УХВАЛА
09 квітня 2021 року
м. Київ
Провадження № 13-43зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В.В.,
суддів: Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Григорʼєвої І.В., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Князєва В.С., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Ткача І.В., Штелик С.П.,
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2015 року за виключними обставинами і
встановила:
Вироком Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115, пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) з застосуванням положень ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2015 року клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш мʼяким залишено без розгляду.
11 березня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі "Дембо та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 57033/18) ст. 3 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
У зв`язку з встановленими порушеннями прав заявника ЄСПЛ було постановлено, що визнання порушень становить достатню справедливу сатисфакцію.
08 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 від 06 квітня 2021 року, у якій він просить переглянути вищевказану ухвалу місцевого суду від 03 грудня 2015 року щодо нього за виключними обставинами, скасувати її, та постановити нову ухвалу, якою обрати йому вид покарання не пов`язаний з довічним позбавленням волі.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
11 березня 2021 року рішенням ЄСПЛ у справі "Дембо та інші проти України" встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_1 (заява 57033/18), стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду судового рішення та заміни довічного позбавлення волі на вид покарання, не пов`язаний з довічним позбавленням волі, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення щодо нього за виключними обставинами у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду