ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 804/6583/17
адміністративне провадження № К/9901/17956/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС)
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року (суддя Неклеса О.М.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (головуючий суддя Малиш Н.І., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС")
до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Офіс великих платників податків ДПС)
про визнання протиправним та скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" (нове найменування з 19 лютого 2020 року - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС"; надалі також - Позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Офіс великих платників податків ДПС; надалі також - Відповідач, скаржник) про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС від 3 жовтня 2017 року №2190 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Оптімус Плюс".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ від 03 жовтня 2017 року № 2190 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Оптімус Плюс" є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на те, що: слідчим суддею не дотримано вимог закону в частині задоволення клопотання прокурора, яке не передбачено положеннями кримінального процесуального закону; ТОВ "Оптімус Плюс" 6 жовтня 2017 року подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м. Києва про скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року по справі №757/53440/17-к, яка була підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс", скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, що нівелює законність проведення перевірки та утворює підстави для скасування спірного наказу №2190 від 3 жовтня 2017 року.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Позивач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03 жовтня 2017 року з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11. пункту 78.1., пункту 78.4 статті 78, пункту 2 статті 82 Податкового кодексу України та у зв`язку з отриманням ухвали Печерського районного суду від 19 вересня 2017 року по справі №757/53440/17-к начальником Офісу великих платників податків ДФС прийнято наказ №2190 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс".
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" адвоката Денисенка М.М. задоволено. Скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року, якою було задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Юр`євої Н.В. про призначення позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Оптімус Плюс" (ЄДРПОУ 36726843) на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Юр`євої Н.В. про призначення позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Оптімус Плюс" (ЄДРПОУ 36726843) на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відмовлено.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційні скарзі Відповідач акцентує на тому, що з урахуванням положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) звернення з відповідним клопотанням до слідчого судді є способом встановлення дійсної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням під час здійснення досудового розслідування.
Наполягає на тому, що на час винесення спірного наказу про проведення перевірки ухвала слідчого судді була чинною, що утворювало закріплені імперативною нормою податкового законодавства підстави для прийняття рішення про проведення перевірки платника. Натомість, податковий орган не наділений повноваженням перевірки законності постановлення процесуальних рішень у межах кримінального провадження, а несе обов`язок належного виконання покладених обов`язків. Вважає, що спірний наказ винесено Відповідачем правомірно на підставі чинної на час винесення спірного наказу ухвали слідчого судді про призначення перевірки, як це передбачено у підпункті 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а тому податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.
За змістом встановлених обставин у цій справі спірний наказ Офісу великих платників податків ДФС від 3 жовтня 2017 року №2190 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Оптімус Плюс" було винесено на підставі ухвали слідчого судді Печерського району м. Києва від 19 вересня 2017 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Оптімус Плюс".
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 813/5892/15 та від 3 лютого 2021 року у справі №826/9464/18, предметом перегляду яких були накази на проведення перевірки, прийняті на підставі положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, звернуто увагу на те, що ухвала слідчого судді та наказ контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки мають різну правову природу та різні правові наслідки.
Зокрема, порядок проведення перевірок контролюючими органами визначається спеціальним податковим законодавством, що зумовлює виокремлення суб`єктів таких правовідносин (контролюючий орган як суб`єкт владних повноважень та платник податків), зміст правовідносин (здійснення суб`єктом владних повноважень функцій, що передбачені законодавством), а також можливість оскаржити відповідний наказ контролюючого органу в порядку адміністративного судочинства.
Предметом спору у цій справі є наказ Офісу великих платників податків ДФС від 3 жовтня 2017 року №2190 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Оптімус Плюс".
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Оптімус Плюс" від 19 вересня 2017 року, на підставі якої видано оскаржуваний наказ, постановлена в межах кримінального провадження №42017000000002784 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України.
Отже, основною метою проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Позивачем при здійсненні господарських взаємовідносин з контрагентами відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, як слідує зі змісту ухвали слідчого судді від 19 вересня 2017 року у справі №757/53440/17-к, є встановлення можливих порушень податкового законодавства за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року для забезпечення досудового розслідування.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Так, у постановах від 18 листопада 2020 року у справі №813/5892/15 та від 3 лютого 2021 року у справі №826/9464/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким наказ, виданий з метою зібрання доказів у кримінальному провадженні не може бути предметом самостійного оскарження в суді.
Ураховуючи обставини цієї справи та відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши цей спір по суті заявленої позовної вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу контролюючого органу, дійшли помилкового висновку про те, що цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів. Поняття ж спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у цій справі слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію не лише адміністративних судів, а взагалі не підлягають судовому розгляду.
Отже, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 листопада 2020 року у справі №813/5892/15 та від 3 лютого 2021 року у справі №826/9464/18, цей спір не підпадає під юрисдикцію не лише адміністративного суду, а взагалі не підлягає судовому розгляду.