ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 926/767-б/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засновника, власника Приватної фірми "Інтервал" ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2020
(про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Чернівецької області від 31.08.2016)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2020
у справі № 926/767-б/15
за заявою Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ", м. Київ
до боржника Приватної фірми "Інтервал", м. Чернівці
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи
У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/767-б/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (далі - ПАТ "Піреус Банк МКБ") про визнання банкрутом Приватної фірми "Інтервал" (далі - ПФ "Інтервал", Боржник), що порушено ухвалою від 27.05.2015.
Постановою від 31.08.2016 ПФ "Інтервал" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Кучака Ю.Ф.
Власник ПФ "Інтервал" ОСОБА_1 подав заяву від 27.02.2019 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив переглянути і скасувати постанову про визнання банкрутом ПФ "Інтервал".
В обґрунтування наявності підстав для перегляду ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство заявник посилався на замовлення ним 26.11.2018 судово-економічної експертизи відповідно до бухгалтерської документації ПФ "Інтервал". Заявником зазначено, що судовим експертом встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ПФ "Інтервал" станом на 31.12.2015 заборгованість за кредитними договорами перед ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Фортуна Банк" не відображена. Станом на 01.06.2016 заборгованість банкрута перед ПАТ "Піреус Банк МКБ" також не відображена. Поряд з цим, заявник вказував на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2019, якою скасовано ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.03.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 926/767-б/15, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області в частині розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання результатів аукціону від 14.08.2017 недійсними. Посилаючись на постанову Верховного Суду, заявник вважав, що строк на перегляд судового рішення не втрачений.
Короткий зміст оскаржених ухвали та постанови судів попередніх інстанцій
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2020 (суддя Дутка В.В.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Господарського суду Чернівецької області від 31.08.2016 у справі №926/767-б/15 про визнання банкрутом ПФ "Інтервал" та відкриття ліквідаційної процедури. Залишено постанову Господарського суду Чернівецької області від 31.08.2016 у справі № 926/767-б/15 в силі.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 (колегія суддів: Матущак О.І. - головуючий, Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) у справі №926/767-б/15 апеляційну скаргу засновника ПФ "Інтервал" ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2020 у справі №926/767-б/15 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що висновки №43, 44, 45, 46 судово-економічної експертизи бухгалтерської документації ПФ "Інтервал" виготовлені судовим експертом Перепелюк С.М. 10.12.2018, через 2 роки та майже 4 місяці після прийняття Господарським судом Чернівецької області постанови від 31.08.2016, при цьому заявник не наводить жодного доводу та не надає жодного доказу на підтвердження того, що йому не могли бути відомі обставини, на які він посилається як на нововиявлені на час розгляду судом справи про банкрутство ПФ "Інтервал". Також судами попередніх інстанцій зазначено, що посилання заявника на встановлення судовим експертом факту не відображення в бухгалтерському обліку ПФ "Інтервал" кредиторської заборгованості не є такими, що мають істотне значення для справи, оскільки не спростовують заборгованість боржника перед кредиторами.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2020 (про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Чернівецької області від 31.08.2016) та постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2020, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить вказані судові рішення скасувати в оскаржуваній частині, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх обставин справи, зокрема судом першої інстанції справу про банкрутство розглянуто у спрощеному порядку та порушено норми статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), положення частини першої статті 59 Конституції України щодо права на правову допомогу; судом апеляційної інстанції порушено норми пункту 7 частини третьої статті 277 та пункту 4 частини першої статті 280 ГПК України. Крім того, судами не було взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені в ухвалах від 18.11.2019 у справі №5019/2076/12, від 21.11.2019 у справі № 902/1406/15 та у постанові від 29.10.2019 у справі № 911/1902/17.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №926/767-б/15 визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - (головуючого), Ткаченко Н.Г., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 20.01.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2021 касаційну скаргу засновника, власника ПФ "Інтервал" ОСОБА_1 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08.02.2021 скаржником усунуто недоліки касаційної скарги
У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.03.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою засновника, власника ПФ "Інтервал" ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 926/767-б/15; призначено до розгляду на 14.04.2021 о 11:40 год.
У судове засідання 14.04.2021 представники учасників справи не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Здійснивши перевірку застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги з огляду на таке.
Згідно зі статтею 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
Поряд з цим слід зауважити, що із втратою Законом про банкрутство чинності відповідні зміни до ГПК України внесені не були.
Відтак, Верховний Суд вважає, що при застосуванні судом норм ГПК України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням частини 3 статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ (правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у пункті 55.26 постанови від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до статті 320 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (частина друга статті 320 ГПК України).
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що неодноразово викладалась в питанні визнання ознак нововиявлених обставин у господарському процесі, зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі №910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі №922/1026/19.
Відповідно до частини другої статті 321 ГПК України встановлено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу (істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи), - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в обґрунтування наявності підстав для перегляду постанови про визнання боржника банкрутом заявник посилався на висновки №43, 44, 45, 46 судово-економічної експертизи бухгалтерської документації ПФ "Інтервал".
