Постанова суду № 910/22479/17 від 15.04.2021 про стягнення 6 139 524,67 грн

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/22479/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Ярмак О.М.

від 22.05.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мартюк А.І., Євсіков О.О., Зубець Л.П.

від 11.11.2020

за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність"

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович; 2) Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

про стягнення 6 139 524,67 грн

за участю представників:

від позивача: Олійник О. С.

від відповідача: Заплішна О. Д., Шевченко Ю. А.

від третьої особи-1: не з?явилися.

від третьої особи-2: не з?явилися.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Відкритий недержавний пенсійний фонд "Причетність" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 6 093 791,05 грн, з яких 3 262 352,89 грн заборгованість з повернення основної суми вкладу за договором, 2 485 912,90 грн інфляційні втрати, нараховані за період неповернення основної суми вкладу, 242 129,15 грн 3% річних, нарахованих за період неповернення, 56 309,24 грн заборгованість з повернення нарахованих відсотків, на суму вкладу за договором, 42 907,64 грн інфляційні втрати, нараховані за період неповернення відсотків, 4 179,23 грн 3 % річних, нарахованих за період неповернення відсотків.

Позов обґрунтовано тим, що 10.12.2013 між Відкритим недержавним пенсійним фондом "Причетність" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу "Класичний" № Д-2016255/01/1708.

Відповідно до пункту 1.1. договору, банк відкриває вкладнику вкладний рахунок № НОМЕР_1, а вкладник вносить на рахунок грошові кошти в розмірі 110 315,22 дол. США, на умовах та в порядку визначеним цим договором.

Вклад залучається на строк з моменту зарахування коштів на рахунок по 09.12.2014 включно (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, процентна ставка за вкладом становить 9,0% річних.

Відповідно до умов Депозитного договору відповідачем перераховано суму у розмірі 110 315,22 грн. дол. США, що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 за 12.12.2013.

По закінченню вкладу кошти не були повернені позивачу.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 лютого 2017 року № 619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" на два роки до 04 жовтня 2019 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська управляюча компанія" листом від 29.02.2016 № 01/36/1 звернулась до відповідача та третьої особи з вимогою повернути позивачу пенсійні активи відповідно до вимог частини другої статті 48 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", оскільки пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.

Однак відповідач імперативну норму закону не виконав, позивачу пенсійні активи не повернув, тобто в порушення вимог статті 1212 Цивільного кодексу України продовжує незаконне використання пенсійних активів позивача.

06.02.2018 позивачем подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив виключити із заявленого позову підстави, викладені у абзацах 8, 9, 10, розміщених на 5 сторінці позовної заяви від 11.12.2017, а саме: "У зв?язку з бездіяльністю відповідача та третьої особи, неналежним виконанням ними встановленого статтею 1212 Цивільного кодексу України обов?язку щодо повернення безпідставно набутих пенсійних активів позивачу, останньому нанесено значну майнову шкоду, що виразилась у знеціненні грошових коштів в період, коли ними безпідставно розпоряджається відповідач, а також у неотриманому доході, який міг отримати позивач від обов?язкового інвестування пенсійних активів відповідно до вимог Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом".

Та доповнив підстави заявленого позову нормами міжнародного та національного права, зокрема статтями 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, статтею 41 Конституції України, статтями 1, 46 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод, статтею 48 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

08.02.2018 позивачем подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач знову просив виключити із заявленого позову підстави, викладені у абзацах 8, 9, 10, розміщених на 5 сторінці, які зазначені вище, а також в абзаці 7, розміщеному на восьмій сторінці позовної заяви від 11.12.2017, а саме: "Також Статутом визначено, що позивач створений з метою здійснення діяльності з недержавного пенсійного забезпечення у встановленому законодавством порядку. Предметом діяльності позивача є здійснення недержавного пенсійного забезпечення з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників Недержавного пенсійного фонду "ВСІ" з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснення пенсійних виплат учасникам Недержавного пенсійного фонду "ВСІ" у визначеному законом порядку. Діяльність з недержавного пенсійного забезпечення є для позивача виключним видом діяльності. Аналогічна за змістом норма закріплена і в статті 6 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Зазначені заяви позивача про зміну підстав позову прийняті судом до розгляду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказував, що він не є стороною договору, укладеного між позивачем та третьою особою. Грошові кошти позивача ні на підставі договору, ні в будь-який інший порядок і спосіб йому ніколи не передавалися та ним не набувалися, тому застосування до спірних відносин статті 1212 Цивільного кодексу України є безпідставним. Відповідач не завдавав позивачу шкоди, а діяв згідно з нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", отже, стягнення з відповідача шкоди та застосування статті 625 Цивільного кодексу України є необґрунтованим. Позовні вимоги позивача ґрунтуються на помилковому ототожненні здійснюваних відповідачем функцій органу управління банку з можливістю набуття прав та обов`язків, не передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Відповідно до пункту 2.1 розділу 1 статуту Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність", затвердженого рішенням зборів засновників фонду, останній створений з метою провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, шляхом накопичення пенсійних внесків на користь учасників Фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійсненням пенсійних виплат учасникам Фонду у встановленому законом порядку.

Предметом діяльності Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" є сукупність організаційних, юридичних та інших передбачених законом дій, спрямованих на здійснення недержавного пенсійного забезпечення фізичних осіб: акумулювання, збереження і примноження пенсійних коштів з метою забезпечення прав учасників Фонду щодо отримання ними пенсійних виплат відповідно до вимог Закону (пункт 2.2 статуту Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність").

Відповідно до пункту 2.3 статуту Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" діяльність з недержавного пенсійного забезпечення є виключним видом його діяльності.

Згідно з пунктом 22.2 статуту Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" пенсійні активи фонду складаються з: активів у грошових коштах; активів у цінних паперах; інших активів згідно із законодавством.

Активи фонду за положеннями пунктів 22.7, 22.8 статуту Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" можуть формуватися виключно внаслідок операцій, пов`язаних з провадженням фондом діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, відповідно до Закону. Інвестиційна діяльність з активами фонду здійснюється згідно із законом та інвестиційною декларацією Фонду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.12.2013 між Відкритим недержавним пенсійним фондом "Причетність", від імені якого на підставі договору про управління активами недержавного пенсійного фонду від 19.04.2005 № 01/КУА, виступило Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська управляюча компанія" (ліцензія АГ № 572009, видана 13.12.2010 строком дії з 29.01.2010 до 29.01.2015), та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу "Класичний" № Д-2016255/01/1708.

Вклад залучається на строк з моменту зарахування коштів на рахунок по 09.12.2014 включно (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору процентна ставка за вкладом становить 9,0% річних.

Відповідно до умов Депозитного договору відповідачем перераховано суму у розмірі 110 315,22 дол. США, що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 за 12.12.2013.

По закінченню вкладу кошти не були повернені позивачу.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" призначено Кадирова В.В. строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 тимчасову адміністрацію в Акціонерному товаристві "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015 строки здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" та повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича продовжено до 02.10.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20.02.2017 № 619 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на два роки до 04.10.2019. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активам Кадирова В.В. на два роки до 04 жовтня 2019 року.

Вказана інформація розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у мережі Інтернет (www.fg.gov.ua), є загальновідомою та сторонами не заперечується.

Залишок коштів по рахунках позивача станом на день оголошення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" становив депозит в сумі 154 224,30 дол. США, відсотки по депозиту в сумі 2 623,93 дол. США.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська управляюча компанія" листом від 29.02.2016 № 01/36/1 звернулось до ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про повернення пенсійних активів Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" у сумі 156 886,26 дол США відповідно до вимог частини другої статті 48 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та частини другої статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка не була задоволена відповідачем.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд міста Києва рішенням від 22.05.2018 у справі № 910/22479/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020, у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має грошове зобов`язання перед Відкритим недержавним пенсійним фондом "Причетність". Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не отримував пенсійні активи Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність", у зв`язку із чим не має законних підстав та правового механізму для повернення цих пенсійних активів за рахунок власних коштів.

