Постанова
іменем України
13 квітня 2021року
м. Київ
справа № 215/2424/19
провадження № 51-4194км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Сінькевича О.Г.,
прокурора Єременка М.В.,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12019040760000066 від 07 січня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Олександрія смт. Пантаївка Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі статей 71,72 КК до покарання приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2015 року та ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 день.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді 4 років 1 дня позбавлення волі з випробуванням на 2 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК, пунктом 2 частини 3 статті 76 КК.
Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_2, щодо якого судові рішення не оскаржуються в касаційному порядку.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за злочин, учинений за таких обставин.
Судом установлено, що 22 грудня 2018 року в період часу з 14:00 по 15:00 у ОСОБА_2 виник злочинний прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1, а саме майна, що належить ПРАТ "ПІВНГЗК", із приміщення цеху ремонтної площадки № 1 секції № 1 РЗФ-1 ПРАТ "ПІВНГЗК" у Тернівському районі м. Кривого Рогу.
З метою реалізації свого раптово виниклого прямого умислу ОСОБА_1 запропонував вчинити вказаний злочин ОСОБА_2, на що останній, розуміючи протиправність запропонованих дій, надав свою добровільну згоду та таким чином вступив у попередній зговір з ОСОБА_1 . При цьому вони домовились між собою разом прийти до РЗФ-1 ПРАТ "ПІВНГЗК" у Тернівському районі м. Кривого Рогу, де таємно проникнуть до цеху ремонтної площадки № 1 секції № 1 РЗФ-1 ПРАТ "ПІВНГЗК" та підшукають об`єкти свого злочинного посягання і разом здійснять їх крадіжку.
Цього ж дня приблизно о 15:00 ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 прибули до будівлі секції №1 РЗФ-1 ПРАТ "ПІВНГЗК" у Тернівському районі м. Кривого Рогу, у якій розміщена ремонтна площадка №1, де побачили, що вхід до неї здійснюється через незачинені металеві ворота.
Перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, ОСОБА_2, реалізуючи свій зазначений вище прямий умисел, з корисливих мотивів, таємно, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1, через незачинені зазначені вище металеві ворота зайшли до вказаної будівлі, таким чином проникли в інше приміщення, що належить ПРАТ "ПІВНГЗК". Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підлозі прямо від входу побачили металеві помольні шари діаметром 100 мм, які визначили об`єктом свого злочинного посягання. Після цього з метою досягнення спільного, зазначеного вище злочинного прямого умислу ОСОБА_2 зібрав металеві помольні шари діаметром 100 мм в кількості 4 штуки загальною вагою 18 кг та склав до заздалегідь заготовленої ним господарчої сумки. У свою чергу ОСОБА_1 зібрав металеві помольні шари діаметром 100 мм в кількості 6 шт загальною вагою 30 кг та склав до заздалегідь заготовленої ним господарчої сумки.
Далі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, зберігаючи викрадене ними майно в господарчих сумках, взявши їх у руки, переконавшись у відсутності свідків та очевидців, вийшли з приміщення ремонтної площадки № 1 секції №1 РЗФ-1 ПРАТ "ПІВНГЗК" та хотіли покинути територію ПРАТ "ПІВНГЗК" у Тернівському районі м. Кривого Рогу із зазначеним вище майном даного підприємства, щоб отримати реальну змогу розпорядитись викраденим майном у власних корисних інтересах, однак у цей час біля секції №1 РЗФ-1 ПРАТ "ПІВНГЗК" їх помітили охоронці ТОВ "Охоронного агентства "БАРС", які викрили та зупинили злочинні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_2 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в інше приміщення, до кінця, а саме металевих помольних шарів діаметром 100 мм у кількості 4 штуки загальною вагою 18 кг, які належать ПРАТ "ПІВНГЗК", але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були зупинені з викраденим майном охоронцями ТОВ "Охоронного агентства "БАРС"" та не отримали змоги розпорядитись викраденим на власний розсуд.
У разі доведення свого злочинного умислу до кінця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 могли завдати ПРАТ "ПІВНГЗК" матеріальну шкоду на загальну суму 896 грн.
Перевіряючи вказаний вирок суду першої інстанції, апеляційний суд 01 червня 2020 року постановив новий вирок, яким скасовано вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання.