Водночас, судами встановлено, що вказані висновки №43,44,45,46 виготовлені судовим експертом 10.12.2018 року, тобто через 2 роки та майже 4 місяці після прийняття Господарським судом Чернівецької області постанови від 31.08.2016, про перегляд якої за нововиявленими обставинами звернувся заявник. При цьому, заявник не навів жодного доводу та не надав жодного доказу на підтвердження того, що йому не могли бути відомі обставини, на які він посилався як на нововиявлені на час розгляду судом справи про банкрутство ПФ "Інтервал".
На переконання колегії суддів, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не існували на момент розгляду справи. Натомість нові докази можуть слугувати підставою для перевірки судового рішення в апеляційному порядку (за визначених частиною третьою статті 269 ГПК України умов), але не у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Отже, висновки місцевого та апеляційного суду про неналежність висновків судово-економічної експертизи бухгалтерської документації ПФ "Інтервал" від 10.12.2018 саме як доказів, що підтверджують нововиявлені обставини, є правильними, оскільки такі висновки експерта є новими доказами, що не існували при розгляді судом питання про відкриття провадження у справі про банкрутство та постановлення ухвали від 27.05.2015.
Верховний Суд погоджується також з позицією судів попередніх інстанцій про те, що посилання заявника на встановлення судовим експертом факту невідображення в бухгалтерському обліку ПФ "Інтервал" кредиторської заборгованості не є таким, що має істотне значення для справи, оскільки не спростовує заборгованість боржника перед кредиторами.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку поданим скаржником висновкам судово-економічної експертизи бухгалтерської документації ПФ "Інтервал" від 10.12.2018, дійшли обґрунтованого висновку про те, що такі докази не можуть слугувати нововиявленою обставиною в розумінні статті 320 ГПК України. Правомірним також є висновок судів про недоведеність заявником того, що обставини, на які він посилається, не могли бути йому відомі на час розгляду справи про банкрутство ПФ "Інтервал" (з моменту порушення провадження у справі про банкрутство і до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом), а отже ці обставини не містять обов`язкових трьох умов, які необхідні для визначення їх нововиявленими, враховуючи викладену вище сталу правову позицію Верховного Суду.
Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 29.01.2019 у цій справі №926/767-б/15, якою скасовано ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.03.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2018, а справу передано на новий розгляд до місцевого суду в частині розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання результатів аукціону від 14.08.2017 недійсними, правомірно відхилені судом з огляду на їх безпідставність, оскільки вказане судове рішення жодним чином не стосується питання перегляду постанови про визнання боржника банкрутом.
Щодо тверджень скаржника про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу заявника суд зазначає таке.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, заявником не зазначено, яким чином відкладення розгляду справи вплинуло б на прийняття рішення судом першої інстанції, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження непрацездатності заявника, суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника про порушення місцевим судом норми статті 202 ГПК України та статті 59 Конституції України. При цьому, вказаним обставинам була надана належна правова оцінка апеляційним господарським судом.
Аргументи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з підстав розгляду справи про банкрутство у спрощеному порядку, колегією суддів відхиляються, оскільки нормами ГПК України розмежовано розгляд справи по суті (в тому числі її перегляд в апеляційному та касаційному порядках) від перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, що унормовано главою 3 цього Кодексу.
Так, статтею 325 ГПК України визначено порядок перегляду судових рішень, зокрема, за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини другої статті 325 ГПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У даному випадку, предметом розгляду суду першої інстанції була заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Чернівецької області від 31.08.2016 про визнання банкрутом ПФ "Інтервал" та відкриття ліквідаційної процедури, при чому за результатом розгляду цієї заяви було відмовлено у її задоволенні.
Таким чином, доводи скаржника про порушення місцевим судом норм процесуального права, з підстав розгляду справи про банкрутство у спрощеному порядку, спростовуються приписами частини другої статті 325 ГПК України. Вказане є також підтвердженням помилковості доводів скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції положень пункту 7 частини третьої статті 277 та пункту 4 частини першої статті 280 ГПК України.
Крім того, з тексту касаційної скарги вбачається, що скаржник стверджує про порушення судами вимог частини першої статті 7 КУзПБ та щодо цього не врахування висновків Верховного Суду, викладених в ухвалах від 18.11.2019 у справі №5019/2076/12, від 21.11.2019 у справі № 902/1406/15 та у постанові від 29.10.2019 у справі №911/1902/17, за якими відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Верховний Суд зазначає, що такі аргументи скаржника є неприйнятними з огляду на те, що вказане твердження не є правовим висновком щодо застосування норми права у певних правовідносинах, натомість є виключно цитуванням частини першої статті 7 КУзПБ.
У зв`язку із викладеним, доводи скаржника щодо порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права з зазначених скаржником підстав не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи та не можуть бути підставою для скасування законних судових рішень.