ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 814/3244/15
адміністративне провадження № К/9901/28032/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року (суддя Середа О.Ф.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді: Кравченко К.В., Лук`янчук О.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Вознесенської об`єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Вознесенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Інспекція, відповідач; правонаступником якої є Очаківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо неповернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток і надмірно сплаченого податку на прибуток та стягнення коштів в сумі 156 554,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що своєю бездіяльністю щодо неповернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток та надмірно сплаченого податку на прибуток відповідачі фактично позбавили його права користуватися і розпоряджатися своєю власністю, в зв`язку з чим такі кошти підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Вознесенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо неповернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток та надмірно сплаченого податку на прибуток; стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток у розмірі 142 327,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" надмірно сплачений податок на прибуток у розмірі 14 227,30 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що обставина переплати коштів з авансових внесків з податку на прибуток та податку на прибуток, як і обставина відсутності податкового боргу, підтверджені актом звірки Товариства з контролюючим органом; при цьому, позивач відповідно до вимог статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звернувся до Інспекції з заявою про повернення надміру сплачених сум податку на прибуток і авансових внесків, проте контролюючим органом не подано до органу державного казначейства висновку про повернення коштів, а відтак позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неповернення коштів та їх стягнення підлягають задоволенню; разом з тим, у Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області відсутні правові підстави повертати позивачу надмірно сплачені кошти, оскільки відповідний висновок про їх повернення йому не подавався.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Очаківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовано тим, що в силу положень статті 43 ПК України порядок повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань передбачає можливість податкових органів здійснити дії, спрямовані на таке повернення, не з власної ініціативи, а лише за умов звернення платника податків з відповідною заявою; разом з тим, цей порядок передбачає лише дії податкового органу щодо надання висновку з повернення відповідних сум з бюджету органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, тобто податковий орган не наділений повноваженнями з повернення коштів (позивач же в своїй заяві просив повернути переплачені кошти шляхом їх перерахування на його розрахунковий рахунок); крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28 грудня 2014 року відокремлені підрозділи не є платниками податку на прибуток.
При цьому зміст касаційної скарги свідчить, що контролюючим органом рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони й підлягають касаційному перегляду.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що між Товариством та Веселинівським відділенням Вознесеньської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області проведено звіряння розрахунків платника та встановлено наявність надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток (код платежу 11023100) у розмірі 142 327,00 грн., що зафіксовано актом №915-14 від 17 березня 2015 року.
Також, актом №917-14 від 17 березня 2015 року за результатами проведеного звіряння розрахунків платника податків встановлена наявність надмірно сплаченого податку на прибуток (код платежу 11020100) у розмірі 14 227,30 грн.
Листом від 25 березня 2015 року (отриманим податковим органом цього ж дня) Товариство звернулось до контролюючого органу з вимогою про повернення надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 142 327,00 грн. та надмірно сплаченого податку на прибуток в сумі 14 227,30 грн.
Оскільки Веселинівське відділення Вознесенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області відповіді на лист не надало, надміру сплачені кошти з бюджету не повернуло, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 57.1 статті