Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 761/37387/19
провадження № 61-240св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф"),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (далі - КЗ Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф") про визнання звільнення незаконним і поновлення на роботі, стягнення невиплаченої частини заробітку і вихідної допомоги, компенсації за відрядження, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що наказом КЗ Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" від 01 лютого 2013 року № 31 його було прийнято на посаду провідного юрисконсульта.
02 серпня 2019 року відповідно до наказу № 159 розпочалась процедура реорганізації КЗ в Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", про що працівникам було надано персональне повідомлення.
Стверджував, що йому не було направлено повідомлення про зміну істотних умов праці, як іншим співробітникам закладу, а було направлено лист № 750 про звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул, який має відбутися в майбутньому.
04 серпня 2019 року він відбув до Республіки Польща у заплановане відрядження терміном з 05 серпня 2019 року до 09 серпня 2019 року для стажування на базі закладів служби аеромедичної евакуації в м. Варшаві та м. Познань у складі групи працівників підприємства.
12 серпня 2019 року він дізнався про своє звільнення 05 серпня 2019 року із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, йому було видано трудову книжку із записом про його звільнення та копію наказу від 05 серпня 2019 року № 225-к.
Вважав своє звільнення незаконним, безпідставним та таким, що було здійснено з численними порушеннями вимог трудового законодавства, оскільки він був відсутній на роботі 05 серпня 2019 року з поважних причин, у нього не було відібрано пояснень з приводу відсутності на роботі, а заступник головного лікаря Трещинська Л. І. не є уповноваженою особою на застосування дисциплінарного стягнення, оскільки згідно зі статтею 147-1 КЗпП України не має права прийняття на роботу працівників.
Зазначав, що відмовився працювати у зв`язку з істотною зміною умов праці, про що 03 серпня 2019 року подав відповідачу відповідну заяву, а відтак він повинен був бути звільнений на підставі частини шостої статті 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги.
Крім того, стверджував, що відповідач не виплатив йому компенсацію за 18 днів невикористаної щорічної відпустки за останні роки.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ від 05 серпня 2019 року № 225-к про звільнення з посади провідного юрисконсульта КЗ Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф"; визнати недійсним запис в трудовій книжці про звільнення та поновити його на посаді провідного юрисконсульта; стягнути з КЗ Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 99 589,22 грн, невиплачену заробітну плату - 7 832,86 грн, компенсацію за невикористану відпустку - 20 141,64 грн, компенсацію за час вимушеного прогулу - 99 589,22 грн, вихідну допомогу - 67 139,06 грн, компенсацію за відрядження - 5 775,16 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач будь-яких доказів, які б підтверджували поважність відсутності його на роботі 05 серпня 2019 року, не надав, тому його звільнення із займаної посади за прогул з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. Наказ про звільнення підписано уповноваженою на це особою.
При цьому, відповідачем виплачені позивачу всі належні йому виплати та підприємство не має заборгованості перед ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, надав правильну правову оцінку поданим сторонами доказам, ухваливши рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки звільнення позивача було проведено відповідачем з дотриманням норм трудового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заяви про відмову від позовних вимог
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.
Крім того, у березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення компенсації за відрядження, в якій просив визнати судові рішення у цій частині нечинними та закрити провадження у справі в цій частині.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що КЗ Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" звільнив його ще 02 серпня 2019 року, не знаючи, що він перебуває на лікарняному, тому звільнення 05 серпня 2019 року є незаконним, оскільки не скасовано попередній наказ про звільнення.
Вважає, що суди попередніх інстанцій надали неправильно оцінку поданим сторонами доказам, а також не дослідили та не надали правової оцінки доказам щодо його звільнення 02 серпня 2019 року, а саме надісланому йому підприємством листу від цієї дати.
Вказує, що судом першої інстанції були допущені численні порушення норм процесуального права: безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідків, не повідомлено його належно про розгляд справи 16 грудня 2019 року, не вчасно надані матеріали справи для ознайомлення, не витребувано всіх необхідних доказів у відповідача та не забезпечено повного та всебічного встановлення обставин справи.
Вважає, що документи від відповідача до апеляційного суду надавалися неуповноваженою на це особою.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що її доводи є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законні та обґрунтовані судові рішення, доводи позивача є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивач не довів своїх позовних вимог, а його звільнення відбулося відповідно до норм трудового законодавства України, тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював на посаді провідного юрисконсульта відділу кадрів та правового забезпечення КЗ Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" з 04 лютого 2013 року згідно з наказом від 01 лютого 2013 року № 31.
Відповідно до доповідної записки старшого інспектора відділу кадрів від 05 серпня 2019 року провідний юрисконсульт ОСОБА_1 05 серпня 2019 року не з`явився на роботу і на телефонні дзвінки не відповідав.
05 серпня 2019 року працівниками КЗ Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" був складений акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у продовж робочого дня.
Наказом виконувача обов`язків (далі - в. о.) головного лікаря Трещинської Л. І. КЗ Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" від 05 серпня 2019 року № 225-к ОСОБА_1 звільнений із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений 12 серпня 2019 року.
07 серпня 2019 року КЗ Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" було виплачено ОСОБА_1 4 579,70 грн (у тому числі з урахуванням середнього заробітку за час затримки виплати у сумі 928,58 грн), 12 вересня 2019 року у сумі 1 882,28 грн згідно з відомостями розподілу виплат № 190912СТ329057 та 07 жовтня 2019 року у сумі 1 505,84 грн згідно з відомостями розподілу виплат № 191007СТ862260.
КЗ Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" було здійснено доплату позивачу у розмірі середнього заробітку за час затримки виплати всіх сум, що належали йому у день звільнення, а саме 30 серпня 2019 року у сумі 169,48 грн, згідно з відомостями розподілу виплат № 190830СТ098766 та 12 вересня 2019 року у сумі 13 725,65 грн, згідно з відомостями розподілу виплат № 190912СТ329057.
Відсутність заборгованості у КЗ Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" перед ОСОБА_1 підтверджено актом інспекційного КЗ від 15 листопада 2019 року № КВ1840/61/АВ, що був складений інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 та постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 522/5656/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази; районний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а заяву про відмову від частини позовних вимог слід задовольнити.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо заяви про відмову від частини позовних вимог
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач, зокрема, вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Статтею 408 ЦПК України визначено, що незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частини перша, друга статті 206 ЦПК України).
Згідно із частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
З огляду на викладене, колегія суддів приймає відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимогпро стягнення компенсації за відрядження, тому судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають визнанню нечинними в частині вирішення вказаних позовних вимог, а провадження у справі в цій частині - закриттю з підстав, передбачених статтею 408 ЦПК України.