ОСОБА_1 призначено покарання за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі частини 1 статті 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2015 року у виді штрафу, яке ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2016 року замінено на 66 годин громадських робіт, на підставі пункту 1 частини 1 статті 72 КК перераховано громадські роботи на позбавлення волі, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт, та остаточно за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено основне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 день.
Строк відбуття покарання постановлено відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
В іншій частині вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з вказаними судовими рішення та просить їх скасувати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював черговим слюсарем за договором з ТОВ "Лінк-Сервіс" від 2017 року, у зв`язку з чим мав вільний доступ до приміщень ПРАТ "Північний ГЗК", тому йому не потрібно було незаконно проникати у приміщення.
Крім того, зазначає, що через неякісну відеоконференцію апеляційний суд проігнорував його клопотання та заяви про помилки в кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Порядок дослідження доказів на підставі статті 349 КПК та висновки щодо призначеного ОСОБА_1 покарання ним не оспорюються та не заперечуються.
Що стосується доводів касаційної скарги щодо наявності в нього вільного доступу до приміщень комбінату, що у свою чергу виключає кваліфікуючу ознаку "проникнення у приміщення", то колегія суддів такі твердження визнає неспроможними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (справа №569/1111/16-к; провадження №13-14кс18) надано висновок щодо кваліфікуючої ознаки "проникнення до приміщення". Зокрема, вказано на те, що:
1. Крадіжка, грабіж та розбій є однорідними злочинами, тобто такими, що посягають на однакові або подібні об`єкти кримінально-правової охорони і вчиняються з однією і тією ж формою вини та мають низку спільних кваліфікуючих ознак.
2. У зв`язку з цим слід дотримуватися однакового підходу при кримінально-правовій кваліфікації крадіжки, грабежу та розбою, в тому числі й при інкримінуванні кваліфікуючих ознак, зокрема проникнення.
3. Вирішальним при визначенні законності/незаконності входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення розбою є режим доступу до об`єкта (вільний/обмежений).
4. Відповідно, наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там, а отже, виключається інкримінування кваліфікуючої ознаки "проникнення", навіть якщо особа потрапила в приміщення з умислом заволодіти чужим майном.
5. Інша кримінально-правова кваліфікація має бути надана діям особи, яка шляхом вільного доступу до певного приміщення вчиняє дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що зберігається в місці з обмеженим доступом (наприклад, службові приміщення, відокремлені секції магазину з обмеженим доступом, касові апарати, сейфи тощо). Такі дії мають бути кваліфіковані як поєднані з проникненням у інше приміщення чи сховище. Так само мають бути кваліфіковані дії особи, яка потрапила в приміщення з вільним доступом, але залишилася в ньому з метою заволодіння чужим майном і тоді, коли режим доступу до цього приміщення змінився й став обмеженим (завершення робочого дня в магазині, музеї тощо).
6. Разом з тим у діях особи, яка вчинила заволодіння майном в житлі, іншому приміщенні чи сховищі з обмеженим доступом, буде відсутня ознака "проникнення" у випадку, якщо таку особу відповідно до її службового становища (у зв`язку з роботою, правовим статусом, особливим характером діяльності підприємства, установи, організації) було наділено правом безперешкодного доступу до цих приміщень.
7. У випадку, якщо особа формально безперешкодно увійшла (потрапила) у приміщення з обмеженим доступом (наприклад, з дозволу чи за запрошенням уповноваженої особи), при цьому способом доступу до майна обрала обман чи зловживання довірою, з метою заволодіння майном, такі дії з урахуванням фактичних обставин справи слід кваліфікувати як розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.
8. Для правильної кримінально-правової кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 187 КК також важливим є встановлення спрямованості умислу особи. Так, для основного складу розбою характерним є наявність в особи умислу на заволодіння чужим майном. Саме тому, вирішуючи питання про наявність у діях особи ознаки "проникнення" при вчиненні розбою, слід звертати увагу на наявність умислу на заволодіння чужим майном. Дана кваліфікуюча ознака має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном. Проте не можна кваліфікувати як такі, що вчинені з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, дії особи, яка потрапила до житла, іншого приміщення чи сховища без умислу заволодіти чужим майном, однак заволоділа ним.
9. Тому, при інкримінуванні "проникнення" важливим є також факт усвідомлення особою незаконності входження (потрапляння) у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення розбою. Вчиняючи розбій, поєднаний з проникненням, особа повинна усвідомлювати протиправність входження (потрапляння) у приміщення або перебування в ньому під час вчинення розбою, передбачати суспільно небезпечні наслідки такого протиправного входження (потрапляння) у приміщення й бажати їх настання або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати їх настання.
10. Отже, якщо особа, не усвідомлюючи, що режим доступу до об`єкта є обмеженим, а входження (потрапляння) у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення розбою - незаконним, фактично увійшла (потрапила) у житло, інше приміщення чи сховище з обмеженим режимом доступу, такі дії мають кваліфікуватися без ознаки "проникнення".
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК як незакінчений замах, тобто вчинене особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямоване на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно з проникненням в інше приміщення, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
За фактичними обставинами встановлено, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 22 грудня 2018 року в період часу з 14:00 до 15:00 за попередньою змовою прибули до будівлі секції №1 РЗФ-1 ПРАТ "ПІВНГЗК" у Тернівському районі м. Кривого Рогу, у якій розміщена ремонтна площадка №1, та побачили, що вхід до неї здійснюється через незачинені металеві ворота.
З метою досягнення спільного, зазначеного вище злочинного прямого умислу ОСОБА_2 зібрав металеві помольні шари діаметром 100 мм у кількості 4 штуки загальною вагою 18 кг та склав до заздалегідь заготовленої ним господарчої сумки. У свою чергу ОСОБА_1 зібрав металеві помольні шари діаметром 100 мм у кількості 6 шт загальною вагою 30 кг та склав до заздалегідь заготовленої ним господарчої сумки.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не вчинили усіх дій, які вважав необхідними для доведення таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в інше приміщення, до кінця, а саме металевих помольних шарів діаметром 100 мм у кількості 4 штуки загальною вагою 18 кг, які належать ПРАТ "ПІВНГЗК", але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були зупинені з викраденим майном охоронцями ТОВ "Охоронного агентства "БАРС" та не отримали змоги розпорядитись викраденим на власний розсуд.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1, у тому числі за ознакою проникнення у приміщення, визначалася за вказаними фактичними обставинами, оскільки він незаконно увійшов до приміщення та незаконно перебував у ньому з метою заволодіння чужим майном. Довести злочинні дії до кінця ОСОБА_1 не вдалося, оскільки територія підприємства охороняється та саме охороною були припинені його та ОСОБА_2 дії.
У змісті касаційної скарги засуджений сам вказав на те, що мав вільний доступ до приміщення комбінату, однак такі твердження є голослівними, оскільки не підтверджені матеріалами кримінального провадження.
Більше того, у заяві про вчинення кримінального провадження та в довідці-рахунку значаться відомості про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не працюють у ПРАТ "ПІВНГЗК", в суді першої інстанції встановлено особу ОСОБА_1 та останній вказав, що не працює, а тому його доводи щодо можливості вільного доступу до приміщення товариства та відсутності за таких підстав проникнення у приміщення є необґрунтованими. Крім того, в суді першої інстанції засуджений підтверджував встановлені обставини провадження та свою вину визнавав повністю.
Також колегія суддів не погоджується з доводами засудженого щодо ігнорування апеляційним судом його клопотання та заяви про помилки в кримінальному провадженні через неякісну відеоконференцію.
Зокрема, апеляційний розгляд проводився за апеляційною скаргою прокурора та в суді апеляційної інстанції брав участь захисник засудженого ОСОБА_1, який призначався ухвалою апеляційного суду.
Перевіркою запису апеляційного суду встановлено, що апеляційний суд, на противагу доводам касаційної скарги засудженого, забезпечив його право в повному обсязі, а запис судового засідання відмінної якості. Відеозв`язок у судовому засіданні із засудженим був забезпечений, і він мав змогу надавати свої пояснення, заяви та клопотання, відповідати на запитання головуючого судді. Разом з цим засуджений на його вимогу був забезпечений захисником, який і брав участь у судовому засіданні.
У зв`язку з цим колегія суддів не має підстав вважати, що суд апеляційної інстанції не забезпечив установлених процесуальним законом прав засудженого.
Ураховуючи наведене, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги засудженого, у зв`язку з цим судові рішення є законними і обґрунтованими, а касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, Суд