У Х В А Л А
12 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/352/20
Провадження № 11-5заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/352/20 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправними та нечинними положень закону, встановлення компенсації, стягнення моральної шкоди та
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРУ, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати протиправним і нечинним пункт 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зобов`язати відповідача виплатити їй грошову компенсацію в розмірі невиплаченої грошової допомоги (десяти пенсій за віком) за завдані бездіяльністю матеріальні збитки, стягнути з ВРУ на користь позивачки 100 тис. грн моральної шкоди.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 грудня 2020 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
28 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала через Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду на вказане судове рішення апеляційну скаргу.
11 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла справа № 9901/352/20 разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1, що містила клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Скаржницю повідомлено про недоліки апеляційної скарги та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для їх усунення.
В ухвалі йшлося про те, що скаржниці необхідно надати докази на підтвердження правового статусу інваліда ІІ групи, про що, зокрема, зазначено в позові, або сплатити судовий збір у розмірі 2102 грн.
На виконання зазначеної ухвали 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 надіслала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій зазначила, що вона є інвалідом ІІ групи, і долучила як доказ фотокопію довідки до акта огляду МСЕК від 05 листопада 2013 року серії 10.ААА № 184915, згідно з якою їй встановлена ІІ група інвалідності на строк до 01 листопада 2014 року, та фотокопію індивідуальної програми реабілітації інваліда від 05 листопада 2013 року № 1799.
Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 16 січня 2021 року, у зв`язку з тим, що суд указані копії документів не визнав достатніми та належними доказами, що підтверджують наявність у позивачки пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI"Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), оскільки наданою позивачкою довідкою їй встановлена ІІ група інвалідності на строк до 01 листопада 2014 року, що не підтверджує наявність у ОСОБА_1 правового статусу інваліда ІІ групи на момент подачі апеляційної скарги.
25 лютого 2021 року позивачка направила на адресу Великої Палати Верховного Суду заяву, вмотивовану своїм тяжким матеріальним станом, у якій просила звільнити її від сплати судового збору, та долучила до матеріалів цієї заяви повідомлення Зіньківського управління соціального захисту населення від 18 лютого 2021 року № 39, видане ОСОБА_2, про відмову в наданні державної соціальної допомоги, висновок Зіньківського центру первинної медико-санітарної допомоги від 17 грудня 2020 року про встановлення діагнозу ОСОБА_2 та довідку Зіньківської центральної районної лікарні від 11 лютого 2021 року про те, що ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку при психіатричному кабінеті вказаного медичного закладу.
Надані ОСОБА_1 докази суд також не визнав достатніми та належними для звільнення її від сплати судового збору з огляду на те, що факт неотримання соціальної допомоги та перебування членів родини на лікуванні не доводять неможливості сплати нею судового збору в сумі, зазначеній в ухвалі судді Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року.
Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 09 березня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 16 січня 2021 року, або надання доказів, зокрема довідок з органу Державної фіскальної служби України та органу Пенсійного фонду України (у разі перебування на пенсійному обліку), які підтверджують, що розмір судового збору в сумі 2102 грн перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивачки за попередній календарний рік.
Копія ухвали судді Великої Палати Верховного Суду від 09 березня 2021 року була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0104341206081 копію ухвали про продовження ОСОБА_1 строку для усунення вищезазначених недоліків апеляційної скарги вона отримала 19 березня 2021 року. Вказане повідомлення було повернуто на адресу Великої Палати Верховного Суду 23 березня 2021 року.
Проте, на момент винесення цього рішення ОСОБА_1 не надала до Великої Палати Верховного Суду докази про те, що вона є інвалідом ІІ групи або, що розмір судового збору в сумі 2102 грн перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивачки за попередній календарний рік.
На підставі частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки ОСОБА_1 в установлений судом строк (як і до дати постановлення цієї ухвали) не усунула недоліківапеляційної скарги, на які вказано в ухвалах судді Великої Палати Верховного Суду від 16 січня та 09 березня 2021 року, то апеляційна скарга відповідно до частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169КАС України підлягає поверненню скаржниці.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 169 і 298 КАС України,Велика Палата Верховного Суду