ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1781/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України": Яковенка О. В.,
ТзОВ "Аероклуб "ОДЕСА": Гладишевої О. О. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021
у складі колегії суддів: Колоколова С. І. - головуючого, Разюк Г. П., Савицького Я. Ф.
та рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020
у складі судді Літвінова С. В.
у справі за позовом Громадської організації "Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "ОДЕСА"
про відшкодування збитків 332 764,00 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача
1. У червні 2020 року Громадська організація "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України" (далі - ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України", позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклуб "ОДЕСА" (далі - ТзОВ "Аероклуб "ОДЕСА", відповідач) про стягнення 332 764,00 грн збитків.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем переданого йому за договором оперативного лізингу літака АН - 2 № 1г-23747(UR-ВSМ), факт чого підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14, яке не виконано ТзОВ "Аероклуб "ОДЕСА", внаслідок чого позивачу заподіяно збитки, які полягають у втраті належного йому на праві володіння майна.
3. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову визначено приписи частини третьої статті 386, статей 396, 526, 527, 545, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
4. Відповідач щодо позову заперечує зазначаючи, що позивачем не доведений факт невиконання ТзОВ "Аероклуб "ОДЕСА" рішення суду від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14, оскільки літак був забраний представниками ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України", що встановлено постановою слідчого СВ Усатівського ВП Біляївського ВП ГУ НП в Одеській області Слівченка С. О. про закриття кримінального провадження від 20.06.2017.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
5. 25.12.1997 між Одеським обласним авіаспортивним клубом Товариства сприяння обороні України (Одеський АСК ТСО, лізингодавець) та Одеським міським клубом екстремальних видів спорту "Ультра Спорт", правонаступником якого є ТзОВ "Аероклуб "ОДЕСА" (лізингоодержувач) укладено договір оперативного лізингу літака АН - 2 № 1г-23747(UR-ВSМ) (далі - Договір).
6. Відповідно до пункту 1.1 Договору лізингодавець передає, а лізингоодержувач приймає у володіння і користування на певний строк, за певну плату літак АН - 2 №1г-23747(UR-ВSМ) (далі - літак), який знаходиться на балансі Одеського АСК ТСО, вартість якого визначена відповідно до акту оцінки вартості та становить 332 764,00 грн.
7. Згідно з пунктом 2.1 Договору вступ лізингоодержувача у володіння та користування літаком відбувається одночасно з підписанням сторонами Договору та акту приймання-передачі літака.
8. Передача літака в користування не тягне за собою передачу Лізингоодержувачу право власності на цей літак (пункт 2.2 Договору).
9. Вартість літака, повернутого лізингоодержувачем лізингодавцю, визначається на підставі акта оцінки, складеного по даним інвентаризації майна на момент припинення Договору лізингу, звіреного з актом прийому-передачі. Літак вважається повернутим лізингодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (пункт 2.3 Договору).
10. Пунктом 4.3 Договору визначено, що в разі його припинення лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю об`єкт лізингу у відповідному стані, не гіршому, ніж на момент передачі, з урахуванням фізичного зносу.
11. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором лізингу сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України. Збиток нанесений літаку персоналом лізингодавця відшкодовується на рахунок лізингодавця (пункти 6.1, 6.3 Договору).
12. Договір діє з 25.12.1997 по 25.12.2001 строком на 48 місяців. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну Договору по закінченню його строку протягом 1 місяця, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, передбачених Договором (пункт 7.1 Договору).
13. Літак належав позивачу на праві володіння відповідно до рішення Центрального комітету Товариства сприяння обороні України від 08.07.1992 № 104.
14. Відповідно до приймально-здавального акту від 25.12.1997 позивач передав, а відповідач прийняв у володіння та користування на визначений строк літак.
15. 10.06.2014 Господарський суд Одеської області прийняв рішення у справі № 916/1112/14, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2014, відповідно до якого витребував у ТзОВ "Аероклуб "ОДЕСА" на користь ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України" літак АН-2 № 1г-23747(UR-BSM), 25.01.1990 року випуску, двигун - Аш - 62ИР, 30.06.1989 року випуску, заводський номер 16499246.
16. 23.01.2017 державним виконавцем Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження № 53264046 щодо витребування літака у відповідача. Проте рішення про витребування літака відповідачем виконано не було.
17. 13.05.2017 за заявою в.о. начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо невиконання рішення суду про витребування літака за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
18. 19.06.2017 виконавче провадження № 53264046 закінчено у зв`язку із невиконанням боржником рішення суду.
19. Постановою слідчого СВ Усатівського ВП Біляївського ВП ГУ НП в Одеській області Слівченка С. О. про закриття кримінального провадження від 20.06.2017 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017161250000527 від 13.05.2017 кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 382 КК України.
20. Відповідно до наведеної постанови слідчого від 20.06.2017, згідно листа вих. №1070/21-38 від 10.03.2017, адресованого головному державному виконавцю Біляївського міжрайонного відділу ДВС в Одеській області від президента Аероклубу "Одеса" Оборіна К., "Аероклуб "Одеса" неодноразово звертався до керівництва ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України" з проханням забрати своє майно з території спортивного аеродрому "Гідропорт", так як за зберігання свого майна вони не сплачували. Протягом 2010-2014 років представники ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України" неодноразово приїздили та забирали майно ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України" до своєї бази. Літак АН-2, який вказано у постанові від 23.01.2017 був також забраний представниками ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України" місцезнаходження якого невідоме. За даним кримінальним провадженням виконані всі можливі слідчі розшукові дії, але досудовим розслідуванням не вдалося здобути докази для доведеності винуватості особи в суді.
21. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог від 21.09.2020, якою збільшено розмір позовних вимог з 332 764,00 грн до 848 786,00 грн у зв`язку з отриманням ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України" висновку експертного дослідження за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 31.08.2020 № 19908/20-56/19909/20-52 згідно звернення позивача до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
22. 19.10.2020 Господарський суд Одеської області прийняв рішення у справі № 916/1781/20, яким відмовив повністю у задоволенні позову ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України" до ТзОВ "Аероклуб "ОДЕСА" про відшкодування 332 764,00 грн збитків.
23. Рішення місцевого господарського суду мотивовано недоведенням позивачем заподіяння йому збитків відповідачем у заявленому розмірі, оскільки відповідно до постанови слідчого Слівченка С. О. про закриття кримінального провадження від 20.06.2017 літак АН-2 забраний представниками ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України" та місцезнаходження його на цей момент невідомо, а за даним кримінальним провадженням виконані всі можливі слідчі розшукові дії, однак досудовим розслідуванням не вдалося здобути докази для доведеності винуватості особи в суді.
24. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що постановою слідчого Слівченка С. О. про закриття кримінального провадження від 20.06.2017 встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, що свідчить про непідтвердженість належними доказами доводів позивача щодо невиконання Договору та рішення суду від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14.
25. Крім того, суд не прийняв до уваги наданий позивачем висновок експертного дослідження за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 31.08.2020 № 19908/20-56/19909/20-52, оскільки під час його складення експерти не повідомлялися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що суперечить приписам частин першої, п`ятої статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
26. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 21.01.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 року у справі № 916/1781/20 залишив без змін.
27. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову зазначивши, що позивачем, всупереч вимогам закону, не доведено розміру понесених збитків, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що орендоване майно знищено або пошкоджено. Крім того судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що позивачем зроблені витрати, пов`язані із відновленням порушеного права, зокрема, витрати на ремонт орендованого майна, необхідні для його подальшої експлуатації.
28. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що встановити розмір збитків (у разі їх наявності) можливо лише шляхом порівняння стану майна, яке передавалося в оренду, із станом, в якому це майно повернуто орендодавцеві, тоді як відповідно до приймально-здавального акту від 25.12.2017 станом на момент передачі відповідачеві 25.12.1997 року, літак не був у льотному стані та потребував ремонту.
29. Натомість, як вбачається з долученого позивачем висновку експерта від 31.08.2020, який не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки в ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду, середня ринкова вартість літака Ан-2, 1990 року виготовлення, визначалася з урахуванням того, що він експлуатується в нормальних умовах.
30. Окрім того, як зазначив суду апеляційної інстанції, відповідно до постанови слідчого Слівченка С. О. про закриття кримінального провадження від 20.06.2017 літак забраний представниками позивача та місцезнаходження його на цей момент невідомо, а за даним кримінальним провадженням виконані всі можливі слідчі розшукові дії, однак досудовим розслідуванням не вдалося здобути докази для доведеності винуватості особи в суді.
31. За наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем недоведені належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України протиправна поведінка відповідача, факт завдання відповідачем збитків та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, що свідчить про відсутність у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, з якими статті 22 ЦК України та стаття 224 ГК України пов`язують застосування такої міри відповідальності до відповідача як стягнення збитків.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
32. 11.02.2021 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2020, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги
33. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.02.2021.
34. Ухвалою від 09.03.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 916/1781/20 за касаційною скаргою позивача на оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду, та призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 09.04.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.03.2021.
35. 19.03.2021 на адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача б/н від 17.03.2021.
36. 06.04.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ТзОВ "Аероклуб "ОДЕСА" про участь у судовому засіданні 08.04.2021 у справі № 916/1781/20 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
37. У судове засідання 08.04.2021 з`явилися представники позивача та відповідача (в режимі відеоконференції), які надали пояснення у справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи позивача
38. ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- судами попередніх інстанцій невірно застосовано приписи статей 22, 545 ЦК України, статей 224, 225 ГК України та не надано оцінки письмовим доказам, долученим позивачем до позовної заяви;
- суд першої інстанції встановив належне виконання відповідачем зобов`язань за Договором на підставі його усних пояснень, які є недопустимим доказом виконання зобов`язань;
- судами попередніх інстанцій не враховано преюдиціальні обставини невиконання відповідачем умов договору встановлені у рішенні Господарського суду Одеської області від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14;
- суди не правильно застосовували приписи статей 778, 785 ЦК України та не дослідили умови Договору щодо визначеної в ньому сторонами вартості літака, з урахуванням чого дійшли помилкового висновку про недоведеність позивачем вартості втраченого літака.
- під час розгляду заяви про збільшення судом порушено приписи статей 46, 210, 214 ГПК України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи відповідача
39. У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ "Аероклуб "ОДЕСА" не погоджується із доводами касаційної скарги позивача та просить суд оскаржувані судові рішення залишити без змін, зокрема з огляду на таке:
- судами попередніх інстанцій було надано оцінку наявності підстав для виникнення цивільно-правової відповідальності відповідно до вимог статті 22 ЦК України;
- надаючи оцінку постанові слідчого про закриття кримінального провадження суди попередніх інстанцій надали її оцінку в якості доказу серед інших наявних в матеріалах справи доказів згідно вимог статей 73-74, 77-79 ГПК України;
- наявність рішення суду від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14 та закриття виконавчого провадження не є належним доказом не виконання рішення суду та зобов`язання;
- позивачем не доведено належним чином розмір заявлених ним до стягнення збитків.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
40. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
43. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
44. Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення 332 764,00 грн збитків.
45. Спірним питаннями у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання наявності підстав для стягнення збитків.
46. У якості підстави заявлених вимог позивачем визначено обставини невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оперативного лізингу щодо повернення переданого в користування літака, факт чого підтверджено рішенням суду від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14 щодо витребування у відповідача на користь позивача предмету лізингу, яке досі не виконано відповідачем.
47. Внаслідок наведеного, на думку позивача, йому заподіяно збитки, які полягають у втраті належного на праві володіння майна (літака).
48. На підтвердження відповідних обставин позивачем долучено до матеріалів справи, зокрема Договір оперативного лізингу літака від 15.12.1997, рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 у справі № 916/1112/14, постанову про закінчення виконавчого провадження № 53264046, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12017161250000527 та постанову про закриття кримінального провадження № 12017161250000527, клопотання про призначення експертизи.
49. Згідно із частиною першою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
50. Умовами пункту 4.3. Договору сторонами погоджено, що в разі припинення Договору лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю об`єкт лізингу у відповідному стані, не гіршому, ніж на момент передачі, з урахуванням фізичного зносу.
51. Згідно із пунктом 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором лізингу сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України.
52. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК україни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
53. За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
54. Відповідно до частини першої статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
55. Частиною першою статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
56. Передумовою виникнення спірних правовідносин слугувало невиконання відповідачем як лізингоодержувачем умов Договору щодо повернення переданого йому в користування майна та прийняття з огляду на зазначене рішення суду про витребування цього майна в останнього на користь позивача, яке досі не виконано відповідачем.
57. Тобто позивач у цій справі фактично прагне захистити своє право власності, посилаючись на втрату належного йому на праві володіння майна (літака).
58. Частиною третьої статті 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
59. Згідно частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
60. Відповідно до частини другої статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
61. Статтею 225 ГК україни передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
62. Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
63. Отже для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 915/283/18).
64. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
65. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини.
66. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками, тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
67. Верховний Суд акцентує на тому, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
68. Для з`ясування наведених вище питань, а відтак і правильного вирішення спору судам в межах наданих їм повноважень процесуальним законом належало дослідити умови укладеного між сторонами Договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для задоволення відповідного позову.
69. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
70. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
71. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
72. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
73. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
74. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
75. Утім, як свідчить аналіз змісту оскаржуваних у справі судових рішень, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та не здійснили належного дослідження усієї сукупності наявних в матеріалах справи доказів наданих позивачем на підтвердження вимог про стягнення збитків.
76. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
77. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
78. У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.06.2014 Господарський суд Одеської області прийняв рішення у справі № 916/1112/14, залишене без змін Одеським апеляційним господарським судом постановою від 24.07.2014, відповідно до якого витребував у ТзОВ "Аероклуб "ОДЕСА" на користь ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України" літак АН-2 № 1г-23747(UR-BSM), 25.01.1990 року випуску, двигун - Аш - 62ИР, 30.06.1989 року випуску, заводський номер 16499246.
79. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень зазначене рішення суду від 10.06.2014 та постанова суду апеляційної інстанції від 24.07.2014 у справі № 916/1112/14 в касаційному порядку не переглядалися.
80. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
81. Згідно із частинами першою, другою статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Аналогічні положення містить частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
82. У рішенні ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
83. Встановлені судом у справі № 916/1112/14 факти наявності у позивача речового права володіння на предмет лізингу (літак) та неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо повернення цього майна позивачу відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України є преюдиціальними для цієї справи та не потребують повторного доведення.
84. Як убачається з матеріалів справи, 19.06.2017 відкрите виконавче провадження № 53264046 щодо витребування літака у відповідача було закінчено у зв`язку із невиконанням боржником рішення суду.
85. З урахуванням зазначено суди попередніх інстанцій в силу наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 269 ГПК України, не були позбавлені можливості надати оцінку факту невиконання відповідачем умов Договору та рішення суду від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14 щодо повернення відповідачем предмету лізингу (літака).
86. Однак наведені обставини судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та жодної правової оцінки.
87. Натомість судами попередніх інстанцій в основу висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позивачем до стягнення збитків покладено відомості відображені в постанові слідчого СВ Усатівського ВП Біляївського ВП ГУ НП в Одеській області Слівченка С. О. про закриття кримінального провадження від 20.06.2017, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017161250000527 від 13.05.2017 за фактом невиконання рішення суду про витребування літака на користь позивача.
88. Разом з тим в контексті посилання судів попередніх інстанцій на постанову слідчого про закриття кримінального провадження суд звертає увагу на таке.
89. Відповідно до частини шостої статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
90. Тлумачення частини шостої статті 75 ГПК України, що умовою її застосування є наявність вироку суду в кримінальному провадженні, що набрав законної сили, і в якому встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
91. Натомість у матеріалах справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили щодо факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, а лише міститься постанова від 20.06.2017 про закриття кримінального провадження за відсутності ознак кримінального правопорушення.
92. Звідси помилковим є посилання судів попередніх інстанцій на постанову слідчого про закриття кримінального провадження як доказ, що свідчить непідтвердженість належними доказами доводів позивача щодо невиконання Договору та рішення суду від 10.06.2014 у справі № 916/1112/14.
93. Суд звертає увагу, що поняття вини в господарських та в кримінальних правовідносинах не є тотожними. Тож обставина закриття кримінального провадження з підстав відсутності складу кримінального правовопорушення не є перешкодою для встановлення складу збитків та вини відповідача за порушення господарських зобов`язань в цьому спорі.
94. Також не є в достатній мірі обґрунтованими висновки судів щодо недоведеності позивачем розміру заподіяних збитків.
95. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, не прийняв до уваги наданий позивачем висновок експертного дослідження за результатами проведення за його замовленням транспортно-товарознавчого дослідження від 31.08.2020 № 19908/20-56/19909/20-52 як такий, що не відповідає вимог ГПК України.
96. Разом з тим судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що передумовою звернення позивача з цим позовом до суду слугувало невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо неповернення отриманого ним користування майна за Договором.
97. Дійсно умовами пункту 2.3 Договору вартість літака, повернутого лізингоодержувачем лізингодавцю, визначається на підставі акта оцінки, складеного по даним інвентаризації майна на момент припинення Договору лізингу, звіреного з актом прийому-передачі.
98. В той же час умовами пункту 1.1 Договору сторонами погоджено, що оціночна вартість літака на момент його передачі становить 332 764,00 грн.
99. Утім наведеного судами під час розгляду спору не враховано, обмежившись посиланням на неприйняття як доказу справі долученого позивачем висновку експертного дослідження від 31.08.2020 № 19908/20-56/19909/20-52 та зауваживши, що встановити дійсний розмір збитків можливо лише шляхом порівняння стану майна, яке передавалося в оренду, із станом, в якому це майно повернуто орендодавцеві.
100. Разом з тим суд звертає увагу, що долученню позивачем до матеріалів справи наведеного висновку експертного дослідження передувало звернення останнього до суду разом з позовною заявою з клопотанням про призначення експертизи (додаток 11 до позовної заяви).
101. Частиною третьою статті 623 ЦК України визначено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
102. Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
103. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").
104. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.
105. Утім, як свідчить оскаржуване рішення суду першої інстанції, клопотання позивача про призначення експертизи у справі у період з 23.06.2020 до 23.09.2020 (судове засідання в якому позивач зазначив про недоречний розгляд раніше поданого ним клопотання про призначення експертизи з огляду на надання до суду висновку експертного дослідження) місцевим господарським судом не розглядалося, а для встановлення дійсного розміру завданих позивачу збитків, що входить до предмету доказування у цій справі, питання призначення експертизи у справі судом не вирішувалося.
106. Окрім того, суд першої інстанції зосередившись на оцінці як доказу у справі долученого позивачем висновку експертного дослідження від 31.08.2020 № 19908/20-56/19909/20-52, в порушення приписів статті 42, 46 ГПК України не надав оцінку поданій заяві позивача про збільшення позовних вимог від 21.09.2020 до якої додано цей висновок та не вирішив питання про прийняття/неприйняття її до розгляду.
107. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
108. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
109. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
110. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.
111. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
112. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
113. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
114. У рішеннях ЄСПЛ у справах "Де Куббер проти Бельгії" та "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість.
115. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
116. Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.
117. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог ГО "Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України".