ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 805/142/16-а
адміністративне провадження № К/9901/27357/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Кошкош О.О. від 22 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Чебанова О.О. від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року №0000884100/5355/10/28-03-41, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 23499462 грн., у тому числі за основним платежем на 15666308 грн., за штрафними санкціями - 7833154 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що база оподаткування ПДВ при реалізації попередньо імпортованого вугілля визначена Товариством відповідно до вимог статті 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України) виходячи з ціни придбання товару, а не з його митної вартості, а тому вважає висновки Інспекції про заниження підприємством податкового зобов`язання безпідставними й такими, що не узгоджуються із відповідним законодавством.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, адміністративний позов задовольнив.
Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку про те, що база оподаткування ПДВ Товариством визначена у відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України із договірної вартості цих товарів, яка не нижча за ціну їх придбання, а пункт 190.1 статті 190 цього Кодексу, на який посилається Інспекція, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням процесуальних норм, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства. Зокрема вказує, що зміст положень пункту 188.1 статті 188 та пункту 190.1 статті 190 ПК України дає підстави вважати, що при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані платником податку, база оподаткування ПДВ повинна визначатись із договірної (контрактної) вартості товару, але не може бути меншою його митної вартості. Підставою ж для прийняття Інспекцією спірного повідомлення-рішення стало те, що Товариство, імпортуючи південноафриканське вугілля, до складу податкового кредиту включало суму ПДВ, обчислену із загальної суми митної вартості та мита, а до складу податкових зобов`язань при реалізації названого товару суму, обчислену із ціни реалізації, яка нижча за їх митну вартість, а тому занижено базу оподаткування та, відповідно, грошові зобов`язання зі сплати ПДВ.
Товариство правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалося.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" за період з 01 березня по 31 липня 2015 року, результати якої оформлено актом від 26 жовтня 2015 року №186/28-03-41-31831942, у якому встановлено порушення позивачем вимог абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України, в результаті чого у липні 2015 року занижено ПДВ на загальну суму 15666308 грн., адже ціна, за якою Товариством було реалізовано ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" у березні 2015 року південноафриканське вугілля та на підставі якої визначено базу оподаткування з реалізації даного товару на митній території України, є нижчою, ніж його митна вартість, з якої були визначені податки і збори, які справляються під час митного оформлення вугілля, що, як вважає контролюючий орган, не узгоджується із положеннями пункту 190.1 статті 190 ПК України.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 188.1 статті 188 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
Отже, законодавством встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, яка не може бути нижчою за ціну придбання відповідних товарів/послуг.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 12 грудня 2014 року між DTEK TRAIDING SA (продавець) Товариством (покупець) укладено контракт №1-2-214/003, на підставі якого та специфікації №4 позивачем придбано 165000 тон південноафриканського вугілля на загальну суму 11178750,00 дол. США.
Оплата за імпортоване за специфікацією №4 вугілля у кількості 165000 тон проводилась на умовах передплати у безготівковій формі, а саме: 14 січня 2015 року у сумі 6700000 дол. США (105667308 грн. по курсу валют - 15,77124/дол. США) та 16 січня 2015 року, зокрема у сумі 4478750,00 дол. США, курс - 15,79796700, що еквівалентно 70755144,70 грн., про що свідчать виписки з ПАТ "ПУМБ" та відображено в рахунках в бухгалтерському обліку.
Тобто вартість імпортованого вугілля в гривневому еквіваленті за датою сплати авансу становила 176422452,70 грн. Митна ж вартість товару згідно вантажно - митних декларацій склала 254754492,06 грн. (у т.ч. ПДВ 50950898 грн.). Керуючись положеннями пункту 190.1 статті 190 ПК України, позивачем у декларації з ПДВ за березень 2015 року до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену до бюджету під час митного оформлення товару, у розмірі 50950898 грн.
В подальшому отримане вугілля (165000 тон) було реалізовано позивачем на адресу ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" на загальну суму без ПДВ у розмірі 176422950 грн. (сума з ПДВ - 211707540 грн., ПДВ - 35284590 грн.).
За наведеного, встановивши, що вартість придбаного імпортованого вугілля становила 176422452,70 грн., а фактична вартість його реалізації на адресу ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" склала без ПДВ 176422950 грн., суди дійшли правильного висновку про те, що база оподаткування ПДВ Товариством визначена відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України із договірної вартості цих товарів, яка не нижча за ціну їх придбання.
Слід зазначити, що ні у акті перевірки та у касаційній скарзі відповідачем не викладено жодних доводів щодо здійснення Товариством в охоплений перевіркою період операцій по реалізації раніше імпортованого товару за відсутності розумних економічних причин (ділової мети), їх спрямування на отримання необґрунтованої податкової вигоди з ціллю мінімізації сплати податків (зборів) тощо.
Посилання ж контролюючого органу на пункт 190.1 статті 190 ПК України й на те, що ціна імпортованого товару при його подальшій поставці не може бути меншою за його митну вартість, є безпідставними, адже ця норма регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України (послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України) і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.
Таким чином Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому прийняли рішення за правильного застосування відповідних норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Інспекції без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд