ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа №160/9140/19
адміністративне провадження №К/9901/35855/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Савчука Сергія Дмитровича, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Директора Департаменту екології та природніх ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації Стрілець Руслана Олександровича
про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності посадових осіб органу державної влади,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 (головуючий суддя - Мельник В.В., судді - Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У вересні 2019 року позивач - ОСОБА_1, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Савчука Сергія Дмитровича, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Директора Департаменту екології та природніх ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації Стрільця Руслана Олександровича про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності посадових осіб органу державної влади.
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.п. 3, 4 ст. 169 КАС України.
3. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку із зазначенням поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та документу про сплату судового збору у розмірі 1921 грн або доказів майнового стану позивача за попередній календарний рік, які б свідчили про наявність підстав для звільнення останнього від сплати судового збору.
5. В межах строку, встановленого для усунення недоліків, позивачем подана заява про усунення недоліків, в якій ОСОБА_1 просить суд продовжити термін подання апеляції на підставі ст. 8 Конституції України та звільнити його від сплати судового збору
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційної інстанції
6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 та звільнення від сплати судового збору. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України у зв`язку з пропуском скаржником строку звернення з апеляційною скаргою.
7. Ухвала мотивована тим, що матеріали апеляційної скарги та заяви про усунення недоліків не містять обґрунтувань щодо наявності обставин, що свідчать про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, та не містять відповідних доказів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність з доданням відповідних доказів. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави, наведені заявником апеляційної скарги для поновлення строку апеляційного оскарження, не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, та відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019.
9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду. Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору та про відшкодування йому моральних збитків у розмірі сто тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення судами його права на доступ до правосуддя.
10. В касаційній скарзі позивач посилається на ст. 8 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стверджує, що оскаржуваною ухвалою було порушено його конституційне право на справедливий суд. Вважає, що на підставі ст. 124 Конституції України суд не може відмовити у правосудді, оскільки таке конституційне право не може бути скасованим.
11. Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 4 ст. 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 для розгляду справи №160/9140/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.
14. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2021 адміністративну справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
15. Кодекс адміністративного судочинства України
15.1. Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
15.2. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
15.3. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
15.4. У відповідності до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
15.5. Частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
15.6. Частиною 3 статті 295 КАС України встановлено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
15.7. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
IІІ. Позиція Верховного Суду
16. Згідно з ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
18. Як зазначає позивач у касаційній скарзі, статтею 8 Конституції України гарантовано право звернутися за захистом конституційних прав і свобод; статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожний має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом. На підставі цього позивач стверджує, що суд не може відмовити у правосудді, а тому оскаржувана ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження є незаконною.
19. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України"). Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
20. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
22. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.02.2020 у справі №9901/390/19 та від 20.03.2019 у справі №9901/816/18.
23. Зі змісту ч. 3 ст. 295, ч. 1 ст. 121 КАС України вбачається, що процесуальні строки в адміністративному судочинстві, зокрема, щодо подання апеляційної скарги на судове рішення першої інстанції, у разі їх пропуску можуть бути поновлені за відповідним клопотанням особи, що звернулася з апеляційною скаргою. В клопотанні мають бути наведені причини, наявність яких об`єктивно перешкоджала особі звернутися до суду в межах встановлених законом строків. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
24. У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
25. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
26. Апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга позивачем подана з порушенням строку, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 295 КАС України; матеріали апеляційної скарги та заяви про усунення недоліків не містять жодних обґрунтувань щодо наявності обставин, що свідчать про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, та не містять відповідних доказів. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
27. У касаційній скарзі, доводи якої дублюють доводи заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, позивачем зазначено, що він не знає, коли отримав текст оскаржуваної ухвали, та посилається на те, що положеннями ст. 8 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, від особи не вимагається дотримуватися строків подання апеляційної скарги.
Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що стаття 8 Конституції України не звільняє особу від обов`язку дотримуватися процесуальних обов`язків, визначених в тому числі КАС України. Так, п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України чітко встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
28. Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, до предмету правового регулювання статті 8 Конституції України, на які посилається позивач, не належать питання, пов`язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням цього строку, а тому не можуть бути застосовані судом при наданні оцінки обставинам, що вказані особою, яка подає апеляційну скаргу, на обґрунтування поважності причин пропуску вищезазначеного строку.
29. З огляду на це, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не було наведено об`єктивних підстав, які б унеможливили подання ним апеляційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 в межах встановленого КАС строку.
30. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та, як наслідок, відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки причини, вказані ОСОБА_1 для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнано судом неповажними.
31. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 відсутні.
32. Заявлене позивачем клопотання про стягнення на його користь моральної шкоди не може бути предметом розгляду касаційним судом в межах цього касаційного провадження, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд залишає вказане клопотання без розгляду.
33. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
34. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
35. З огляду на результат касаційного перегляду справи, перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд