ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 400/1379/19
адміністративні провадження №№ К/9901/339/20, К/9901/31407/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представника позивача Кравченка О.Б.,
представника відповідача Олійник Л.О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" та Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Марича Є.В. від 01 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В. від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року №0009994103, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 1384514 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 692257 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що в результаті технічного збою у програмному забезпечені 22 жовтня 2018 року при формуванні та поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок в Додатку №3 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року в окремих рядках виникли описки, які в цілому не вплинули на суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2018 року та не можуть бути підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року позов задоволено частково; скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині нарахування санкцій в сумі 346128,50 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд погодився із твердженнями контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (далі - Порядок №21), адже при відображенні у податковій звітності за серпень 2018 року від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 825809051 грн. (рядок 19), суми від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 742364732 грн. (рядок 20.2.1), суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 83444319 грн. (рядок 21) Товариством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у податковій звітності за серпень 2018 року у розмірі 1384514 грн.
Водночас, за висновком суду, застосування до позивача штрафу у розмірі 50 відсотків від суми зменшеного оскаржуваним рішенням бюджетного відшкодування з ПДВ є протиправним, адже відсутні обставини повторності протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку внаслідок визнання протиправним та скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення в судовому порядку.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, просило їх скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення про задоволення позову у цій частині; в решті рішення судів попередніх інстанцій просить залишити без змін.
По суті вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість частини позовних вимог, адже залучені до справи докази та фактичні обставини справи свідчать про те, що допущені позивачем з технічних причин в окремих рядках і графах в Додатку №3 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року описки в цілому не вплинули на загальну суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2018 року, яка заявлена у відповідності до вимог статті 200 ПК України.
Контролюючий орган же, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, також подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що узгодженість/неузгодженість грошового зобов`язання, визначеного попереднім податковим повідомленням-рішенням, не впливає на нарахування штрафної санкції в розмірі 50%, адже єдиною умовою згідно положень пункту 123.1 статті 123 ПК України для нарахування штрафної санкції є самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми ПДВ. Відтак, оскільки рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі №814/2396/17 про скасування попереднього податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2017 року набрало законної сили лише 27 лютого 2019 року, вважає, що підстав для незастосування оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням збільшеного розміру штрафних санкцій (50%) не було.
Сторони по справі у своїх письмових відзивах на касаційні скарги іншої сторони проти доводів та вимог останніх заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідних частинах обґрунтованими та законними.
Справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
У ході касаційного розгляду судом здійснено заміну відповідача у справі його правонаступником - Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
В судовому засіданні представники сторін підтримали кожен свою касаційну скаргу, просили їх задовольнити, водночас заперечили проти задоволення касаційної скарги іншої сторони, посилаючись на їх необґрунтованість.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань законності декларування від`ємного значення ПДВ, яке становить більше 100000 грн., в декларації з ПДВ за серпень 2018 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт перевірки від 19 листопада 2018 року №3521/28-10-41-03/14291113, у якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку Порядок №21, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1384514 грн., занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 1384514 грн.
У акті перевірки зазначено, що згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року Товариством по взаємовідносинах з ПП "ГВМ-АГРО" віднесено до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду суму ПДВ в розмірі 1532385,43 грн.; у Додатку 3 до цієї податкової декларації позивач по контрагенту ПП "ГВМ-АГРО" відніс до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1146452,82 грн.
22 жовтня 2018 року Товариством подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за серпень 2018 року, яким знято з податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ПП "ГВМ-АГРО" у розмірі 1532385,43 грн., однак не відкориговано при цьому в Додатку 3 до даного уточнюючого розрахунку заявлену до бюджетного відшкодування суму податку в розмірі 1146452,82 грн.
У зв`язку з тим, що операції по взаємовідносинах з ПП "ГВМ-АГРО", які відбулися у серпні 2018 року, не вплинули на формування від`ємного значення з ПДВ за серпень 2018 року, Товариством завищено бюджетне відшкодування на суму сплаченого ПП "ГВМ-АГРО" ПДВ у розмірі 1146452,82 грн.
Відповідно до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року Товариством по взаємовідносинах з СФГ "Шовкун Євгеній Леонідович" віднесено до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду суму ПДВ в розмірі 66262,50 грн.; у Додатку 3 до податкової декларації позивач по контрагенту СФГ "Шовкун Євгеній Леонідович" включив до бюджетного відшкодування ПДВ суму в розмірі 55218,75 грн.
19 жовтня 2018 року Товариством подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за серпень 2018 року, яким знято з податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту СФГ "Шовкун Євгеній Леонідович" у розмірі 30667,50 грн.