Єдиним джерелом та способом повернення коштів позивача є задоволення його вимог у межах процедури ліквідації Банку за рахунок активів останнього.

Також суди зазначили про неможливість застосування до спірних відносин норм статті 1212 Цивільного кодексу України оскільки норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна. У цій справі депозитні кошти були передані позивачем третій особі на підставі договору, отже, набуті нею на правовій підставі. У третьої особи виникло невиконане нею договірне зобов`язання повернути зазначені вище кошти, обставин заволодіння цими коштами відповідачем судами не встановлено, що виключає застосування до спірних відносин норм статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судами відхилені аргументи позивача щодо порушення відповідачем його права на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки на час прийняття рішення невиконані договірні зобов`язання третьої особи перед позивачем з повернення депозитних коштів (пенсійних активів) продовжували існувати, при цьому у справі відсутні докази звернення позивача до суду щодо примусового виконання третьою особою цього зобов`язання. У свою чергу уповноважена особа відповідача у право на мирне володіння позивачем своїм майном не втручалась, а відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконувала функції органу управління третьої особи, діючи від її імені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Відкритий недержавний пенсійний фонд "Причетність" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №910/22479/17, у якій просив їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 1, 2, 3 та 4 частини другої статті 287 та пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Вказує, що: - судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/22513/17 від 16.06.2020, а саме щодо застосування положень статей 1, 2, 6, 10, 47, 48, 50 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", відповідно до яких активи недержаних пенсійних фондів (пенсійні активи), які були проінвестовані до 11 липня 2014 року, не повинні були включатись до ліквідаційної маси банку та мали повертатись банками недержавним пенсійним фондам під час проведення тимчасової адміністрації або ліквідації такого банку;

- суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 1166 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/22513/17 від 16.06.2020;

- суд апеляційної інстанції за наявності в матеріалах справи доказів наявності у потерпілого матеріальних втрат не застосував до спірних правовідносин положення статті 1166 Цивільного кодексу України. Станом на 08.02.2020 постанови Верховного Суду не містять висновків щодо застосування положень статті 1166 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у правовідносинах щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь недержавного пенсійного фонду пенсійних активів, інвестованих у банківський депозит в банк, щодо якого здійснюється процедура ліквідації - за умови наявності в матеріалах справи доказів у потерпілого матеріальних втрат;

- за умови наявності в матеріалах справи доказів факту заволодіння уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб активами позивача, суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України. Станом на 08.02.2020 постанови Верховного Суду не містять висновків щодо застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь недержавного пенсійного фонду пенсійних активів, інвестованих у банківський депозит в банк, щодо якого здійснюється процедура ліквідації - за умови наявності в матеріалах справи доказів факту заволодіння уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб активами позивача;

- суд апеляційної інстанції за наявності у матеріалах справи доказів у потерпілого матеріальних втрат, не застосував до спірних правовідносин приписи статті 52, 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 46, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо відсутності відповідальності банку за неповернення пенсійних активів законному власнику та наявності такої відповідальності у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як контролера банку. Станом на 08.02.2020 постанови Верховного Суду не містять висновків щодо застосування цих норм у правовідносинах щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь недержавного пенсійного фонду пенсійних активів, інвестованих у банківський депозит в банк, щодо якого здійснюється процедура ліквідації - за умови наявності в матеріалах справи доказів у потерпілого матеріальних втрат;

- скаржник надав суду апеляційної інстанції докази завданої позивачу шкоди та докази припинення зобов?язання банку перед позивачем, чим вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування положень статей 1166, 1212 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/22513/17 від 16.06.2020;

- суд апеляційної інстанції безпідставно не розглянув клопотання позивача №ДБ/01006-1 від 06.10.2020 про долучення документів та відмовив у прийнятті доказу, зокрема висновку експерта, який підтверджує обґрунтованість шкоди, а також відхилив клопотання позивача про витребування доказів з підстав не передбачених законом.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/22479/17 залишити в силі.

................

Перейти до повного тексту