ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 876/74/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників сторін:
ТОВ "СУППОРТ" - Ніколенка М.Є.,
ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" - Савельєвої Т.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СУППОРТ"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2021
у справі № 876/74/20
за заявою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020
та за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СУППОРТ"
про скасування рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020
у третейській справі №14/40К-20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУППОРТ"
про стягнення 786 887,26 грн.
За результатами розгляду апеляційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
18.02.2019 між Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) (далі - ПрАТ ЦГЗК") та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУППОРТ" (підрядник) (далі - ТзОВ "СУППОРТ") укладено договір № 304-05-10 (підряду на ремонт), в силу пункту 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати в порядку та на умовах дійсного договору роботи з поточного ремонту будівель та споруд цехів комбінату ПРАТ "ЦГЗК№ у 2019 році: загальнобудівельні та оздоблювальні роботи в цехах ГТЦ-2, ПК.
Відповідно до п.14.2 договору, якщо спори та розбіжності, які виникають у зв`язку з виконанням даного договору або які стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" у відповідності до Регламенту вказаного третейського суду.
У квітні 2020 року ПрАТ ЦГЗК" (позивач) звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Регіональна правова група" з позовною заявою до ТзОВ "СУППОРТ" (відповідач) про стягнення 786 887,26 грн за порушення умов договору № 304-05-10 від 18.02.2019, а саме порушення зобов`язання щодо виконання ремонтних робіт, обумовлених сторонами у договорі.
Рішенням Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі № 14/40К-20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 180 000,00 грн суми попередньої оплати, сплаченої за договором №304-05-10 від 18.02.2019, 25 150,68 грн - 15% річних за користування попередньою оплатою, сплаченою за договором №304-05-10 від 18.02.2019; 194 040,00 грн - штрафу за порушення строків виконання робіт за договором №304-05-10 від 18.02.2019; 228 967,20 грн - пені за порушення строків виконання робіт за договором №304-05-10 від 18.02.2019.
ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
ТзОВ "СУППОРТ" до Центрального апеляційного господарського суду подано заяву про скасування рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі № 14/40К-20.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 об`єднано розгляд заяви ТзОВ "СУППОРТ" про скасування рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі №14/40К-20 разом із розглядом заяви ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі №14/40К-20.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі №876/74/20 у задоволенні заяви ТзОВ "СУППОРТ" про скасування рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі № 14/40К-20 відмовлено. Рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі № 14/40К-20 залишено без змін.
Заяву ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі № 14/40К-20 задоволено. Постановлено видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі № 14/40К-20.
Ухвала мотивована відсутністю законодавчо визначених підстав для скасування рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020. На день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду не скасовано у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять доказів наявності обставин, визначених статтею 355 ГПК України та частиною 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди" як підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду.
При цьому, судом першої інстанції відхилені доводи ТзОВ "СУППОРТ" з приводу неповідомлення його третейським судом належним чином про місце та час третейського розгляду, оскільки приписами статті 51 Закону України "Про третейські суди" і статті 350 ГПК України не передбачено такої підстави для оскарження та скасування рішення третейського суду, як неповідомлення ним належним чином особи, яка брала участь у справі, про місце та час третейського розгляду.
ТзОВ "СУППОРТ" подало апеляційну скаргу, в якій (з урахуванням додаткових пояснень до апеляційної скарги) просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2021, ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі №14/40К-20.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТзОВ "СУППОРТ" зазначає про безпідставне відхилення Центральним апеляційним господарським судом його доводів з приводу порушень:
- пункту 2 частини 2 статті 350 ГПК України - третейський суд прийняв рішення, яке виходить за межі третейської угоди, в підтвердження своїх позовних вимог позивач не надав суду належний письмовий доказ, а саме платіжне доручення №4500029281, а також на виконання умов договору підряду, 26.04.2019 не перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 90000,00 грн за платіжним дорученням № 4500029281;
- пункту 4 частини 2 статті 350 ГПК України - склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону та Регламенту Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група", а ПрАТ "ЦГЗК" не доведено належними письмовими доказами легітимність даного складу суду під час розгляду третейської справи;
- пункту 5 частини 2 статті 350 ГПК України - третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
У зв`язку з наведеним ТзОВ "СУППОРТ" зазначає про наявність підстав для скасування рішення третейського суду від 24.07.2020 у справі №14/40К-20 відповідно до статті 350 ГПК України.
ТзОВ "СУППОРТ" подано до суду клопотання про витребування доказів, а саме зобов`язати ПрАТ "ЦГЗК", ТзОВ ЮКК "Апріорі" та АО "АК "Апріорі" надати суду письмові пояснення щодо можливого надання юридичних та консультативних послуг в період з січня 2013 року по березень 2015 року включно, у період з лютого 2017 року по грудень 2018 року; можливого надання юридичних та консультативних послуг в період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року включно.
Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу
ПрАТ "ЦГЗК" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній ухвалі.
ПрАТ "ЦГЗК" подано запереченнях проти клопотання про витребування доказів, просить залишити його без задоволення, оскільки відповідач не ставив питання та не обґрунтовує неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо клопотання про витребування доказів
За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування (onus probandi) лежить на сторонах.
Статтею 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
За частиною першою статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина друга статті 81 ГПК України).
Розглянувши клопотання ТзОВ "СУППОРТ" про витребування доказів, колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає підстав для його задоволення, оскільки в зазначеному клопотанні позивач не ставить питання та не обґрунтовує неможливість його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього та не надає жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотання обставин.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду першої інстанції про неможливість подання доказів, що просить витребувати в судів апеляційної інстанції, доказів здійснення всіх залежних він нього дій, спрямованих на отримання інформації та документів, що зазначені в клопотання; обставини, зазначені у клопотання про витребування доказів, не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про витребування доказів.
Щодо суті апеляційної скарги
Оцінивши наведені в апеляційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи № 876/74/20, третейської справи № 14/40К-20 та правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
За змістом частини 2 статті 24, частини 2 статті 25 та частини 2 статті 253 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом; Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Частинами 3, 4 статті 349 ГПК України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.
Відповідно до статті 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні положення містить стаття 51 Закону України "Про третейські суди".
Верховний Суд звертає увагу, що перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (частини 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди").
Відповідно до абз. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Частинами 1, 4 - 6 статті 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, спір у даній третейській справі стосується виконання сторонами умов договору №304-05-10 від 18.02.2019 (підряду на ремонт), пункт 14.2 якого містить третейське застереження, а саме, спори та розбіжності, які виникають у зв`язку з виконанням даного договору або які стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" у відповідності до Регламенту вказаного третейського суду.
Доказів визнання недійсною або оспорювання дійсності третейської угоди сторонами надано не було.
Таким чином, рішення третейського суду від 24.07.2020 прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, а також цим рішенням не вирішувались питання, які виходять за межі третейської угоди.
Доводи ТзОВ "СУППОРТ" про те, що третейський суд прийняв рішення, яке виходить за межі третейської угоди, оскільки позивачем не надано належний письмовий доказ, а саме: платіжне доручення № 4500029281 від 26.04.2020 про перерахування 90 000,00 грн, а також на виконання умов договору підряду, 26.04.2019 не перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 90000,00 грн за платіжним дорученням № 4500029281, стосуються суті прийнятого рішення, та не передбачені статтею 350 ГПК України як підстави для скасування рішення третейського суду, тому підлягають відхиленню.
Оцінюючи доводи ТзОВ "СУППОРТ" про те, що склад Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група", яким прийнято рішення у третейській справі № 14/40К-20, не відповідав вимогам закону, що є підставою для скасування рішення третейського суду в силу положень пункту 4 частини 2 статті 350 ГПК України та пункту 4 частини 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди", Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про Постійно діючий регіональний третейський суд України при Асоціації "Регіональна правова група", зареєстрованого Дніпропетровським обласним управлінням юстиції 30.05.2006, метою його діяльності є вирішення спорів щодо захисту майнових та немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що метою створення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" є розгляд спорів за участю суб`єктів господарювання, які входять до Групи Метінвест, в тому числі і ПРАТ "ЦГЗК".
Жодного обмеження кола осіб (крім передбачених законом) Положення не містить.
Той факт, що Третейський суд створений Асоціацією регіональна правова група, жодним чином не підтверджує існування підстав вважати, що третейський суд і ПрАТ "ЦГЗК" є пов`язаними особами, оскільки виходячи з нормативного визначення "пов`язанні особи", яке міститься в Податковому кодексі України, основними ознаками, що вказують на пов`язаність осіб - є володіння певною часткою корпоративних прав іншої особи та можливість приймати рішення щодо призначення її виконавчих органів.
Посилання ТзОВ "СУППОРТ" на наявність в офіційних електронних джерелах інформації стосовно прямого зв`язку між Третейським судом та ПРАТ "ЦГЗК", що пов`язаний із взаємною фінансово-економічною заінтересованістю зазначених сторін, а саме, Річної інформації емітента цінних паперів, користувалось послугами товариства з обмеженою відповідальністю Юридично-консалтингова компанія "АПРІОРІ" (Код за ЄДРПОУ:33557ПО) в період з січня 2013 року по березень 2015 року включно, та у період з лютого 2017 року по грудень 2018 року включно, судом відхиляються. Вказана інформація в матеріалах справи відсутня, відповідачем вона в якості письмового доказу не залучалась.
Всі доводи ТзОВ "СУППОРТ" про скасування рішення третейського суду зводяться до тверджень, що склад Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група", яким прийнято рішення у третейській справі № 14/40К-20, не відповідає вимогам закону, оскільки ТзОВ "СУППОРТ" в порушення статті 14 Закону України "Про третейські суди", було позбавлено права вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про третейські суди" сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до ст. 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов`язковий чи рекомендаційний характер.
Таким чином, при призначенні судді сторони керуються виключно принципом автономії волі сторін, власними переконаннями та вподобаннями і обирають такого суддю, освіта, досвід, авторитет і моральні якості якого будуть визнані обома сторонами.
Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду (стаття 16 Закону України "Про третейські суди").
Відповідно до статті 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про третейські суди" третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті. З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу.
Колегія суддів відзначає, що за змістом статей 4, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" законність діяльності третейського суду, забезпечення цим судом рівності всіх учасників третейського розгляду та змагальності сторін презюмується сторонами третейської угоди з моменту її укладення.
Правила третейського розгляду постійно діючим третейським судом визначаються регламентом третейського суду, який не повинен суперечити цьому Закону (частини третя статті 28 Закону України "Про третейські суди").
Статтею 2.1. Регламенту Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" визначено, що третейський розгляд справи здійснюється Третейським судом у складі третейських суддів, які обираються сторонами або призначаються Головою Третейського суду з числа осіб, включених у список третейських суддів Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група". Третейський суд розглядає справи колегіально у складі трьох третейських суддів, про що Голова третейського суду виносить ухвалу.
Положення статті 2.2. Регламенту Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група", якою врегульовано формування складу третейського суду, передбачають можливість визначення самими сторонами персонального складу третейського суду і лише, якщо склад суду не визначено, він визначається головою третейського суду.
З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2020 третейським судом позивачу та відповідачу надіслані повідомлення з пропозицією скористатися наданим правом і обрати протягом 10 днів з моменту отримання даного повідомлення, одного суддю із затвердженого списку третейських суддів Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група", про що письмово повідомити Третейський суд.
Вказане повідомлення надіслано ТзОВ "СУППОРТ" за адресою, вказаною в договорі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, буд.16Б, кімната 204. Проте це поштове відправлення 11.05.2020 було повернуто органом поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (третейська справа №14/40К-20 а.с.50).
Відповідно до п.116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
За приписами частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до статей 15, 39 Закону України "Про третейські суди" обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами. У постійно діючому третейському суді порядок обміну документами та письмовими матеріалами визначається регламентом третейського суду.
Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про можливість скористатися правом на обрання суддів третейського суду.
В подальшому третейським судом ТзОВ "СУППОРТ" за наведеною вище адресою були надіслані ухвала про порушення третейського розгляду від 26.05.2020 та ухвала про відкладення судового засідання з розгляду третейської справи від 26.06.2020. Проте вказані поштові відправлення також були повернуті з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (третейська справа №14/40К-20).
Отже, документи та письмові матеріали стосовно третейської справи № 14/40К-20 надіслано сторонам в порядку, встановленому Закону України "Про третейські суди" та Регламенту, що свідчить про наявність підстав для вирішення спору по суті.
Відповідачем не спростовано доводи третейського суду щодо надіслання документів в порядку, встановленому Законом, матеріали справи не містять доказів неналежного виконання посадовими особами ПАТ "Укрпошта" своїх обов`язків щодо вручення поштової кореспонденції ТзОВ "СУППОРТ".
29.04.2020 на адресу третейського суду надійшло клопотання ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про обрання суддею по справі №14/40К-20 Устінову-Бойченко Г.М.