Згідно уточнюючого розрахунку від 22 жовтня 2018 року до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року Товариством по контрагенту СФГ "Шовкун Євгеній Леонідович" заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 55218,75 грн. без врахування уточнюючого розрахунку від 19 жовтня 2018 року, тому, за висновком контролюючого органу, оскільки операції по взаємовідносинах з СФГ "Шовкун Євгеній Леонідович", які відбулися у серпні 2018 року, вплинули на формування від`ємного значення з ПДВ за серпень 2018 року тільки в сумі 35595 грн. (66262,50 - 30667,50), позивачем на порушення вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України завищено бюджетне відшкодування на суму сплаченого СФ "Шовкун Євгеній Леонідович" ПДВ у розмірі 19623,75 грн. (35595 - 55218,75).
Також у податковій декларації з ПДВ за серпень 2018 року Товариство по взаємовідносинах з ФГ "Софія-2008" віднесло до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду суму ПДВ в розмірі 195010,85 грн.; згідно Додатку 3 до податкової декларації позивач по вказаному контрагенту включив до бюджетного відшкодування ПДВ суму у розмірі 195010,85 грн.
19 жовтня 2018 року Товариством подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за серпень 2018 року, яким знято з податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ФГ "Софія-2008" у розмірі 102201,69 грн.
Згідно уточнюючого розрахунку від 22 жовтня 2018 року до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року Товариством по контрагенту ФГ "Софія-2008" заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 195010,85 грн. без урахування уточнюючого розрахунку від 19 жовтня 2018 року, тому, за висновком відповідача, оскільки операції по взаємовідносинах з ФГ "Софія-2008", які відбулися у серпні 2018 року, вплинули на формування від`ємного значення з ПДВ за серпень 2018 року тільки в сумі 92809,16 грн. (195010,85 - 102201,69), Товариство завищило бюджетне відшкодування на суму сплаченого ФГ "Софія-2008" ПДВ у розмірі 102201,69 грн. (92809,16 - 195010,85).
Окрім того, відповідно до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року позивачем по взаємовідносинах з ФГ "Граніт ЗС" віднесено до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду суму ПДВ в розмірі 184510,68 грн.; згідно Додатку 3 до податкової декларації позивач по вказаному контрагенту включив до бюджетного відшкодування ПДВ суму у розмірі 153758,90 грн.
19 жовтня 2018 року Товариством подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за серпень 2018 року, яким знято з податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ФГ "Граніт ЗС" у розмірі 146987,40 грн.
Згідно уточнюючого розрахунку від 22 жовтня 2018 року до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року Товариством по контрагенту ФГ "Граніт ЗС" заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 153758,90 грн. без урахування уточнюючого розрахунку від 19 жовтня 2018 року, у зв`язку з чим, як вважає відповідач, оскільки операції по взаємовідносинах з ФГ "Граніт ЗС", які відбулися у серпні 2018 року, вплинули на формування від`ємного значення з ПДВ за серпень 2018 року тільки в сумі 37523,28 грн. (184510,68 - 146987,40), Товариство на порушення вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України завищило бюджетне відшкодування на суму сплаченого ФГ "Граніт ЗС" ПДВ у розмірі 116235,62грн. (37523,28 - 153758,90).
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у цій справі.
Верховний Суд не може повністю погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх частково передчасними, виходячи з наступного.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 ПК України.
Відповідно до положень 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Така сума може мати як позитивне, так і від`ємне значення.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду і враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від`ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах (податковому періоді) або до Державного бюджету України.
Разом з тим, наведені норми не містять положень, що виключають право платника на формування від`ємного значення з ПДВ за наявності технічної (арифметичної, методологічної) помилки, яка не призвела до несплати відповідних зобов`язань до бюджету.
Пунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За правилом, установленим пунктом 56.4 статті 56 ПК України, обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на зміст наведеного саме на контролюючі органи покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні зобов`язання та застосовано фінансові санкції, довести правомірність нарахування суми таких зобов`язань.
У справі, яка розглядається, дефектів у правовому статусі позивача або його контрагентів, які виписали податкові накладні, на підставі яких Товариством сформовано спірну суму податкового кредиту та, відповідно, бюджетного відшкодування, або ж недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, суди не встановили й контролюючий орган на такі обставини не посилався ні у акті перевірки, ні під час розгляду справи. На думку ж відповідача, порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку Порядок №21 полягало у некоректному заповненні показників Додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року.
Однак, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшовши висновків про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1384514 грн., обмежився лише цитуванням обставин, наведених у акті перевірки, проте не зазначив, які саме норми податкового законодавства в контексті спірних правовідносин стали передумовою для таких висновків; не обґрунтував обставин наявності складу податкового правопорушення й спричинення його внаслідок протиправних діянь (дії чи бездіяльності) платника податків (позивача у справі).
