ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа №640/10556/20
адміністративне провадження №К/9901/4347/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №640/10556/20
за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів: Оксененка О.М., Шурка О.І.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив визнати протиправним та нечинним постанову Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2498; пункт 1 глави 3 та пункт 2 глави 1 розділу VI Кодексу газороздільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку та запропоновано у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути викладені в ухвалі суду недоліки позовної заяви у вказаний спосіб, а саме: надати позовну заяву з додатками та її копії для вручення іншим учасникам справи у паперовому вигляді.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків, визначених в ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху.
4. Вказану ухвалу позивач оскаржив в апеляційному порядку.
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом сплати судового збору.
6. В подальшому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року оскільки позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліків, визначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" оскільки типовим договором розподілу природного газу, Затвердженим оскаржуваною постановою відповідача від 30.09.2015 № 2498, Споживача, в т. ч. і позивача, визначено стороною договору розподілу природного газу. Таким чином, касатор вважає, що цими нормативно- правовими актами порушені його права, як споживача послуг природного газу.
9. Верховний Суд ухвалою від 01 березня 2021 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
12. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення спірним питанням, яке підлягає вирішенню судом касаційної інстанції, є наявність/відсутність у позивача обов`язку щодо сплати судового збору при зверненні до суду.
У касаційній скарзі позивач вказує, що він звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів". Касатор вважає, що спірною постановою відповідача від 30.09.2015 № 2498 порушене його право як споживача природного газу оскільки типовим договором розподілу природного газу, затвердженим оскаржуваною постановою відповідача від 30.09.2015 № 2498, Споживача, в т. ч. і позивача, визначено стороною договору розподілу природного газу.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу на таке.
Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі - Закон №1023-XII) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів..
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону №1023-XII, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 1 Закону №1023-XII, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Пунктом 19 частини 1 статті 1 Закону №1023-XII передбачено, що продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Як обґрунтовано вказав суд апеляційної інстанції, системний аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору встановлено за подання позову за умови, коли цей позов подається споживачем та безпосередньо стосується порушених прав позивача як споживача у спірних правовідносинах.
Вирішуючи питання щодо звільнення від сплати судового збору особи, яка є споживачем, слід керуватися тим, що саме особи, які звертаються до суду як споживачі з відповідним позовом для захисту свої прав, звільняються від сплати судового збору на будь-якій стадії процесу, в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Це не поширюється на будь-яких осіб, які вважають, що певними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень були порушені їхні права як споживача та (або) не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями у таких справах, а лише на тих споживачів, хто подав позовну заяву на захист своїх прав, а також надалі апеляційну та (або) касаційну скаргу в межах того самого процесу.