Зі сторони відповідача третейського суддю для вирішення спору між сторонами у справі №14/40К-20 не обрано.
Відповідно до Регламенту Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" 20.05.2020 обрано колегію суддів для розгляд третейської справи № 14/40К-20 у складі: Палій Є.А. (головуючий), Устінова-Бойченко Г.М. (доповідач), Щербатюк В.А.
Колегія суддів звертає увагу, що при укладенні договору № 304-05-10 від 18.02.2019, що містить третейське застереження, сторони були вільні у своєму виборі, при цьому присок суддів розміщений у вільному доступі в мережі Інтернет, отже ТзОВ "СУППОРТ" мало можливість обирати будь-якого суддю, однак вказаною можливістю не скористався.
Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку третейського суду, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За відсутності в матеріалах справи підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Стосовно аргументів скаржника з приводу вирішення судом питання про права та обов`язки осіб, які не брали участь у справі, Верховний Суд зазначає таке.
Склад учасників третейського розгляду визначено статтею 34 Закону України "Про третейські суди", відповідно до частини першої якої учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.
Стаття 2 Закону України "Про третейські суди" визначає, що сторони третейського розгляду (далі - сторони) - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред`явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред`явлено позовні вимоги.
Водночас із наявних матеріалів справи вбачається, що ПрАТ ЦГЗК" (позивач) та ТзОВ "СУППОРТ" (відповідач) були учасниками справи № 14/40К-20, будучи сторонами договору, з якого виник спір, та відповідного третейського застереження. а тому положення вказаних норм до спірних правовідносин не застосовуються.
Таким чином, доводи ТзОВ "СУППОРТ" про вирішення третейським судом питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються Верховним Судом.
Зазначене узгоджується з висновком, викладений у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 876/16/19, від 07.04.2020 у справі № 873/5/20 та від 20.08.2020 у справі № 870/56/20, 05.11. 2020 у справі № 873/74/20.
Враховуючи викладене, оскільки ТзОВ "СУППОРТ" не доведено наявність підстав для скасування рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у відповідності до положень статті 350 ГПК України та статті 51 Закону України "Про третейські суди", як і не встановлено таких підстав апеляційним господарським судом та Верховним Судом, колегія суддів погоджується із висновками Центрального апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні заяви ТзОВ "СУППОРТ" в цій частині.
При цьому у таких випадках Європейський суд з прав людини вважає, що не має з боку держави порушення права на справедливий суд.
Так, в абзаці 3 п. 30 рішення ЄСПЛ від 12.12.1983 у справі "Bramelid and Malmstrцm v. Sweden" зазначено, що …Комісія [Європейська комісія з прав людини] відзначає, що між добровільним та обов`язковим арбітражем слід зробити різницю. Зазвичай не виникає проблем із застосуванням статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] у випадку добровільного арбітражу. Якщо, з іншої сторони, арбітраж є обов`язковим у силу вимоги закону, як у цьому разі, сторони не мають іншої опції, окрім передачі справи на вирішення Арбітражної ради, тож рада повинна забезпечити гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод].
Відтак, у цій справі положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не розповсюджуються на спірні правовідносини, а скаржник не був позбавлений права на "доступ до суду", оскільки домовленість передати спір на розгляд третейського суд була добровільною, усвідомленою, однозначною та супроводжувалась гарантіями, пропорційними їх значущості. При цьому сторонам була забезпечена можливість оскаржити таке рішення до державного суду.
Відповідно до статей 55, 56 Закону України "Про третейські суди" визначено, що рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню. Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Згідно з частини 3 статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
В статті 355 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а саме:
1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні підстави наведені у статті 56 Закону України "Про третейські суди".
ТзОВ "СУППОРТ" не спростовано встановлені судами обставини про те, що третейська справа № 14/40К-20 була підвідомча вищезазначеному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачою виконавчого документа не пропущений; доказів того, що третейська угода у встановленому законом порядку була визнана компетентним судом недійсною матеріали справи не містять; склад третейського суду, що здійснював вирішення даного спору відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; третейський суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
Доводи ТзОВ "СУППОРТ" про наявність підстав для скасування рішення третейського суду відхилені судами із вищевказаних підстав.
Стверджуючи про відсутність підстав для видачі наказу, ТзОВ "СУППОРТ" не надав доказів виконання рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі № 14/40К-20 у добровільному порядку.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, передбачених законодавством, для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.