Звертаючись до суду, а також під час судового розгляду позивач стверджував, що допущенні ним з технічних причин (в результаті збою у програмному забезпечені) в окремих рядках і графах Додатку №3 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року описки в цілому не вплинули на загальну суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2018 року, яка заявлена у відповідності до вимог статті 200 ПК України, та не призвели до втрат бюджету.
Обґрунтовуючи свою позицію, посилався позивач й на те, що на загальну суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2018 року також впливають суми від`ємного значення, які повинні, однак не були заявлені до відшкодування у вказаному періоді, зокрема по таким контрагентам як ПП "ГВМ-АГРО" у розмірі 1146452,82 грн. (по податковому кредиту липня 2018 року), ТОВ "Старобільський елеватор" у розмірі 62811,25 грн. (по податковому кредиту квітня 2018 року) та у розмірі 259674,50 грн. (по податковому кредиту травня 2018 року), й які у повному обсязі перевищують суму зменшеного бюджетного відшкодування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Проте судові рішення, які переглядаються, не містять жодного аналізу та оцінки викладених у позовній заяві аргументів позивача, які, на його думку, доводять відсутність з боку підприємства вчинення податкового правопорушення, а тому висновок останніх про втрату Товариством права на бюджетне відшкодування не можна визнати повним, всебічним та обґрунтованим.
Слід зазначити, що згідно пункту 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.
Однак, судами у ході розгляду справи так і не перевірено на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в такому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, обставин допущення/недопущення Товариством помилок в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок в Додатку №3 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2018 року та чи вплинули такі на розрахунки з бюджетом й, як наслідок, на об`єкт оподаткування ПДВ, а також не з`ясували чи відповідають висновки відповідача про фактичну відсутність в позивача задекларованих сум від`ємного значення ПДВ (як арифметичної різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту), хоча такі обставини стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.
Поза увагою судів та без відповідної правової оцінки залишились й наведені у позовній заяві доводи позивача стосовно подання ним контролюючому органу до закінчення перевірки та складання акта за її результатами уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за серпень 2018 року, в яких, як стверджує підприємство, всі технічні помилки, допущені в уточнюючому розрахунку від 22 жовтня 2018 року, були виправлені та суми бюджетного відшкодування в розрізі кожного контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг) зазначені правильно.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне також звернути увагу й на те, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14), від 21 серпня 2019 року (справа №805/4187/16-а), від 24 лютого 2020 року (справа №440/4443/18), від 30 вересня 2020 року (справа №826/8894/18), платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
В даному ж випадку неповнота при з`ясуванні обставин справи призвели до передчасних висновків судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.
Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак позбавлений можливості постановити рішення у справі у зв`язку з неповним встановленням обставин справи. Усунення таких недоліків можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.
Що ж до доводів касаційної скарги відповідача, за яких останній не погодився із рішеннями судів в частині задоволених позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року №0009994103 з огляду на безпідставність застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від суми зменшеного бюджетного відшкодування з ПДВ, слід зазначити наступне.
Судами встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 відсотків стали обставини повторного протягом 1095 днів зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування з ПДВ згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України (попереднє податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2017 року №0000814101).
Відповідно до положень пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
На час проведення перевірки позивача в період з 23 жовтня по 13 листопада 2018 року, за результатами якої складений акт від 19 листопада 2018 року №3521/28-10-41-03/14291113, а також прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення, грошові зобов`язання, визначені попереднім податковим повідомленням-рішенням від 30 серпня 2017 року №0000814101, не набули статусу узгоджених, його законність була предметом розгляду судом у справі №814/2396/17. За результатами розгляду цієї справи рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі №814/2396/17, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року, позов Товариства задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2017 року №0000814101. Рішення суду набрало законної сили.
За змістом частини четвертої статті 75 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (частина перша статті 370 КАС України).
Тобто законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов`язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Водночас рішення суду про визнання протиправним та скасування правового акта індивідуальної дії (у тому числі податкового повідомлення-рішення), яке набрало законної сили, означає, що такий акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, у тому числі до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлена незаконність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 30 серпня 2017 року №0000814101, правильним є висновок судів у цій справі, що в даному випадку відсутній факт повторності зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, що виключає можливість застосування до Товариства штрафних санкцій в розмірі 50 відсотків зменшеної суми бюджетного відшкодування.
Така правова позиція вже раніше була висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 вересня 2020 року (справа №815/477/16).
Отже, доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, наведеного висновку щодо окреслених питань не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених у скарзі вимог контролюючого органу.
Пунктом другим частини першої статті 349 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення судів першої та апеляційної інстанцій на підставі статті 353 КАС України підлягають частковому скасуванню, а справа у частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року №0009994103 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1384514 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 346128,50 грн. - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 355, 359 КАС України, Суд