Постанова
Іменем України
16 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 646/2623/20
провадження № 61-2725св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Харківська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова, у складі судді Білінської О. В., від 13 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Котелевець А. В., Хорошевського О. М., від 12 січня 2021 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Харківської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1, та з 03 січня 1979 року за вказаною адресою зареєстровано її місце проживання.
Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 лютого 2020 року № 198965106, право власності на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями зареєстровано за ОСОБА_3 - 40/100 частин (приміщення І, 1-1, 1-2, 1-3, ІІ, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 поверхового плану та експлікації до плану житлового будинку А-1); ОСОБА_4 - 28/100 частин (приміщення 3-1, 3-2, 3-3 поверхового плану та експлікації до плану житлового будинку А-1); ОСОБА_5 - 20/100 частин (приміщення ІІІ, 4-1, 4-2 поверхового плану та експлікації до плану житлового будинку А-1); ОСОБА_6 - 12/100 частин (приміщення ІV, 5-1, 5-2 поверхового плану та експлікації до плану житлового будинку А-1).
Позивачка стверджувала, що вона все життя проживала у квартирі АДРЕСА_1, яка на теперішній час належить її дочці ОСОБА_7 .
Також позивачка посилалася на те, що суміжною квартирою є квартира № 5, яка на праві власності належала ОСОБА_6, який у 1998 році помер. З дня його смерті ніхто з його родичів у будинку не з`являвся, не опікувався ним. 01 липня 1999 року в будинку сталася пожежа, і будинок зазнав значних ушкоджень, у тому числі і квартира, яка колись належала ОСОБА_6 . Поступово будівля руйнувалась, а враховуючи те, що квартира ОСОБА_6 була суміжною з квартирою, в якій вона зі своєю родиною мешкала, це також впливало і на цілісність їх приміщень. У зв`язку із цим вона зателефонувала сестрі померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_8, яка повідомила про те, що приміщення, в якому мешкав її брат, ані їй, ані іншим родичам не потрібне. 19 грудня 2002 року ОСОБА_8 передала їй документи, які підтверджували право власності її брата ОСОБА_6 на нерухоме майно.
ОСОБА_1 вказувала, що в подальшому вона за власні кошти відновила пошкоджені пожежею приміщення, провела в них ремонтні роботи та почала там проживати. Також вона сплатила заборгованість, яка виникла за час відсутності мешканців у вказаному житловому приміщенні, та в подальшому особисто сплачувала усі комунальні послуги. Крім того, нею був укладений договір з акціонерним товариством "Харківобленерго" про користування електричною енергією, на її ім`я відкрито особовий рахунок в акціонерному товаристві "Харківенергозбут".
Позивачка вважала, що протягом усього часу відкритого володіння вказаним майном вона здійснювала його утримання, проводила ремонтні роботи, підтримувала його в жилому стані, що підтверджує факт добросовісного, відкритого та безперервного володіння нею нерухомим майном.
Із урахуванням зазначеного, позивачка просила позов задовольнити, визнати за нею право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме 12/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_3, що складаються з приміщень, вказаних на поверховому плані та експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку А-1 в технічному паспорті: квартира № 5, приміщення ІV, 5-1, 5-2.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що немає правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у діях позивачки відсутня така необхідна умова добросовісності володіння, як непоінформованість про незаконність свого володіння. Позивач не довела наявності підстав для набуття права власності на спірну частину нерухомого майна за давністю володіння. Тривалий час проживання, відкритість володіння, догляд та утримання житлового будинку не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав, передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України.
Крім того суд першої інстанції зазначив, що позивачка, на яку законом покладений обов`язок визначати відповідача по справі, не залучала до справи особу, із якою має спір про право з приводу нерухомого майна. За таких обставин, суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий позов прямо стосується. Позов про визнання права власності за набувальною давністю пред`явлено не до власника (його спадкоємців) спірного майна (домоволодіння), який є належним відповідачем, а клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не надходило.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2020 року -без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою, яка була обізнаною, що заволоділа чужою річчю, не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивачка при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав на набуття права власності.
ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірної частини будинку, а відкритість і безперервність користування майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19 лютого 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2020 року
та постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року
і ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 676/667/18 (провадження № 61-20270св19) (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що судом першої інстанції встановлено, що позов пред`явлено не до власника спірного майна (домоволодіння), який є належним відповідачем, клопотання про зміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не надходило. При цьому суд не роз`яснив позивачу хто саме є належним відповідачем у справі, а також не встановив хто є належним відповідачем. Вказані порушення не було усунуто судом апеляційної інстанції. Суди попередніх інстанцій вирішили справу по суті заявлених позовних вимог, пред`явлених позивачем до неналежного відповідача. Заявник наголошує, що якщо позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача саме з цих підстав.
ОСОБА_1 також посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що вона не є добросовісним набувачем спірної частини будинку, слід вважати необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи. Судами неправильно застосовано положення статті 344 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 198965106 від 04 лютого 2020 року, власником 12/100 частини будинку, розташованого по АДРЕСА_3, є ОСОБА_6 .
Відповідно до договору дарування від 13 травня 1994 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_6 12/100 частини жилого будинку. У договорі дарування зазначено, що на земельній ділянці розміром 684 кв. м, розташований жилий будинок літ. "А-1", дерев`яний, обкладений цеглою, жилою площею 96, 21 кв. м. При цьому жилому будинку є надвірні будівлі: 8 сараїв літ. "Б", "В", "К", "Р", "С", "Т", "У", "Ц", льох літ. "Е", 5 вбиралень літ. "Й", "Л", "М", "П", "Ф", 2 душа літ. "Н", "О", навіс літ. "Х", огорожа № 1-4.
Відповідно до виписки з рішення № 468/І від 01 грудня 1987 року про технічний стан жилого будинку АДРЕСА_4, середній знос зазначеного будинку становить 66 відсотків дерев`яної стіни, будинок віднесено до категорії ветхих.
Згідно розписки, наданої ОСОБА_8 19 грудня 2002 року, вона отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 250 грн за документи на частину будинку, що оформлена на її померлого брата ОСОБА_6 .
Згідно актового запису про смерть від 13 липня 1998 року № 8590, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харків.
Позивачка звернулася до суду із вимогами про визнання права власності на частину житлового будинку, який належав на праві власності ОСОБА_6, за набувальною давністю.