роботи за 2018 рік, відраховано 450 000 грн
(а. с. 89, т. 1).
Відповідно до розрахунку при звільненні від 08 листопада 2019 року
№ ЧМШ00000189, ТОВ "Поділля Агропродукт" сплатило ОСОБА_1
83 512,73 грн за 73 дні відпустки, при середньому заробітку 1 114,01 грн
(а. с. 79, 90, т. 1).
Відповідно до довідки ТОВ "Поділля Агропродукт" середньоденний заробіток ОСОБА_1 за період перебування в трудових відносинах на посаді керуючого відділення, складає 1 104,29 грн (а.с. 75).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указував на те, що у день звільнення йому не була виплачена заборгованість із заробітної плати за травень 2019 року, яка залишилась як борг за підприємством. Крім цього, відповідачем неправильно нарахованого грошова компенсація за 73 дні невикористаної щорічної відпустки, а тому, у зв`язку із затримкою виплати заробітної плати, роботодавець зобов`язаний сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оплату праці", частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до статті 98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Підприємства самостійно встановлюють умови та розміри оплати праці, в тому числі перелік надбавок та доплат, у колективному договорі з дотриманням законодавства, генеральної, галузевої угод (стаття 15 Закону України "Про оплату праці", стаття 97 КЗпП України).
Частиною першою статті 9-1 КЗпП України визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні указаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Відповідно до пункту 1.3, 1.4 розділу 1 Положення про систему та умови оплати праці працівників ТОВ "Поділля Агропродукт", джерелом коштів на оплату праці є частина доходу та інші кошти, одержані у результаті господарської діяльності підприємства. Критерієм рівня оплати праці працівників підприємства є: результат господарської діяльності та рівень доходності підприємства; внесок кожного працівника з урахуванням фактичного відпрацьованого часу і результатів його роботи.
Відповідно до пункту 3.4 розділу 3 Положення про систему та умови оплати праці працівників ТОВ "Поділля Агропродукт", надбавки, доплати, гарантійні і компенсаційні виплати, премії та винагороди, матеріальна допомога, заохочувальні і компенсаційні виплати, які мають одноразовий характер та які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми призначаються, скасовуються або зменшуються за одноосібним рішенням директора підприємства.
Згідно із пунктом 2.2 розділу 2 Положення про преміювання працівників ТОВ "Поділля Агропродукт" розмір премії визначається одноосібно керівником, залежно від особистого трудового внеску працівників у загальні результати роботи Товариства. Окрема сума премії працівнику визначається на кожний місяць з урахуванням виконання ним основних показників господарської діяльності, рентабельності та прибутковості підприємства та затверджуються у відповідному наказі.
Пункт 3.5 розділу 3 Положення про систему та умови оплати праці працівників ТОВ "Поділля Агропродукт" передбачено, що надбавки, доплати, гарантійні і компенсаційні виплати, премії та винагороди, матеріальна допомога, заохочувальні і компенсаційні виплати, які мають одноразовий характер та які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми скасовуються або зменшуються за рішенням керівника, у разі: несвоєчасного виконання завдань; погіршення якості роботи працівника; порушення трудової дисципліни (як одиничне, так і систематичне); відсутність фінансової можливості підприємства.
Аналогічні положення містяться у пункті 5.2 розділу 5 Положення про преміювання працівників ТОВ "Поділля Агропродукт", нарахована винагорода працівнику, за рішенням керівника може бути скасована або зменшена у разі відсутності фінансової можливості підприємства в період коли виплачується винагорода.
Скасування або зменшення розміру винагороди проводиться за той розрахунковий період в якому її було нараховано (пункт 5.4 розділу 5 Положення).
Таким чином, умови нарахування працівникам винагороди встановлюються власником або уповноваженим ним органом, а наявність підстав для здійснення її виплати встановлюється за результатами роботи кожного працівника, з урахуванням виконання ним основних показників господарської діяльності, рентабельності та прибутковості підприємства і є виключною компетенцією власника або уповноваженого органу.
Отже, аналізуючи норми Положення про преміювання працівників ТОВ "Поділля Агропродукт" та Положення про систему та умови оплати праці працівників ТОВ "Поділля Агропродукт", колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою природою повноваження керівника закладу, установи щодо преміювання працівника є дискреційними.
Відповідно до наказу директора ТОВ "Поділля Агропродукт" Шульца Ю. М. від 31 травня 2019 року № 11 "Про нарахування винагороди за підсумками роботи за 2018 рік", позивачу ОСОБА_1 визначено нарахувати винагороду за підсумками роботи за 2018 рік у розмірі 900 000 грн, виплату якої провести у 2 етапи, а саме: 50% розміру винагороди виплатити із заробітною платою за травень 2019 року, а інші 50% розміру винагороди виплатити із заробітною платою за листопад 2019 року.
Згідно із розрахункового листка за червень 2019 року позивачу виплачено 50% нарахованого розміру винагороди у розмірі 362 250 грн із заробітною палатою. Інша частина 50% нарахованого розміру винагороди, залишилась як борг за підприємством.
Відповідно до наказу директора ТОВ "Поділля Агропродукт" від 31 жовтня 2019 року № 20 "Про зменшення розміру винагороди за підсумками роботи за 2018 рік", посилаючись на відсутність коштів та керуючись Положенням про систему та умови оплати праці працівників ТОВ "Поділля Агропродукт" та Положенням про преміювання працівників ТОВ "Поділля Агропродукт", вирішено зменшити, зокрема позивачу ОСОБА_1, розмір винагороди за підсумками роботи за 2018 рік на 450 000 грн.
З огляду на те, що умови нарахування працівникам премій, доплат та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат є правом та встановлюються власником або уповноваженим ним органом, а наявність підстав (особистого трудового внеску працівників у загальні результати роботи товариства, з урахуванням виконання ним основних показників господарської діяльності, рентабельності та прибутковості підприємства) для здійснення її виплати встановлюється за результатами роботи кожного працівника на підставі Положення про преміювання працівників, затвердженим 20 липня 2017 року директором ТОВ "Поділля Агропродукт", і є виключно компетенцією власника або уповноваженого органу, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для невиплаченої заробітної плати у вигляді винагороди за 2018 рік
у розмірі 362 250 грн, оскільки є наказ відповідача про зменшення розміру такої винагороди.
Колегія суддів враховує, що наказ директора ТОВ "Поділля Агропродукт"
від 31 жовтня 2019 року № 20 "Про зменшення розміру винагороди за підсумками роботи за 2018 рік" є чинним та не є предметом оскарження у цій справі.
Доводи касаційної скарги про наявність заборгованості із заробітної плати спростовуються вищевикладеним.
Оскільки позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку, до якої, на думку позивача, помилково не враховано розмір невиплаченої винагороди за 2018 рік, та середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про стягнення боргу із заробітної платі, то суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,
а постанову Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.